Номер провадження 2/754/4305/19
Справа №754/14658/16-ц
Іменем України
15 липня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді: Таран Н.Г.,
секретаря судового засідання: Ковтуненка В.В.,
за участю представника позивача адвоката Дмитраш О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування шкодита з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 шкоду в сумі 26670,00 грн. та з ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» витрати на проведення товарознавчого дослідження в сумі 2500,00 грн. та невідшкодовану шкоду в сумі 55935,54 грн., всього 58435,54 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.09.2016 року о 12 год. 56 хв. відповідач ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Маzda» д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Братиславська, 34 в м. Києві порушила ПДР України та здійснила зіткнення з автомобілем марки «Renge Rover» д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві власності та завдала йому механічних пошкоджень. За висновком №1209 спеціаліста-оцінювача ОСОБА_9, складеного 12.09.2016 року, за участю представника співвідповідача - ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», вартість матеріального збитку, заподіяного позивачу становить 126670,00 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження позивач сплатив додатково 2000,00 грн. 28.09.2016 року постановою Деснянського районного суду м. Києва у праві №754/11409/16 ОСОБА_2 визнана винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнута до адміністративної відповідальності. Згідно страхового полісу серія АІ №9602177, цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована страховою компанією ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», на суму 1000000,00 грн., яка погодилась виплатити страхове відшкодування позивачу, але в розмірі 1/3 спричиненої шкоди, в той час як відповідач, посилаючись на приписи ст. 990 ЦК України також відмовляється відшкодувати спричинену шкоду позивачу, у повному обсязі, мотивуючи це тим, що обов'язки відшкодувати шкоду спричинену нею внаслідок ДТП зобов'язаний страховик - співвідповідач у встановленому законом порядку.
13.12.2016 року ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Петріщевою І.В., було відкрите провадження у даній справі, а справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
16.03.2017 року Розпорядженням керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва №328 у зв'язку із закінченням 12.03.2017 року п'ятирічного строку призначення судді Петріщевої І.В. відповідно до пункту 2.3.40 Засад використання автоматизованої системи документообігу Деснянським районним судом м. Києва та п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл по справі №754/14658/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування шкоди, для визначення головуючого судді.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2017 року вказана цивільна справа розподілена судді Журавській О.В.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 17.03.2017 року вказану справу прийнято до провадження судді Журавської О.В., розпочато її розгляду спочатку та призначено до розгляду.
Крім того, ухвалою судді Журавської О.В. від 21.09.2017 року провадження в даній цивільній справі було зупинено до отримання висновку авто-товарознавчої експертизи, провадження якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
23.11.2017 року ухвала Деснянського районного суду м Києва про призначення авто-товарознавчої експертизи, разом з матеріалами цивільної справи №754/14658/16-ц повернута з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, без виконання у зв'язку з не проведенням оплати за проведення судової експертизи.
19.02.2018 року Розпорядженням керівника апарату Деснянського районного суду м. Києва №880 у зв'язку із перебуванням судді Журавської О.В. на лікарняному та на підставі погодженого головою суду акту прийняття - передачі справ, відповідно до пункту 2.3.36 Засад використання автоматизованої системи документообігу Деснянським районним судом м. Києва та п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року (зі змінами), ч.7 ст.33 ЦПК України, листа ДСАУ №10-2686/18 від 01.02.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №754/14658/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування шкоди.
Ухвалою від 22.02.2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування шкоди прийнято до провадження Деснянського районного суду м. Києва у складі головуючого судді Таран Н.Г.
Крім того, вказаною ухвалою визначено розглядати вищевказану цивільну справу як малозначну за правилами спрощеного позовного провадження з (повідомлення) викликом сторін. Призначено судове засідання.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, відповідно до наданих на адресу суду її представником письмових заперечень проти позовних вимог заперечує, оскільки вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.
Відповідач - ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», свого представника в судове засідання не направив, в матеріалах справи містяться заяви, відповідно до яких вбачається, що ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», не погоджується з позовними вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, про що викладено в запереченні та додаткових поясненнях та підтверджено долученими додатками із страхової справи. Заслухавши пояснення представника позивача, ретельно дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1ст.49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994 р., Серія A, №303-A, параграф 29).
Судом встановлено, що 06.09.2016 року в 12 год. 56 хв. гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Маzdа» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Братиславська, 34, не врахувала дорожньої обстановки, не була уважною та не дотрималася безпечної швидкості руху та дистанції, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки «Land Rover Renge Rover» д.н.з. НОМЕР_2 , водій ОСОБА_5 , в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, своїми діями порушила п. 2.3б), 13.1 ПДР України та скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28.09.2016 року ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано її адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн.
Частиною 6 ст. 82 ЦПК України регламентовано, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована в ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», з яким остання уклала договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений страховим полісом № АІ/9602177. Страхова сума (ліміт відповідальності страховика) за шкоду, заподіяну майну на одного потерпілого, визначена за вказаним страховим полісом в сумі 100000,00 грн., за умови франшизи в розмірі 500,00 грн.
07.09.2016 року ОСОБА_5 подала до ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», повідомлення від потерпілої особи про настання ДТП.
09.09.2016 року ОСОБА_2 звернулась до ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомленням від страхувальника про настання ДТП.
11.09.2016 року з метою встановлення всіх наслідків ДТП уповноважений ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» представник провів огляд пошкодженого автомобіля «Land Rover Renge Rover» д.н.з. НОМЕР_2 .
У відповідності до виявлених пошкоджень було складено Акт технічного стану транспортного засобу, який завірений підписами довіреної особи ОСОБА_5 (представником позивача), ОСОБА_7 . та аварійним комісаром (представником відповідача ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» Годуном В .А.
На підставі вказаного вище акту та зафіксованих в ньому пошкоджень, завданих внаслідок ДТП, видано Аварійний сертифікат з оцінки транспортного засобу №2310 від 11.09.2016 року.
Відповідно до зазначеного вище сертифікату вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Land Rover Renge Rover» д.н.з. НОМЕР_2 , складає 44564,46 грн., що включає в себе вартість ремонтно-відновлювальних робіт 2205,00 грн., вартість необхідних для ремонту матеріалів - 3352,55 грн., вартість складових, що підлягають заміні - 39006,91 грн.
Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Land Rover Renge Rover» д.н.з. НОМЕР_2 виконаного 12.09.2016 року СПД ОСОБА_8. , станом на 12.09.2019 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Land Rover Renge Rover» д.н.з. НОМЕР_2 визначений за витратним підходом складає:126617,24 грн.
21.11.2016 року ОСОБА_1 подав до ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», заяву про виплату страхового відшкодування.
ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ.-КООП» по визнаному страховому випадку відшкодовано ОСОБА_1 матеріальну шкоду у загальному розмірі 70064,46 грн.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До них належить, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, згідно ч. 1ст. 1188 ЦК України, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543,1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:
страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу (п. 1.1);
страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування» (п. 1.2);
потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу (п. 1.3);
особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (п. 1.4).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Як вбачається з копії полісу №АІ/9602177 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 29.04.2016 року, строком дії до 29.04.2017 року включно, на момент вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП»,і згідно даного страхового полісу, ліміт страхової відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну становить 10000,00 грн., при цьому франшиза складає 500,00 грн.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови).
Такі висновки щодо правильного застосування норм права при стягненні матеріальної шкоди з особи, яка застрахувала свою відповідальність було викладено Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц, відступивши від попередніх висновків, сформульованих Верховним Судом України.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому, встановлено, що розмір завданої шкоди, перевищує ліміт відповідальності страховика, який відповідно до ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» становить 100000,00 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно ст.12 Закону Закону України «Про страхування» визначено страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Отже, з урахуванням того, що ліміт відповідальності страховика становить 100000,00 грн., ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» в добровільному порядку було сплачено на користь позивача суму в розмірі 70064,46 грн., у ПрАТ «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» наявний обов'язок у межах страхового ліміту відшкодувати грошові кошти в розмірі 29435,54 грн.
При цьому, оскільки розмір завданої позивачу шкоди в результаті ДТП перевищує ліміт відповідальності страховика, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути різницю між фактичним розміром шкоди у розмірі 126617,24 грн. та сумою страхового відшкодування 100000,00 грн., що з урахуванням розміру франшизи 500,00 грн. складає суму 27170,00 грн.
При цьому, суд приходить до висновку, що слід відмовити в стягненні вартості витрат на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 2500,00 грн., оскільки позивач не довів належними доказами розмірі саме такої суми.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Ст.137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником витрати.
Як вбачається з письмових матеріалів справи, між адвокатом Дмитраш О.М. та ОСОБА_1 був укладений договір №б/н про надання правового захисту у цивільній справі від 08.07.2018 року.
Також адвокатом Дмитраш О.М. долучено до матеріалів справи розрахунок суми витрат позивача на правову допомогу. Загальна сума витрат складає 17450,00 грн.
Однак, жодного акту приймання-передачі наданих послуг матеріали справи не містять, що у свою чергу не свідчить про те, що правова допомога згідно умов Договору надана Виконавцем, тобто адвокатом Дмитраш А.В. вчасно, якісно та у повному обсязі. Крім того, не надано жодних доказів (квитанцій) про оплати гонорару.
За таких підстав, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1643,00 грн. з кожного.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 49, 76-82, 133, 137,141, 259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, ст.ст. 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», про відшкодування шкоди - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_1 29435,54 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати по справі 1643,00 грн.
Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 27170,00 грн. та судові витрати по справі 1643,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний тест рішення суду складено 23.07.2019 року.
Суддя: Н.Г. Таран