Справа № 620/227/19 Суддя (судді) першої інстанції: Скалозуб Ю.О.
29 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 (Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” про визнання протиправним та скасування наказу, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним та скасування пункту 4 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.12.2018 № 819 «Про результати службового розслідування».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 18.08.2016 по теперішній час проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника начальника штабу з кадрів та стройової частини, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 .
З огляду на матеріали справи у військовій частині НОМЕР_2 , в якій ОСОБА_1 проходить військову службу Північно-східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту було проведено внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_2 за період з 01.04.2017 по 31.08.2018, за результатами якого складено Аудиторський звіт від 11.10.2018 №234/1/31/35.
У зазначеному висновку внесені пропозиції командиру військової частини НОМЕР_2 серед іншого в термін до 12 листопада 2018 року прийняти рішення щодо встановленого ризику переплати винагороди за участь в АТО (з нарахуваннями) на загальну суму 41683, 88 грн.
На підставі наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23.11.2018 року № 776 «Про призначення службового розслідування» в оперативному командуванні «Північ» проведено службове розслідування з метою прийняття рішення за результатами проведення внутрішнього аудиту військової частини НОМЕР_2 та з'ясування причин та умов, що призвели до втрат і нестач матеріальних засобів.
За результатами проведеного розслідування видано наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 11.12.2018 № 819 «Про результати проведення службового розслідування», відповідно до п. 4 якого ОСОБА_1 було оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді догани.
Вважаючи пункт 4 наказу відповідача протиправним ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що наказ командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” №819 від 11 грудня 2018 року, в частині притягнення позивача до відповідальності, винесено з порушенням вимог чинного законодавства, без належного встановлення всіх обставин, що мають значення для притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст.11 наведеного Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Відповідно до ст.26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР затверджено Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення (п.10 Положення).
Відповідно до абз.2 п.11 наведеного Положення у разі, якщо командири (начальники) військових частин не вжили належних заходів, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню військового майна або щодо притягнення винних до відповідальності, вони несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
Пунктом 16 Положення передбачено, що розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України.
Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.
Згідно з п.17 цього Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до п.19 наведеного Положення розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
Пунктом 37 встановлено, що матеріальна відповідальність не настає у випадках: коли заподіяна шкода є наслідком дії непереборної сили; невстановлення винної особи; смерті винної особи; коли шкоду заподіяно внаслідок виконання наказу старшого начальника, або виправданого в конкретних умовах службового ризику, або правомірних дій.
З аналізу наведених норм законодавства України, що регулює спірні правовідносини вбачається, що при наявності вини військовослужбовця в заподіянні прямої дійсної шкоди, допущеної внаслідок невиконання (недбалого виконання) службових обов'язків, така особа несе матеріальну відповідальність. Обставини, за яких військовослужбовця може бути притягнуто до матеріальної відповідальності встановлюються службовим розслідуванням, яке має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди та вказаний термін може бути продовжено лише вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Крім того, заподіяння шкоди внаслідок непереборної сили виключає матеріальну відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що з огляду на аудиторський звіт від 11.10.2018, в останньому зазначено «одному військовослужбовцю військової частини нарахована та виплачена винагорода за безпосередню участь в АТО з липня 2017 року по березень 2018 року без відповідних документів, які б підтверджували фактичні періоди перебування у складі сил та засобів АТО (дані прибуття та дати вибуття). У військовій частині в наявності лише довідки-підтвердження виконання військовослужбовцем завдань на глибині ротних опорних пунктів за період з 30 липня 2017 року по 31 жовтня 2017 року, що не дало змоги визначити фактичний період перебування військовослужбовця в АТО. При цьому, накази на виплату вищевказаної винагороди, командиром військової частини НОМЕР_2 видавались щомісячно.
Зазначене вище порушення призвело до ризиків незаконних витрат коштів за 2017-2018 роки на загальну суму 41683,88 грн, а саме ризики переплати винагороди за АТО на суму 29774,20 грн, податку з доходів фізичних осіб на суму 5359,36 грн та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 6550,32 грн».
Водночас суд звертає увагу, що в ході проведеного аудиту, командиром військової частини НОМЕР_2 направлено запит від 03.10.2018 № 486 на адресу командира військової частини НОМЕР_3 з проханням надати на адресу військової частини НОМЕР_2 інформацію та підтверджуючі документи про залучення старшого солдата ОСОБА_2 до проведення АТО. Станом на момент завершення аудиту, відповідь не надходила.
Крім того, в пункті 7 Розділу 3.2 Аудиторського звіту містить пропозицію в термін до 12.11.2018 прийняти рішення щодо встановленого ризику переплати винагороди за участь в АТО на загальну суму 41683,88 грн.
Згідно п. 1 Розділу 6 Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
В свою чергу, в наказі про результати службового розслідування відсутні будь-які посилання на підтверджуючі документи, що досліджувались під час проведення службового розслідування, не зазначено чи було отримано відповідь на запит, який зроблено під час проведення аудиту.
Суд звертає увагу на те, що під час проведення аудиту позивачем були надані письмові пояснення, в яких останнім чітко зазначено, що виплата здійснювалась відповідно до довідок командира військової частини НОМЕР_3 та наказу командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 06.08.2017 № 215 і що до перевірки він не наданий у зв'язку з тим, що солдат ОСОБА_2 , виключений зі списків особового складу.
Проте, вказані вище письмові пояснення відповідачем не взяті до уваги та прийнято наказ щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за відсутності підтверджуючих доказів його вини, ґрунтуючись на припущеннях, формально процитувавши викладені висновки проведеного напередодні аудиту у військовій частині НОМЕР_2 .
Водночас, як свідчать матеріали справи 11.01.2019 військовою частиною НОМЕР_2 отримано архівний витяг, в якому зазначено, в наказі командира ОТУ «Донецьк» від 06.08.2017 № 215 значиться: вважати таким, що прибув до складу сил та засобів ОТУ «Донецьк», який залучається та бере безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, для виконання службових (бойових) завдань військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , на підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 29.07.2017 № 29.
Тобто, вказане свідчить про наявність наказу від 06.08.2017 № 215 що підтверджує перебування в зоні АТО військовослужбовця ОСОБА_2 , що в свою чергу, вказує на передчасність висновків відповідача та відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення.
Колегія суддів, також звернути увагу на посилання відповідача на порушення ОСОБА_1 , під час видання наказів про нарахування винагороди за участь в АТО без наявних підтверджуючих документів, вимог розділу II наказу МОУ від 10.02.2018 № 67, оскільки як зазначено в довідці-розрахунку ризиків переплат винагороди за безпосередню участь в АТО, періоди за які встановлені ризики є: липень-жовтень 2017 року, тобто періоди, що передували прийняттю наказу, на порушення якого відповідач посилається.
Згідно зі статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Всупереч ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність оскаржуваного наказу в частині притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування п.4 наказу командувача військ оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ” від 11 грудня 2018 року №819 “Про результати проведення службового розслідування”.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частина НОМЕР_1 (Оперативного командування “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”) - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя доповідач В.О.Аліменко
Судді Н.В/ Безименна
А.Ю.Кучма