Справа № 216/1484/18
Провадження № 1-кп/216/286/19
30 липня 2019 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040630000054 від 29.03.2018 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 , який обіймає посаду механіка-водія танкового взводу 3 танкової роти 1 танкового батальйону, у військовому званні «солдат»,за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст. 407 КК України,
учасники кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
захисник - ОСОБА_5 ,
30.03.2018 року до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від прокуратури надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстр матеріалів досудового розслідування, розписка про отримання підозрюваним копій указаних документів.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.03.2018 року призначено розгляд справи у зазначеному кримінальному провадженні.
ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) на посадімеханіка - водія танкового взводу 3 танкової роти 1 танкового батальйонуу військовому звані солдата, 11.08.2017 року приблизно 08 год. 00 хв., діючи в умовах особливого періоду, з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби та з метою тимчасово незаконно ухилитися від неї, у порушення вимог ст.ст.6, 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст.ст.1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24.03.1999 року, самовільно без дозволу командування залишив вказану військову частину і направився до місця свого проживання за адресою:АДРЕСА_1 , де став проводити час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової
служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, поки 28.03.2018 року біля 10 год. 00 хв., тобто більше ніж через один місяць,усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової частини НОМЕР_1 і заявив про себе.
Умисні дії ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфікуються як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України за ознаками: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).
17.04.2019 року на стадії судового розгляду між прокурором та обвинуваченим було укладено угоду про визнання винуватості, яку вони підписали, при чому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних вище обставин і кваліфікації.
За змістом угоди сторони погоджуються на призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити узгоджену сторонами угоди міру покарання ОСОБА_3 у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на розсуд суду та покласти на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотриманні вимоги КПК України та КК України, просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений, захисник, кожен окремо в судовому засіданні також просили затвердити угоду та призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому обвинувачений беззаперечно визнав себе винним у вчиненні інкримінованого злочину за викладених обставин.
Перед затвердженням угоди учасникам кримінального провадження роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, відповідно до якої наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості є:
1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та відмова від здійснення прав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу;
2) для потерпілого - обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 цього Кодексу та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.
Згідно із ч. 5 ст. 474 КПК України перед прийняттям рішення про затвердження угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з'ясував в обвинуваченого, що він цілком розуміє:
1) що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права:
мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно;
допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;
2) наслідки укладення та затвердження угод, передбачені статтею 473 цього Кодексу;
3) характер кожного обвинувачення;
4) вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Відповідно до ч. 6 ст. 474 КПК України суд переконався у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Згідно із ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевірив угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Підстав для відмови в затвердженні угоди не вбачається, оскільки:
1) умови угоди не суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;
2) умови угоди відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) не існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
5) відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;
6) наявні фактичні підстави для визнання винуватості.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим може бути оскаржений в апеляційному порядку:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Ураховуючи викладене, суд прийшов до висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим в судовому засіданні згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України та призначення обвинуваченому узгодженої між сторонами угоди міри покарання.
Матеріальної шкоди даним кримінальним правопорушенням не завдано.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374-376, 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 17.04.2019 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 42018040630000054 від 29.03.2018 року.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, раніше не судимого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити узгоджену сторонами угоди міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації».
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 не обирався.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Роз'яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування Президенту України, право ознайомитись із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції (у разі перебування під вартою).
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Особливості та обмеження права оскарження даного вироку визначені ст. 394 та ч. 2 ст. 473 КПК України.
Головуючий суддя ОСОБА_1