Єдиний унікальний номер 341/2211/18
Номер провадження 2/341/163/19
24 липня 2019 року м. Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді -Юсип І.М.
секретарів -Король І.Л., Матейко О.С.,
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача-адвоката -Шиндзінського І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Галичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Рогатинський РВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про збільшення розміру стягуваних аліментів, стягнення індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів,-
05.12.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і, просить постановити рішення, яким стягнути з відповідача суму індексації в розмірі 1567,20 грн., - стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 15 392,05 грн., - збільшити стягуваний розмір аліментів з відповідача в її користь на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, - стягнути з відповідача в її користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про збільшення позовних вимог де просить, стягнути з відповідача суму індексації в розмірі 2659,20 грн., - стягнути з відповідача неустойку за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки в розмірі 16 623,40 грн., - збільшити стягуваний розмір аліментів з відповідача в її користь на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 2000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, - стягнути з відповідача в її користь понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_2 збільшені позовні вимоги підтримали, при цьому позивач показала, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 Спільне подружнє життя з відповідачем не склалося і шлюб між ними розірвано 22.05.2017 р., що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу. Під час спільного проживання у них народилася дочка, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Галицького районного суду від 23.02.2017 р. відповідач сплачує аліменти на утримання дочки у розмірі по 800 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 09.02.2017 р., однак відповідач не виконував рішення суду, і тільки в грудні 2018 р. ним було сплачено суму аліментів в розмірі 5500 грн. Крім того, нею отримано довідку-розрахунок Рогатинського РВ ДВС від 10.05.2019 р., з якої вбачається, що заборгованість по аліментах станом на 01.05.2019 р. становить 16 623, 40 грн.
На даний час розмір стягуваних аліментів, який був визначений судом є недостатнім для належного утримання малолітньої дочки, оскільки на утримання дитини необхідно більшого матеріального забезпечення, так як багато витрат йде на харчування, одяг та літературу. Всі ці обставини поставили її в скрутне матеріальне становище, оскільки з боку відповідача немає будь-якої допомоги, виплату аліментів в розмірі 800 грн. відповідач не проводить. Окрім того зазначила, що дитина росте, розвивається, їй потрібно щодня харчуватись, купляти одяг, взуття, засоби гігієни. На даний час визначений розмір аліментів є мізерним та не достатнім для належного утримання дитини, а тому вона змушена звернутися з даним позовом до суду. Відповідач працездатний, зобов'язаний утримувати дитину.
Окрім того, враховуючи що відповідач не сплачував аліменти справно, з моменту винесення рішення Галицьким районним судом, тому застосовується неустойка (пеня) у розмірі 1% за кожен день прострочення. Отже, для нарахування розміру пені за несплату аліментів, а саме, за 2017 р. становить - 36618,97 грн., за 2018 р. -30228,28 грн., за 2018 р. -2959,43 грн. А всього загальна сума неустойки становить 69805,78 грн. Однак, в неї є право на стягнення неустойки не більше 100 % заборгованості, тому сума неустойки, яка є штрафною санкцією за несвоєчасну сплату аліментів становить 16 623,40 грн. Також зазначила, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, віднесені до грошових доходів громадян, і підлягають індексації відповідно до ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Стаття 184 СК України визначає, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Тому сума заборгованості по оплаті аліментів, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням інфляційних збитків детально розрахована помісячно. З довідки - розрахунку зі сплати аліментів, яка була надана Рогатинським РВ ДВС від 10.05.2019 р. стверджується, що аліменти не індексувались. З проведеного нею розрахунку на 01.05.2019 р. розмір індексації аліментів становить 2659,20 грн. Просила змінені позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала, просила задовольнити збільшені позовні вимоги повністю, стягнувши з відповідача неустойку в розмірі 16623,40 грн. за прострочення сплати аліментів за період з 2017 р. по 28.05.2019 р., оскільки відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо утримання своєї дитини. Також збільшити розмір стягуваних аліментів на дитину, яка на даний час є малолітньою з 800 грн. до 2000 грн., щомісячно, що буде достатньо для належного утримання дитина, а мати самостійно не може забезпечити належне утримання дитини, стягнути суму індексації аліментів в розмірі 2659,20 грн. а також стягнути в користь позивача витрати понесені на правничу допомогу в розмірі 2500 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Шиндзінський І.В. в судовому засіданні збільшені позовні вимоги позивача не визнав та суду показав, що відповідач не заперечує щодо свого обов'язку по утриманню неповнолітньої дочки, однак не в тій сумі, яка заявлена позивачем, оскільки слід врахувати, що на даний час він не працевлаштований, а відтак не має можливості надавати матеріальну допомогу у відповідності до ст. 192 СК України.
Представник Рогатинського відділу ДВС в судове засідання не з'явився, однак таким на адресу суду скеровано відповідь на лист суду в якому вказано про те, що не заперечує щодо позовних вимог позивача, розгляд справи проводити у відсутності представника.
Заслухавши в судовому засіданні доводи позивача та представника позивача, запереченняпредставника відповідача, дослідивши докази по справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею ч.1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.
Ч. 2 ст. 141 СК України передбачено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно копій свідоцтва про народження дитини (а.с.7) у позивача та відповідача народилася дочка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно виписки з рішення Галицького районного суду від 22.05.2017 р. вбачається, що шлюб між сторонами розірвано, дочку залишено проживати з матір'ю (а.с.8).
Відповідно до рішення Галицького районного суду від 23.02.2017 р. з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 800 грн. щомісячно, до досягнення ними повноліття (а.с.9).
Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Довідкою від 25.10.2018 р. за №12.8-26/7184 виданої начальником Рогатинського районного відділу ДВС стверджується, що станом на 01.10.2018 р. заборгованість по аліментах становить 12224,85 грн. (а.с.10). З листа начальника Рогатинського районного відділу ДВС від 12.12.2018 р., (а.с.25), який направлявся ОСОБА_1 та її представнику вбачається, що державним виконавцем було направлено запити в реєструючі органи з метою перевірки майнового стану боржника і, відповідно відповідей з даних органів майна на праві власності за боржником не виявлено. Також, державним виконавцем був здійснений виїзд за місцем проживання боржника, однак ОСОБА_3 не було в будинку і, даний будинок зачинено.
Розрахунком зі сплати аліментів згідно виконавчого листа, виданий головним державним виконавцем стверджується, що сума коштів сплачених боржником/стягнутих виконавцем станом на 01.12.2018 р. - 3500 грн., а сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.12.2018 р. 13 842,85 грн. (а.с.26). Окрім цього, листом головного державного виконавця від 20.05.2019 р. за №12.8-26/3918 стверджується, що станом на 01.05.2019 р. заборгованість по аліментах у ОСОБА_3 становить 16 623,40 грн. Боржником оплачено за весь період стягнення 9 000 грн. (а.с.39).
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК) і виплачуються щомісячно.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Положеннями ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 цього Кодексу, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд звертає увагу, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", (відомості Верховної Ради 2017, № 25, ст.291), а саме: ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, ст. 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Тобто, законодавець не обмежує право сторони в справі про зміну розміру аліментів звернутися у суд тільки з підстав зміни матеріального стану чи стану здоров'я, а вказує і на інші випадки передбачені Кодексом. Ці випадки не конкретизуються, однак можна дійти висновку про те, що з часу присудження аліментів у розмірі 800 грн. на дитину (2017 рік) економічна ситуація у країні змінилася кардинально в бік погіршення матеріального стану всіх верств населення і звичайно розмір аліментів в розмірі 800 грн. на дитину не є достатнім навіть для мінімального забезпечення дитини першочерговими необхідними речами.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
За приписами абз. 3 ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Оскільки з дня постановлення судового рішення про стягнення з відповідача аліментів змінились зазначені вище обставини, зокрема доходи стягувачки, у зв'язку із знеціненням національної грошової одиниці, витрати на утримання дитини, а саме дитина росте, розвивається, їй потрібно різноматіно харчуватись, купляти одяг, взуття, засоби гігієни, потрібно також купляти всі необхідні речі для навчання, тому суд вважає можливим встановити новий розмір аліментів. Також суд враховує те, що дитина проживає разом з матір'ю, і так чи інакше, обов'язок по утриманню дитини переважно лежить на позивачці. Безумовно, утримання дитини лежить на плечах обох батьків, однак воно не зводиться лише до суми стягуваних аліментів із платника. Це поняття є набагато ширшим, як у матеріальному аспекті (крім сплати аліментів) так і в моральному аспекті (виховання дітей, навчання їхнє дозвілля і т.д.).
Відповідно до ст. 184 СК слід збільшити розмір стягуваних аліментів та визначити його у твердій грошовій сумі, який з врахуванням обставин, названих в ст. 182 СК на думку суду має становити не менше мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а тому позов в цій частині підставний та підлягає до задоволення. Тому суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи, враховуючи рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання та утримання дитини, матеріальне становище відповідача та стан його здоров'я, так як відповідач є молодим здоровим чоловіком, розмір доходу якого невідомий, інших дітей та непрацездатних утриманців не має, а тому виходячи з закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, розмір стягуваних аліментів дійсно підлягає збільшенню в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн., щомісячно, до повноліття дитини.
Виконавчий лист, виданий по справі ЄУН 341/207/17 від 23.02.2017 р. (а.с.41) в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання дочки підлягає відкликанню після остаточного погашення заборгованості за цим виконавчим листом.
Судом встановлено, що внаслідок невиконання відповідачем аліментних зобов'язань у нього утворилась заборгованість по аліментних платежах на дочку ОСОБА_4 станом на 01.05.2019 р. на загальну суму 16 623,40 грн.
При виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Така відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена ч.1 ст.196 СК України.
Оскільки заборгованість по аліментних платежах виникла з вини відповідача, позивач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Саме з метою притягнення відповідача до такої відповідальності заявлено позов у рамках даної цивільної справи. В матеріалах справи є лист №12.8-26/3918 від 20.05.19 р. виданий за підписом головного державного виконавця Рогатинського районного відділу ДВС (а.с.39), який свідчить про те, що ОСОБА_3 станом на 01.05.2019 р. має заборгованість по аліментах в розмірі 16 623,40 грн., сума сплачених аліментів становить за весь період 9000 грн. Крім цього, копією пояснення ОСОБА_3 стверджується, що останній з виконавчим листом за №341/207/17 виданий Галицьким районним судом про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_4 ознайомлений (а.с.43). Також, з копії акту державнтго виконавця від 28.03.2018 р. видно, що ОСОБА_3 з рішенням суду про стягнення з нього аліментів ознайомлений, а також йому відомо про борг, який з'явився при несплаті аліментів (а.с.58).
В свою чергу відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочення по сплаті аліментів виникла не з його вини, оскільки примусове виконання рішення суду, на думку суду вже свідчить про неналежне виконання. Окрім того відповідачем та його представником не надано суду письмового відзиву на позов та доказів, які б заперечували про неможливість сплати алміентів на утримання дитини.
Окрім цього, у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам роз'яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 був обізнаний зі змістом рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання дочки та знав про звій обов'язок з їх сплати, однак доказів на підтвердження неможливості сплачувати аліменти, у зв'язку з чим заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банком, відповідачем не надано.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (рішення від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").
Відсутність гарантії виконання судового рішення у розумінні статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
При вирішенні даного спору суд враховує правовий висновок Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 572/1762/15-ц, яка зводиться до наступного.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р = (А1х1%хQ1) + (А2х1%хQ2) +............(Аnх1%хQn), де: p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Суд визначає розмір неустойки (пені) у межах заявленої позивачем вимоги за період 2017 р, 2018 р, та з 01.01 2019 р. по 28.05.2019 р., згідно розрахунку заборгованості по аліментах (а.с.71-72) у сумі 16 623,40 грн. З урахуванням викладеного суд вважає, що з відповідача слід стягнути неустойку, яка становитиме розмір 100 % заборгованості, а це 16 623,40 грн.
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь позивача 16623,40 грн. неустойки за прострочення сплати аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.
До 17.05.2016 року спеціального Закону про індексацію аліментів в Україні прийнято не було, а в Україні діяв Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 03.07.1991 року та Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі" від 17.05.2016 року №1368-УІІІ до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" внесено зміни, якими передбачена індексація розміру аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, та порядок їх здійснення.
Відповідно до ст. 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації на розмір приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 %.
Відповідно до ст. 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
З 01.01.2016 р. набрали чинності зміни до ст. 4 Закону №1282-ХІІ, згідно з якими індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється у розмірі 103 відсотка.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню індексація аліментів в сумі 2659,20 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 141 ч.2 п.1 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
В абзаці 2 пункту 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17 жовтня 2014 року №10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" судам роз'яснено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Оскільки позивач надала суду належно оформлений договір про надання правничих послуг адвокатом, розрахунок судових витрат понесених позивачем в зв'язку із розглядом справи та квитанцію про сплату наданої послуги, суд вважає, що позовна вимога, щодо стягнення коштів затрачених позивачем на правничу допомогу підлягає задоволенню в розмірі 2500 грн. (а.с.12-13).
Позивач звільнена від сплати судового збору, згідно ст.5 ч.1 п.3, Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року за №3674-VІ.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача судовий збір.
На підставі вищенаведеного, ст.ст. 150, 180-181, 184, 192, 194, 196 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Рогатинський РВ ДВС Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про збільшення розміру стягуваних аліментів, стягнення індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , 1983 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 16 623 (шістнадцять тисяч шістсот двадцять три) грн. 40 коп. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Збільшити розмір стягуваних аліментів з ОСОБА_3 , 1983 р.н., зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в користь ОСОБА_1 на утримання дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму індексації в розмірі 2659 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти затрачені на правничу допомогу в розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 - 768,40 грн. судового збору, які перерахувати на рахунок 31211256026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код ЄДРПОУ 37993783, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Виконавчий лист по справі ЄУН 341/207/17, номер провадження 2/341/238/17 - відкликати.
Рішення може бути оскаржене в Івано-Франківському апеляційному суді через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 29 липня 2019 року.
Суддя:І. М. Юсип