Справа № 826/7470/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.
29 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О., суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0029104204 від 16.03.2018;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0029084204 від 16.03.2018;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 002912404 від 16.03.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та інші наявні у справі докази, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.11.2006 між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір споживчого кредиту № 11074142000, відповідно до умов якого, банк зобов'язується надати кредит у сумі 98000,00 доларів США.
16.06.2016 між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006 (щодо прощення частини боргу), якою сторони дійшли згоди про право кредитора здійснити анулювання (прощення) частини заборгованості позичальника за умови погашення останнім заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 821408,29 грн. у валюті наданого кредитного договору за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти, що склався на дату купівлі валюти банком за заявою клієнта. Таке погашення має бути здійснено в дату купівлі банком відповідної валюти на міжбанківському валютному ринку та отримання позичальником письмового повідомлення кредитора про прощення частини заборгованості.
Листом № 31-5/187 від 21.06.2016 АТ «УкрСиббанк» повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006, а саме: суми основного боргу 32432,68 доларів США, що складає 807861,93 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми відсотків 329,87 доларів США, що складає 8216,69 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016.
Вказаним листом позивача також повідомлено про те, що анульована сума заборгованості по тілу кредиту є доходом, а відтак підлягає оподаткуванню, при цьому позивач самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 фізичною особою-платником податків ОСОБА_1 отримано дохід від АТ «УкрСиббанк» за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором)
період з 07.02.2018 по 13.02.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві, на підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки № 1384 від 26.01.2018, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УкрСиббанк» платника податків фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2016.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 895/26-15-42- 04-30/ НОМЕР_1 від 20.02.2018, яким встановлено наступні порушення податкового законодавства:
- п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 ПК України з урахуванням вимог п. п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, що полягає у несвоєчасному поданні до ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік;
- п. п. «а» п. 176.1 ст. 176, п. п. 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України, не надано до перевірки Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу;
- п. п. 168.1.3 п. 168.1 ст.168 ПК України з урахуванням вимог п. п. «д» п. п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, фізичною особою ОСОБА_1 занижено загальний річний оподатковуваний дохід, отриманий як додаткове благо у вигляді суми боргу прощеного (анульованого) кредитором ПАТ «УкрСиббанк», що підлягає оподаткуванню за 2016 рік на загальну суму 537667,82 грн. та відповідно не нараховано суму податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету у загальній сумі 98022,64 грн.;
- п. п. 1.2, п. п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не в повному обсязі задекларовано суму доходу основної суми боргу, анульованого кредитором ПАТ «УкрСиббанк», внаслідок чого не було утримано та не перераховано до бюджету військового збору за 2016 рік у сумі 8233,91 грн.
Крім того, контролюючий орган зазначає, що листом № 31-5/187 від 21.06.2016 АТ «УкрСиббанк» підтвердив достовірність даних про суми виплачених (нарахованих) доходів фізичній особі-платнику податків ОСОБА_1 протягом 2016 року, що відображені у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ознакою доходу « 126» (дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо, сума боргу платника податку анульовано кредитором).
На підставі вищевказаного акта перевірки контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення рішення:
- № 0029094204 від 16.03.2018, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 170,00 грн.;
- №0029104204 від 16.03.2018, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 510,00 грн.;
- №0029084204 від 16.03.2018, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДФО на суму 98022,64 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 24505,66 грн.;
- №0029124204, яким збільшено податкове зобов'язання з військового збору на суму 8233,91 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 2058,47 грн.
Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві є неправомірними та підлягають скасуванню, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень відповідач діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 1 січня 2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, у тому числі шляхом повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу, зобов'язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 16.06.2016 між ПАТ «УкрСиббанк» та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006 (щодо прощення частини боргу), якою сторони дійшли згоди про право кредитора здійснити анулювання (прощення) частини заборгованості позичальника за умови погашення останнім заборгованості у розмірі не менше еквіваленту, що дорівнює 821408,29 грн. у валюті наданого кредитного договору за курсом уповноваженого банку, а саме за курсом купівлі такої валюти, що склався на дату купівлі валюти банком за заявою клієнта.
Листом № 31-5/187 від 21.06.2016 ПАТ «УкрСиббанк» повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором споживчого кредиту № 11074142000 від 09.11.2006, а саме: суми основного боргу 32432,68 доларів США, що складає 807861,93 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016 та суми відсотків 329,87 доларів США, що складає 8216,69 грн. по курсу НБУ станом на 21.06.2016.
У вказаному повідомленні банк також попередив позивача про те, що прощена їй сума боргу є додатковим благом у розумінні податкового законодавства, яке підлягає декларуванню та відповідному оподаткуванню.
Валюта зобов'язання за вказаним кредитом позивача не змінювалася протягом строку дії її кредитного договору.
Висновок податкового органу про те, що оскільки АТ «УкрСиббанк» у податковому розрахунку за формою 1-ДФ не зазначив суму курсової різниці між сумою анулювання (прощення) боргу в гривнях по курсу НБУ станом на день анулювання (прощення) боргу та сумою анулювання (прощення) боргу в гривнях по курсу НБУ, станом на 01.01.2014 за ознакою « 127» (інші доходи, що не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу), а тому ОСОБА_1 повинна була самостійно включити суму доходу в розмірі 807861,93 грн. до загального річного оподатковуваного доходу та задекларувати таку суму знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивачу банком було прощено суму основного боргу без зміни валюти зобов'язання по кредиту, що у розумінні вищенаведених норм податкового законодавства зумовлює виникнення в неї додаткового блага та, як наслідок, зобов'язання задекларувати отриманий дохід і сплатити з нього ПДФО і військовий збір.
Щодо посилання позивача на те, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві неправильно здійснило розрахунок додаткового блага, включивши все тіло прощеного боргу та відсотки, суд вважає їх необгрунтованими, оскільки відповідач здійснив обрахунок податків з суми «Дані перевірки»: 826801,93 грн. (807861,93 грн. - дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу АТ «УкрСиббанк», 18940,00 грн. - дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу від ТОВ «Бакарді-мартіні юкрейн») - 289134,11 грн. (дані податкових декларацій позивача) = 537667,82 грн. (виявлена розбіжність), з огляду на що, до обрахунку не включались прощені відсотки. (а. с. 15 (таблиця), 17 (таблиця).
Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Відтак, за встановлених обставин отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й доводи відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту).
Таким чином, позивачем, на переконання суду апеляційної інстанції, отримано дохід у вигляді додаткового блага, а банком виконано обов'язок щодо повідомлення позивача про прощення (анулювання) такого боргу.
Щодо податкового повідомлення-рішення № 0029104204 від 16.03.2018, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за неподання на перевірку Книгу обліку доходів та витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. п. «а» п. 176.1 ст. 176 ПК України платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Так, наказом Міністерства доходів і зборів України № 794 від 11.12.2013 (був чинний у 2016 році на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено форму Книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.
Платники податку на доходи фізичних осіб, які відповідно до Податкового кодексу України зобов'язані подавати декларацію або мають право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку, ведуть облік у Книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу за формою, затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 11 грудня 2013 року № 794. (п. 1 Порядку № 794)
Книга та реєстр документів (за наявності) знаходяться у платників податку та повинні надаватись контролюючим органам на їх вимогу та у межах компетенції, визначеної Кодексом. (п. 5 Порядку № 794)
Суд звертає увагу на те, що посилання позивача на наказ Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013, яким затверджено Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затверджений та як наслідок, її висновок про те, що положеннями чинного законодавства не покладено обов'язку на фізичних осіб вести книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, відхиляється судом з тих підстав, що даний наказ стосується фізичних осіб-підприємців, а в акті перевірки відповідачем здійснено посилання на наказ Міністерства доходів і зборів України № 794 від 11.12.2013.
Таким чином, застосування до позивача штрафу за ненадання до перевірки книги обліку доходів витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу є правомірним.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржуване рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.
Відповідно до ст. 316 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Н.В. Безименна
А.Ю. Кучма