28 травня 2019 року м.Київ № 357/6875/17
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,
16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно винесені постанови про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2017 позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області неправомірними та зобов'язано скасувати постанови про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 апеляційна скарга Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області залишена без задоволення, а постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2017 - без змін.
Постановою Верховного Суду від 08.10.2018 касаційну скаргу Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було задоволено частково. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.07.2017 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
13 листопада 2018 року адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання дій протиправними, скасування постанов та зобов'язання вчинити певні дії надійшла на новий розгляд до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.
Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку про те, що дана позовна заява предметно не підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області, а підсудна Київському окружному адміністративному суду та ухвалою від 20.11.2018 передав на розгляд дану справу до Київського окружного адміністративного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу № 357/6875/17 передано на розгляд судді Головенко О.Д.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Через канцелярію суду 21.02.2019 від Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області надійшов відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з твердженнями позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив від 06.03.2019 позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи є безпідставними та необґрунтованими та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 06.03.2019, без виходу до нарадчої кімнати, клопотання позивача щодо поновлення строку звернення до суду від 16.06.2017 задоволено.
06 березня 2019 року продовжено строк підготовчого провадження.
Під час підготовчого засідання позивач заявив клопотання про витребування додаткових доказів у справі, а саме оригіналу виконавчого провадження № 51983829 для огляду у судовому засіданні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 клопотання позивача задоволено та від Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області витребувано належним чином завірену копію виконавчого провадження № 51983829 та оригінал для огляду у судовому засіданні.
26 березня 2019 року підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.
В судове засідання, що відбулося 15.05.2019 учасники справи не з'явилися, однак про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 28.09.2016 інспектором патрульної поліції роти № 5 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Дуплієм Романом Станіславовичем було затримано автомобіль Chevrolet Epica, державний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 та складено відповідний акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу.
30 вересня 2016 року отримавши засобами поштового зв'язку постанову про відкриття виконавчого провадження позивач звернувся до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 51983829, яке відкрито 19.08.2016 постановою головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацького Руслана Олександровича на підставі заяви ПАТ «ВТБ Банк» № 9673/1-2 від 10.08.2016 та виконавчого напису № 499 від 01.07.2016.
Під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 05.10.2016 позивачу стало відомо про постанову про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016.
Відповідно до ідентифікатора конверту 0911305100172 листа, яким відповідач направив позивачеві постанову про відкриття виконавчого провадження та інформації з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» зазначену постанову було направлено відповідачем 27.08.2016, що спричинило сплив терміну для самостійного виконання боржником рішення.
На думку позивача, дії державного виконавця, які полягають у винесенні постанови про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016, вчинені з недотриманням вимог чинного законодавства та є такими, що порушують його права й законні інтереси, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами ст. 1 Закону України № 1404-VІІІ від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п.п. 1 та 2 ст. 25 Закону України від 21.04.1999 № 606 - ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність 05.01.2017, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Нормами ч. 1 ст. 28 Закону № 606 регламентовано, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч. 2 ст. 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Пунктом 5 ст. 25 Закону № 606 копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувану та боржнику.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону № 606 копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до ст. 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
При цьому відповідно до п. 3.19 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що надсилання документів виконавчого провадження здійснюється згідно з положеннями ст. 31 Закону № 606.
Суд звертає увагу, що відповідач не надав належних доказів своєчасного направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, позивач надав скріншот офіційної сторінки УДППЗ «Укрпошта», з якої вбачається, що згідно з штрих-кодовим ідентифікатором 0911305100172 постанова про відкриття виконавчого провадження була направлена відповідачем на адресу позивача 27.08.2016, тобто із пропуском строку, передбаченого ч. 5 ст. 25 та ч. 1 ст. 31 Закону № 606, та вручена позивачеві за довіреністю 30.09.2016.
Відповідно до пп. 3.7.1 Інструкції № 512/5 постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у ч. 1 ст. 28 Закону № 606. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону.
Тобто, винесенню постанови про стягнення виконавчого збору обов'язково передує сплив строку для добровільного виконання боржником рішення.
Разом з тим, посилаючись на положення ст. 31 Закону № 606 в частині, що боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі, суд звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи, зокрема, зі змісту копії конверта та роздруківки з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» за наслідками пошуку за штрихкодовим ідентифікатором № 0911305100172 вбачається, що конверт з постановою державного виконавця від 19.08.2016 про відкриття виконавчого провадження повернуто відповідачеві 30.09.2016.
Відтак, строк для добровільного виконання виконавчого напису нотаріуса повинен був обраховуватися з моменту повернення відповідачеві конверта, в якому останній у встановленому порядку направляв на адресу боржника постанову про відкриття виконавчого провадження.
Оскільки виконавчим органом постанову про стягнення з боржника виконавчого збору винесено 28.09.2016, тобто до моменту отримання позивачем постанови про відкриття виконавчого провадження, це призвело до порушення права ОСОБА_1 на самостійне виконання рішення.
При цьому, матеріалами справи підтверджується, що про існування виконавчого провадження ВП 51983829 ОСОБА_1 дізнався 30.09.2016, отримавши поштове відправлення та звернувшись до відповідача із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП 51983829.
З огляду на наведене суд вважає, що винесення державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанови від 28.09.2016 ВП № 51983829 про стягнення з боржника виконавчого збору вчинене всупереч норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та приходить до висновку, що постанова від 28.09.2016 ВП № 51983829 про стягнення з боржника виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
З приводу правомірності винесення державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанови від 07.09.2016 ВП № 51983829 про розшук майна боржника, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону № 606 у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.
Тобто, передумовою для винесення постанови про розшук транспортного засобу боржника є виникнення у державного виконавця такої необхідності.
Проте, оскільки, як було встановлено раніше, ОСОБА_1 не був обізнаний про відкриття виконавчого провадження ВП № 51983829, суд вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для прийняття постанови від 07.09.2016 про розшук майна боржника.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що прийнята державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області постанова від 07.09.2016 про розшук майна боржника є протиправною та підлягає скасуванню.
Також суд звертає увагу, що з листа ПАТ «ВТБ Банк» № 1659/1-2 від 22.02.2017 на вимогу відповідача № 1159В25 від 13.02.2017 вбачається, що 05.10.2016 ОСОБА_1 було погашено борг перед ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № D-0147/AV від 16.05.2011 у повному обсязі, а станом на 22.02.2017 ПАТ «ВТБ Банк» не має претензій до ОСОБА_1 за виконавчим написом № 499 від 21.07.2016.
З урахуванням наведеного, суд вважає твердження позивача про протиправність дій головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, які полягають у винесенні постанови про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016 обґрунтованими, а позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016 такими, що підлягають задоволенню.
З приводу заявлених клопотань про встановлення строку для виконання судового рішення та зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що КАС України не визначає строки виконання судових рішень.
Крім того, ч. 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами. 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій щодо винесення постанов про розшук майна боржника та стягнення виконавчого збору.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн. (квитанція № 171 від 16.06.2017), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34846021) щодо винесення постанови про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016 протиправними.
Скасувати постанови Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34846021) про розшук майна боржника ВП № 51983829 від 07.09.2016 та про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 51983829 від 28.09.2016.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (код ЄДРПОУ 34846021).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Головенко О.Д.