Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа 285/2806/16-ц
провадження № 61-33758св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Ярунська сільгосптехніка»
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у складі судді Помогаєва А. В., від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюк Р. М., Шевчук А. М., від 24 липня 2017 року,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» (далі - ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що він працював у відповідача на посаді головного бухгалтера у період з 07 серпня 2008 року по 09 грудня 2011 року. У день звільнення з роботи відповідач не виплатив заробітну плату, заборгованість на день звільнення склала 10 413,15 грн. Судовим рішенням на його користь стягнуто вказану заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року в сумі 17 323,02 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2012 року по 01 листопада 2015 року у сумі 126 739,36 грн. оскільки відповідач не виплатив суму заборгованості по заробітній платі, просив стягнути з нього середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2015 року по 01 вересня 2016 року у сумі 28 427,52 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто на користиь позивача середній заробіток за час затримки розарахунку при звільненні за період з 01 грудня 2015 року по 01 вересня 2016 року у сумі 28 427,52 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги статті 116 КЗпП України, тому з нього підлягав стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що після ухвалення рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, роботодавець не звільняється від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» просить скасувати рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 117 КЗпП України, оскільки у справі наявний спір щодо розміру середньоденного заробітку позивача та заборгованості по заробітній платі і це не було взято судами до уваги. Вказує, що суд неправомірно відхилив доводи щодо існування помилки у нарахуванні заробітної плати позивача.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану суму.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 07 березня 2007 року по 09 грудня 2011 року працював у ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на посаді головного бухгалтера.
09 грудня 2011 року позивач звільнився з посади на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Відповідач не провів зі ОСОБА_1 розрахунок у день звільнення, станом на 09 грудня 2011 року заборгованість по заробітній платі складала 10 413,15 грн.
07 серпня 2012 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області видано судовий наказ №0616/2632 про стягнення з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в сумі 10 413,15 грн.
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2012 року у справі №0616/3098/12 стягнуто з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 грудня 2011 року по 31 травня 2012 року в сумі 17 323,02 грн.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 липня 2016 року у справі №285/73/16-ц з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 31 травня 2012 року по 01листопада 2015 року в сумі 126 739,36 грн.
Частиною другою статті 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Згідно з рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2012 року у справі № 0616/3098/12 середній заробіток ОСОБА_1 складає 148,06 грн.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Згідно листа Новоград-Волинського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області ( далі - Новоград-Волинський ВДВС ГТУЮ в Житомирській області) від 10 березня 2017 року №973 встановлено, що виконавче провадження з виконання судового наказу № 0616/2632, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області 07 серпня 2012 року про стягнення середнього заробітку з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 на загальну суму 10 413,15 грн. та виконавчий лист № 0616/3098/12, виданий Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області 24 вересня 2012 року про стягнення середнього заробітку з ПрАТ «Ярунська сільгосптехніка» на користь ОСОБА_1 на суму 17 323,02 грн., завершені фактично 27 жовтня 2016 року.
Судами встановлено, що на момент звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, заборгованість по заробітній платі не виплачена і він мав право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2015 року по 01 вересня 2016 року у сумі 28 427,52 грн.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-144цс13.
Таким чином, суди належним чином виконали вимоги статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і дотримання вимог, статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили обставини у справі, обґрунтовано застосували положення статті 117 КЗпП України до правовідносин учасників справи.
Доводи касаційної скарги щодо існування спору про розмір заробітної плати, середньоденного заробітку, визначеного попереднім рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2012 року, спростовані листом Новоград-Волинського ВДВС ГТУЮ в Житомирській області від 10 жовтня 2017 року, з якого встановлено, що відповідачем сплачено як заборгованість по заробітній платі, так і середній заробіток за час затримки розрахунку. Тобто, ще до ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, відповідач фактично погодився із визначеним рішенням суду від 19 липня 2012 року розміром середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 та виконав рішення суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 09 грудня 2011 року по 31 березня 2012 року в повному обсязі. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 19 липня 2012 року є преюдиційним щодо визначення середньоденного розміру заробітку позивача. Доказів щодо спростування зазначеного відповідачем не надано.
З приводу доводів касаційної скарги, що суди не прийняли до уваги докази щодо невірного нарахування середнього заробітку, який був нарахований у більшому розмірі внаслідок зловживання позивачем своїм службовим становищем, то суди попередніх інстанцій надали їм оцінку та обґрунтовано спростували, зазначивши, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено у визначеному законом порядку і встановлено обвинувальним вироком.
Інші доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 24 серпня 2017 року зупинено виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування судового рішення, тому виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року підлягає поновленню.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Ярунська сільгосптехніка» залишити без задоволення.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 24 липня 2017 року залишити без змін.
Поновити виконання рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 квітня 2017 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Кривцова Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник