16 липня 2019 року м. Ужгород№ 260/180/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скраль Т.В.
при секретарі Стенавській А.М.,
за участю сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» - представник Балко Василь Гаврилович ;
відповідач: Головне управління ДФС у Закарпатській області - представник Ліуш Богдан Богданович;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, буд. 10, код ЄДРПОУ 13583782) до Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 16 липня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 29 липня 2019 року 2019 року.
15 лютого 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд", звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18 січня 2019 року № 0000641307; 2) визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18 січня 2019 року № 0000651307.
19 лютого 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.
04 червня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки від 22 грудня 2018 року № 1261/07-16-13-07/13583782. Оскільки згідно наказу №020/18 від 01 березня 2018 року по ТОВ «Експорттрансбуд» корпоративною карткою міг користуватися в інтересах підприємства тільки директор ОСОБА_2 , він також складав і здавав в бухгалтерію звіти про використання коштів. Всі витрати підтверджені документально та долучені до авансового звіту. Всі дії з матеріальними цінностями оформлені необхідними бухгалтерськими документами: авансовими звітами - на придбання; вимогами - накладними - на списання.
11 березня 2019 року представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що в ході перевірки встановлено, що звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт підзвітною особою ОСОБА_3 по витраченим коштам не складалися, кошти підзвітною особою до каси або на банківський рахунок не поверталися. Вказує на те, що перевіряючим було складено запит від 06.12.2018 року про надання копій звітів про використання коштів, що стали підставою відшкодування пізвітним особам за період з 01.10.2015 по 30.09.2018. Від отримання даного запиту ОСОБА_2 відмовився. Після отримання даної відмови, були сформовані ще два запити від 10.12.2018 та від 12.12.2018 року з аналогічними вимогами, однак станом на 17.12.2018 копій затребуваних підприємством не надано. Таким чином, загальна сума надміру витрачених коштів найманою особою ОСОБА_3 , та не відзвітованих у встановлені законодавством строки, що підлягає включенню до оподаткованого доходу платника податку - працівника, що здійснив такі витрати, складає 74 146,98 грн., (а.с. 60-64).
10 квітня 2019 року, позивача надав до суду відповідь на відзив, де вказує, що у разі дотримання вимог щодо підтвердження роботодавцем доцільності та обґрунтованості здійснених працівником витрат у зв'язку з виконанням дорученої йому роботи виплачена сума компенсації за придбані товари (роботи, послуги) за рахунок власних коштів на користь роботодавця не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором. Щодо надісланих запитів відповідачем, то позивач зазначає, що на отримані вимоги надав відповіді за №347/1 від 12.12.2018 року та № 349/1 від 14.12.2018 року в яких було наголошено про неможливість фізично у такий стислий строк надати відповідні копії документів, а також виготовлення реєстру документів, які необхідно передати ГУ ДФС у Закарпатській області. Вказує, що бухгалтерією позивача були надані всі необхідні документи, а також було неодноразово запропоновано особисто і за місцем знаходження ГУ ДФС України в Закарпатській області, надати всі оригінали документів, які були вказані у запитах (а.с. 76-77).
Під час розгляду справи по суті позивач та його уповноважений представник позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.
Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд» зареєстроване як юридична особа 07 грудня 1993 року, ідентифікаційний код 13583782, є платником податку на додану вартість, (а.с. 10).
В період з 04 грудня 2018 року по 17 грудня 2018 року відділом контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Закарпатській області, на підставі направлення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 03.12.2018р. за № 3088/13-07, була проведена документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Експорттрансбуд», м. Чоп (код ЄДРПОУ 13583782) з питань щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2018 року.
За результатами перевірки Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Закарпатській області Філіпповим Р.А. було складено Акт про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Експорттрансбуд» (код ЄДРПОУ 13583782) за №1261/07-16-13-07/13583782 від 22 грудня 2018 року (а.с. 11-30), яким встановлено порушення позивачем вимог:
- п.164.2.11 п. 164.2 ст.164, пп.170.9.1, 170.9.2, 170.9.3п.170.9 ст. 170 розділу IV Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ із змінами і доповненнями, п.20 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, а саме не включення до оподатковуваного доходу найманого працівника суми надміру витрачених коштів, не відзвітованих та неповернутих у встановлені законодавством строки, внаслідок чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в загальній сумі 16276,16 грн.
- п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164, п. 170.9 ст.170 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010, із внесеними змінами та доповненнями, а саме не включення до загального місячного оподатковуваного доходу найманого працівника (підзвітної особи) доходу, що виплачений (компенсований) такій фізичній особі за понесені витрати без попередньої видачі працедавцем коштів під звіт, внаслідок чого перевіркою донараховано податку на доходи фізичних осіб із такого доходу в сумі 24031,66 грн.
- п.п.1.2 - пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX, п.164.2.11 п. 164.2 ст.164, пп.170.9.1. 170.9.2, пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, а саме не включення до оподатковуваного доходу найманого працівника суми надміру витрачених коштів, не відзвітованих та неповернутих у встановлені законодавством строки, внаслідок чого перевіркою донараховано військового збору в сумі 1112,20 грн.;
- п.п.1.2 - пп.1.7 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п.163.1.1 п.163.1 с.163, п.п.164.2.20 п.164.2 ст.164, п.170.9 ст.170 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755- VI із змінами і доповненнями, а саме не включення до загального місячного оподатковуваного доходу найманого працівника (підзвітної особи) доходу, що виплачений (компенсований) такій фізичній особі за понесені витрати без попередньої працедавцем коштів під звіт, внаслідок чого перевіркою донараховано військового збору в сумі 2020,74 грн.
На підставі вказаного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Закарпатській області прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року № 0000641307 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 76 765,21 коп., в т.ч. 40 307,82 - за податковими зобов'язаннями, 29 782,94 - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 6 674,45 грн. - сума пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 32);
- податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року № 0000651307 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 5 997,19 коп., в т.ч. 3 132,94 - за податковими зобов'язаннями, 2 303,34 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), 560,91 грн. - сума пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 31).
03 січня 2019 року, позивачем було подано заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки від 22 грудня 2018 року № 1261/07-16-13-07/13583782 (а.с. 43-46).
15 січня 2019 року, ГУ ДФС у Закарпатській області за результатами розгляду заперечення до акта залишило висновки даної документальної планової виїзної перевірки без змін (а.с. 47-51).
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи питання застосування до спірних правовідносин норм матеріального права та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Предметом оскарження у даній адміністративній справі є податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року № 0000641307, яким встановлено порушення п.п. 163.1.1, п.п. 164.2.20, п. 164.2.11 та п.п. 170.9.1, 170.9.2, 170.9.3 Податкового кодексу України, (а.с. 32)
та податкове повідомлення-рішення від 18 січня 2019 року № 0000651307, яким встановлено порушення п.п. 1.2 - п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу 20, п.п. 163.1.1, п.п. 164.2.20, п. 164.2.11, п.п. 170.9.1, 170.9.2, 170.9.3 Податкового кодексу України (а.с. 31).
Таким чином, дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд приходить до наступних висновків.
Перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків, визначення бази оподаткування при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати, винагород за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) було встановлено наступне.
Згідно п. 164.2.11 п. 164.2 ст.164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до пп. «б» 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника податку щодо оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, та не повернутої ним протягом установленого ст.. 170.9.2 ПК України строку є особа, що їх видала в сумі, що перевищує суму фактичних витрат платнику податку на додану вартість.
Таким чином, оподаткуванню підлягає лише сума перевищення виданої суми над фактично витраченою, та не повернутою роботодавцю. У разі ж витрачання власних коштів працівника перевищення не утворюється. Тому власні кошти фізичної особи витрачені в інтересах роботодавця, за умови належного звітування та документального підтвердження, не мають включатися до його загального оподатковуваного доходу на підставі ст. 165.1.11 Податкового кодексу України.
В свою чергу визначальною ознакою доходу платника як об'єкта та бази обкладання податком з доходу фізичних осіб, у том числі додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника.
Відповідно до п.1.14 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті в Україні», електронний платіжний засіб - це платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.
Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті в Україні», держатель електронного платіжного засобу - фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу.
За визначенням п.1.27 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ кошті в України», платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Згідно частини другої розділу II Положення про порядок емісії електронне платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 №705, користувачем електронного платіжного засобу (далі - користувач) може бути юридична або фізична особа. Емітент має право надавати фізичним особам, які не здійснюють підприємницької діяльності, особисті електронні платіжні засоби, а суб'єктам господарювання - корпоративні електронні платіжні засоби.
Згідно частини першої розділу VI Положення про порядок емісії електронна платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 05.11.2014 №705, користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень.
Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається.
Відповідно до п. 20 розділу II Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії установи/підприємства звіт про використання готівки разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом з невитраченим залишком готівки.
Перевіркою було встановлено, що протягом перевіряємого періоду працівником ТОЕ «Експорттрансбуд» ОСОБА_3 є держателем платіжної картки номером НОМЕР_1 , що відкрита до корпоративного банківського рахунку ТОВ «Експорттрансбуд» № НОМЕР_2 у Закарпатському РУ ПАТ «КБ «Приватбанк», МФО 312378 здійснювалися розрахунки в мережі платіжних терміналів та зняття готівки в банкоматах в загальній сумі 74146,98 грн. Також встановлено, що звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт підзвітною особою ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) по витраченим коштам не складалися, кошти підзвітною особою до каси або на банківський рахунок не поверталися, що одночасно підтверджується наданою до перевірки оборотно-сальдовою відомістю по субрахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами", згідно якої підзвітна особа ОСОБА_3 протягом перевіряємого періоду відсутня, (а.с. 54,11-30).
В ході розгляду судом справи, представник відповідача зазначав, що на підставі пп.20.1.2, пп.20.1.6 п. 20.1 статті 20, пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст. 85 ПК України платнику надавалися запити від 10.12.2018 року, від 12.12.2018 року про надання звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт по підзвітним особам та первинні бухгалтерську та інші документи (акти здачі/прийняття виконаних робіт послуг, фіскальні (товарні) чеки, розрахункові квитанції, тощо, що стали підставою відшкодування коштів вищевказаним підзвітним особам за період з 01.2015 по 30.09.2018 року. зазначені запити були направлені на адресу позивача контролюючим органом. однак, станом на день закінчення перевірки витребувані докази підприємством не на надано.
В акті документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Експорттрансбуд» та відзиві на позовну заяву відповідачем було зазначено, що на підставі пп.20.1.2, пп.20.1.6 п.20.1 ст.20, пп.16.1.5 п.16.1 ст.16, п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України перевіряючим було складено запит від 06.12.2018 року про надання копій звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт по підзвітним особам та первинні бухгалтерські та інші документи (акти здачі/прийняття виконаних робіт/послуг, фіскальні (товарні) чеки, розрахункові квитанції, рахунки тощо), що стали підставою відшкодування коштів вищевказаним підзвітним особам за період з 01.10.2015 по 30.09.2018, однак від отримання вищевказаного запиту директор ТОВ «Експорттрансбуд» ОСОБА_2 відмовився. Після отримання відмови були складені повторні запити від 10.12.2018 року, від 12.12.2018 року з аналогічною вимогою щодо надання копій документів, що направлені рекомендованими листами з повідомленням про вручення та отримані ТОВ Експорттрансбуд» 12.12.2018 року та 14.12.2018 року відповідно, однак станом на 17.12.2018 (останній день перевірки) копій затребуваних документів підприємством не надано.
Судом було досліджено дане питання та встановлено наступне.
12 грудня 2018 року, позивачем поштовим повідомленням, під розпис був отриманий запит про надання документів (копій документів) без номеру від 10.12.2018 року за підписом Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Закарпатській області Філіппова Р.А., з вимогою надати копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, які свідчили про підставу відшкодування коштів підзвітних осіб за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 р. Вказані вище копії документів необхідно подати перевіряючому або за адресою Головного управління ДФС у Закарпатській області у термін до 16.00 години 11 грудня 2018 року, (а.с. 78).
12 грудня 2018 року, у відповідь на даний запит позивачем було надано відповідь, де вказано на те, що у зв'язку з великим обсягом первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, які свідчили б про підставу відшкодування коштів підзвітних осіб, близько 5 тис. аркушів та необхідність засвідчення даних документів та формування реєстру наданих відповідачу документів, просить повідомити про час і місце для передачі оригіналів даних документів, (а.с. 79-80).
14 грудня 2018 року, позивачу поштовим повідомленням, під розпис був отриманий запит про надання документів (копій документів) без номеру від 12.12.2018 року за підписом Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Закарпатській області Філіппова Р.А., з вимогою надати копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, які свідчили про підставу відшкодування коштів підзвітних осіб за період з 01.10.2015 по 30.09.2018 р. Вказані вище копії документів необхідно подати перевіряючому або за адресою Головного управління ДФС у Закарпатській області у термін до 16.00 год. 13 грудня 2018 року (а.с. 81).
14 грудня 2018 року, у відповідь на даний запит позивачем було надано відповідь, де вказано на те, що у зв'язку з великим обсягом первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, які свідчили б про підставу відшкодування коштів підзвітних осіб, близько 5 тис. аркушів та необхідність засвідчення даних документів та формування реєстру наданих відповідачу документів, просить повідомити про час і місце для передачі оригіналів даних документів (а.с. 82-83).
Як слідує із акту перевірки, відповідачем проводилась документальна планова виїзна перевірка, в журналі реєстрації перевірок вчинено запис № 3 від 04.12.2018 року, перевірка тривала з 04 грудня 2018 року по 17 грудня 2018 року.
В ході розгляду справи позивач наполягав, на тій обставині, що особа, що здійснювала перевірку документи не вивчала, на підприємство інспектор прийшов два чи три рази, але документи що підтверджують фінансову дисципліну не перевіряв, що змусило позивача зробити дзвінок на гарячу лінію по не здійсненню перевірки інспектором.
Допитана в судовому засіданні 16 липня 2019 року свідок - бухгалтер підприємства ОСОБА_4 ствердила, що інспектору надавалися всі документи під час перевірки які він просив, зокрема із архіву підприємства надавалися відомості по субрахунку, що стосувалися авансових звітів керівника ОСОБА_2 .
Судом встановлено та під час розгляду справи підтверджено, що документи щодо відпуску товарів/послуг, по яких було понесено витрати на користь ТОВ надавалися контролюючому органу, що відображено в акті перевірки. Доводи податкового органу спростовуються доказами зокрема, що наявні в матеріалах справи та демонструють відкриту поведінку позивача щодо бажання подати всі наявні підтвердні документи, по яких було понесено витрати на користь ТОВ "Експорттрансбуд".
Крім того, суд не може визнати дії відповідача, такими що відповідають критеріям розумності, добросовісності, розсудливості при направленні запитів на адресу позивача поштовою кореспонденцією із проханням надати відповідь на другий день до 16.00 год., що стосується запитів від 10.12.2018 року та 12.12.2018 року. Крім того, взагалі відсутні докази по відмові в отриманні запиту від 06.12.2018 року директором ТОВ "Експорттрансбуд" ОСОБА_5 , що зазначено в акті перевірки, ( а.с.17)
Ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів документів (копій документів) у зазначений в запиті термін тягне за собою накладення штрафу відповідно до статті 121 ПК України, чого не було зроблено відповідачем, а відповідно такі доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.
01 березня 2018 року Наказом № 020/18-1 директора підприємства ОСОБА_2 визначено порядок придбання Товарно матеріальних цінностей з метою упорядкування фінансової звітності, ( а.с.52).
Судом встановлено, що згідно цього Наказу №020/18, даною карткою міг користуватися для зняття готівки та оплати по безготівковому розрахунку в інтересах підприємства (придбання господарських товарів, запчастин, оплати послуг) тільки директор ОСОБА_2 Здійснювати придбання товарів, послуг та інших витрат за особисті кошти дозволяється лише в крайніх випадках і тільки після отримання коштів з каси товариства або з корпоративної картки через банкомат. Невикористані кошти здавались в той же день в бухгалтерію товариства (а.с. 52-53). Пунктом першим цього Наказу визначено порядок подання заявки на придбання товарно матеріальних цінностей.
Для дослідження факту неподання звітів про використання коштів був здійснений виклик свідків, а саме головного бухгалтера ОСОБА_4 та начальника перевантажувального комплексу ТзОВ «Експорттрансбуд» ОСОБА_6 для допиту у судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , показала суду, що якщо відбувався готівковий розрахунок, то кошти знімалися з корпоративної картки у банку із обов'язковою випискою банку, після чого оприбутковувались у касі та видавалася під авансовий звіт. Що стосується придбання товарів у безготівковій формі, то оформлялась заявка на придбання товарно-матеріальних цінностей, заявка затверджувалася керівником структурного підрозділу яка погоджувалась директором, після чого здійснювалось придбання товарів із корпоративної картки, отримавши фіскальний чек та квитанцію про оплату, керівником підприємства після перевірки формувався звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.
На підтвердження даного факту свідком надано суду звіт про використання коштів із сформованою заявкою, фіскальним чеком та квитанцією для підтвердження такої процедури, що не суперечить Наказу № 020/18-1 від 01 березня 2018 року.
Свідок, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що використання корпоративної картки у 2018 році використовувалося при будівництві зерново-перевантажувального комплексу. Після кожного придбання товарів, завжди, приносили у приймальню чеки з найменуванням придбаних товарів, які приєднувались до заявки, якщо придбання здійснювалося від приватного підприємця, то додатково просили свідоцтво про зайняття підприємницькою діяльністю.
Твердження відповідача про наявність надміру витрачених коштів найманою особою ОСОБА_3 та не відзвітованих у встановлені законодавством строки є безпідставними та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом.
На переконання суду, доводи контролюючого органу, що підприємством такі доходи ОСОБА_3 слід розцінювати як доходи такої особи та відповідно слід було утримати податки на доходи фізичних осіб за перевіряємий період в сумі 16 276, 16 грн, є хибними, оскільки суперечать самій природі операцій, що мали місце, перелік яких розміщений на 10-12 стор. акту перевірки про здійснення розрахунків в мережі платіжних терміналів та зняття готівки в банкоматах в сумі 74 146,98 грн.
Контролюючими органом зроблено такі висновки виходячи із того факту, що звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт підзвітною особою ОСОБА_3 не складалися, кошти підзвітною особою до каси чи на банківській рахунок не поверталися, однак в ході перевірки не перевірено чи складалися такі звіти іншою особою, як це відбувалося в даному випадку, а саме особиста перевірка використання таких коштів підзвітною особою керівником підприємства ОСОБА_2 відповідно до Наказу від 01 березня 2018 року із складанням звіту про використання коштів.
Щодо встановлення перевіркою порушення п.п.163..1.1 п.163.1 статті 163, п.п.164.2.20 п.164.2 статті 164, п.170.9 статті 170 ПК України, про невключення до загального місячного оподатковуваного доходу найманого працівника доходу, що виплачений такій особі за понесені витрати без попередньої видачі працедавцем коштів під звіт, внаслідок чого було донараховано податок на доходи фізичних осіб із такого доходу 24031, 66 грн. .
В ході перевірки встановлено, що попередньо коштів під звіт найманому працівнику ОСОБА_2 не надавалося, ним здійснено та йому відшкодовано витрати, що перераховані а.с.15-22 акту перевірки на суму 134 715,75 грн. вказаний період охоплений з грудня 2015 року по серпень 2018 року.
Відомості, що визначені інспектором під час перевірки містять дату складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт; номер звіту; вид та номер розрахункового документу; призначення понесених витрат; контрагента.
Отже, із характеру понесених витрат, виду діяльності ТОВ "Експорттрансбуд" дає підстави для висновку, що у даному випадку мало місце придбання товарів (робіт, послуг) на користь підприємства за рахунок власних коштів у зв'язку з виконанням дорученої роботи (трудової функції) за вказаний період, то дохід у вигляді компенсації за придбані товари (роботи, послуги не є доходом для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором, за умови підтвердження роботодавцем доцільності та обґрунтованості здійснених таким працівником витрат.
Підтверджуючі документи щодо відпуску товарів/послуг, по яких було понесено витрати надавалися позивачем під час перевірки, та такі вказані в акті перевірки, а твердження що такі товари/послуги отримувалися в якості кінцевого споживача особою, що понесла витрати не відповідають дійсності, з чим погоджується суд. Придбані матеріальні цінності обліковані на складі Товариства та в подальшому по вимогам-накладним видаються для використання .
Відповідно до статті 165.1.11 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статті 170 цього Кодексу, а також суми компенсаційних виплат в іноземній валюті, що виплачуються відповідно до закону працівникам дипломатичної служби, направленим у довготермінове відрядження.
З огляду на вищезазначене, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18 січня 2019 року № 0000641307 та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18 січня 2019 року № 0000651307 підлягає скасуванню, оскільки власні кошти витрачені в інтересах підприємства, за умови належного звітування та документального підтвердження, не мають включатися до його загального оподатковуваного доходу на підставі ст. 165.1.11 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Інші судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" до Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволити в повному обсязі.
2. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18 січня 2019 року № 0000641307.
3. Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 18 січня 2019 року № 0000651307.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експорттрансбуд" (89502, Закарпатська область, м. Чоп, вул. Берег, 10 код ЄДРПОУ 13583782) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, буд. 52, код ЄДРПОУ 39393632) судові витрати у розмірі 1921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня, 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).
СуддяТ.В. Скраль