Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 396/1116/17
провадження № 61-38058св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 як законний представник ОСОБА_3 , Помічнянська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області,
треті особи: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Українська Наталія Михайлівна, Служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника неповнолітньої ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до неповнолітньої ОСОБА_3 ,. Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним.
Позовну заяву мотивовано тим, що 09 вересня 2015 року його батько ОСОБА_4 , склав заповіт, яким заповів йому все своє майно.
У 2016 році у ОСОБА_4 стався інсульт, у зв'зку з чим він потребував стороннього догляду, тому його доглядала сусідка ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
У березні 2017 року позивачу стало відомо про існування заповіту від 05 грудня 2016 року, яким батько заповів належну йому земельну ділянку, розміром 4,01 га, яка розташована на території Помічнянської сільської ради, неповнолітній дочці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Цей заповіт було складено у домоволодінні батька та посвідчено секретарем Помічнянської сільської ради, про що свідчить запис у реєстрі за № 37.
Вважає, що його батько ОСОБА_4 , перебуваючи у віці 71 рік, за станом свого здоров'я після перенесеного інсульту, на момент складення вказаного заповіту не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, діяв під впливом ОСОБА_2 , яка особисто привела секретаря сільської ради та була присутня при складенні і посвідченні заповіту, а тому волевиявлення спадкодавця ОСОБА_4 на розпорядження своїм майном не відповідало його дійсній волі і є нікчемним.
Також цей заповіт складено з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме заповіт не був прочитаний уголос заповідачем, та не зазначено про це перед його підписом, а сам підпис заповідача очевидно візуально не схожий на підпис батька позивача.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29 листопада 2017 року до участі у справі як співвідповідача залучено матір та законного представника відповідача - ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час складення заповіту на користь ОСОБА_2 волевиявлення ОСОБА_4 було вільним і відповідало його внутрішній волі, а позивачем не доведено, що в момент складення заповіту ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними. Відсутність в оспорюваному заповіті відомостей про те, що він прочитаний заповідачем уголос, є несуттєвим недоліком форми заповіту і не впливає на його недійсність, зважаючи на встановлений в судовому засіданні факт наявності волевиявлення заповідача на розпорядження земельною ділянкою на користь відповідачки та принцип «належного урядування», визначений практикою Європейського суду з прав людини.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним заповіт від 05 грудня 2016 року, зареєстрований у реєстрі за № 37.
Постанова апеляційного суду мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про те, що недоліки, пов'язані з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту, є несуттєвими і не впливають на його недійсність, оскільки відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, він є нікчемним правочином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 як представник неповнолітньої ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року і направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково визнав оспорюваний заповіт недійсним, залишивши при цьому поза увагою обставини і докази, які вказують на вільне волевиявлення заповідача на його складання. Під час вирішення цього спору доводи позивача про те, що його батько мав фізичні вади і не усвідомлював свої дії, не знайшли свого підтвердження. Порушення секретарем сільської ради вимог щодо оформлення заповіту не можуть бути підставою для задоволення позову, оскільки ні заповідач, ні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають відношення до порядку організації роботи органу місцевого самоврядування, а тому не несуть відповідальності за дії чи бездіяльність посадових осіб.
Крім того, під час перевірки й оцінки наданих сторонами доказів апеляційний суд не встановив інші фактичні обставини справи, зокрема ступінь споріднення позивача ОСОБА_1 із заповідачем ОСОБА_4 , оскільки указані прізвища мають відмінності у написанні.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Українська Н. М. зазначила, що в порушення вимог частини другої статті 1248 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5, у тексті заповіту відсутній запис про місце його вчинення за місцем проживання, а його текст прочитаний не особисто заповідачем, а секретарем сільської ради О. В. Онуфрієнко .
З огляду на викладене вважала, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 як представника неповнолітньої ОСОБА_3 на постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року і витребувано із Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області цивільну справу № 396/1116/17.
У жовтні 2018 року цивільна справа № 396/1116/17 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, треті особи: приватний нотаріус Новоукраїнського районного нотаріального округу Українська Н. М., Служба у справах дітей Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області, про визнання заповіту недійсним, призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що 09 вересня 2015 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів усе своє майно своєму сину ОСОБА_6 (а. с. 7).
05 грудня 2016 року ОСОБА_4 склав заповіт, згідно з яким заповів належну йому земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , неповнолітній ОСОБА_3 (а. с. 9).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а. с. 8).
Спадщину після смерті ОСОБА_7 в порядку і строки, передбачені законом, прийняли ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_3
Оспорюваний заповіт від 05 грудня 2016 року, яким спадкодавець ОСОБА_4 заповів земельну ділянку площею 4,01 га, розташовану на території Помічнянської сільської ради, складений за допомогою технічного засобу (надрукований на комп'ютері).
Установлено судами і не оспорюється сторонами, що зазначений заповіт було надруковано секретарем Помічнянської сільської ради Онуфрієнко О. В. у приміщенні сільської ради і він був підписаний заповідачем в будинку за місцем його проживання в с. Помічна Новоукраїнського району Кіровоградської області. При цьому текст заповіту було прочитано не особисто ОСОБА_4 , а секретарем сільської ради Онуфрієнко О. В. Місце складання заповіту у тексті не зазначено (а. с. 9).
Скасовуючи рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення про визнання заповіту недійсними, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посвідчення заповіту відбувалось з порушеннями вимог законодавства України щодо його оформлення, що є підставою його нікчемності.
З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів та з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.
Згідно із частинами першою, другою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину встановлена законом, то він є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Спеціальною нормою, яка визначає підстави нікчемності заповіту, є стаття 1257 ЦК України, відповідно до якої нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України, а саме: письмова форма, нотаріальне посвідчення заповіту або посвідчення особами, уповноваженими на це законом (статті 1251, 1252 ЦК України), зазначення у заповіті місця та часу його складання, підписання заповіту заповідачем.
Враховуючи положення статті 1 Закону України «Про нотаріат», до системи нотаріату України входять посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють визначене законодавством коло нотаріальних дій у населених пунктах, де немає нотаріусів.
Предметна компетенція органів місцевого самоврядування на вчинення нотаріальних дій визначена Законом України «Про нотаріат». Відповідно до статті 37 цього закону (у редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), органи місцевого самоврядування уповноважені вчиняти у тому числі таку нотаріальну дію, як посвідчення заповітів (крім секретних).
Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування) нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Судами встановлено, що обов'язок складати і посвідчувати заповіти у Помічнянській селищній раді Новоукраїнського району покладено на секретаря селищної ради Онуфрієнко О. Ф.
Правила посвідчення заповітів визначено положеннями пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування. Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.
Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний уголос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.
Вищевказаним порядком визначено передумови, за наявності яких посвідчення має відбуватися за обов'язкової присутності не менш як двох свідків: це має місце, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт.
На виконання вимог статті 1247 ЦК України та пункту 1.4. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування в оспорюваному заповіті від 05 грудня 2016 року зазначено час і місце його складання, що заповідач перебуває при здоровому розумі, усвідомлює значення своїх дій, діє добровільно, без будь-якого примусу, заповідачу роз'яснено зміст статей ЦК України щодо недійсності правочинів, зміст статей 1241, 1254, 1307 ЦК України, заповіт підписаний заповідачем власноруч.
Відомості про те, що ОСОБА_4 мав такі фізичні вади, які за станом здоров'я перешкоджали йому самостійно ознайомитись зі змістом заповіту, спростовуються відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження цього та підписом заповідача. Зазначене спростовує також необхідність присутності при посвідчення цього заповіту свідків.
У суді першої інстанції показаннями свідків, поясненнями відповідачів, у тому числі сільського голови Помічнянської сільської ради ОСОБА_9 , підтверджено, що ОСОБА_2 разом з неповнолітньою ОСОБА_3 протягом тривалого періоду часу доглядали ОСОБА_10 і за це він обіцяв заповісти ОСОБА_3 земельну ділянку.
Оспорюваний заповіт від 05 грудня 2016 року складено у двох примірниках, зареєстровано в Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування - Помічнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (пункти 1.8, 1.9 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування), а також відомості про нього внесено у Спадковий реєстр (стаття 57 Закону України «Про нотаріат»).
Задовольняючи позов та визнаючи недійсним заповіт, суд апеляційної інстанції вказаних положень не врахував та помилково виходив з того, що відсутність зазначення у заповіті напису, що він складався та посвідчувався поза приміщенням виконкому місцевої ради, є підставою для визнання його недійсним.
Колегія суддів вважає такі висновки необґрунтованими. Відсутність у тексті заповіту напису, що він складався та посвідчувався поза приміщенням нотаріальної контори, виконкому місцевої ради, але в межах нотаріального округу і з дотриманням усіх інших правил, які визначені законодавством України щодо його форми, змісту і порядку реєстрації, не є істотною умовою для визнання заповіту недійсним, якщо судом буде встановлено, що форма заповіту відповідає вимогам статті 1247 ЦК України і волевиявлення заповідача було вільним.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню, у той час як рішення суду першої ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права та підлягає залишенню в силі.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 як представника неповнолітньої ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 10 травня 2018 року скасувати. Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 26 лютого 2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Кривцова
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк