КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
24 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12018100080001578 за апеляційною скаргою захисника ? адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25.02.2019 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Вільхівці Борщівського району Тернопільської області, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, маючого на утриманні 3 неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання в м. Києві, не судимого,
по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участі:
прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 25.02.2019 ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за яким призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років. Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено обчислювати з моменту його затримання, тобто з 26.02.2018.Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ "Київський слідчий ізолятор", ? залишено без змін.
Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди задоволено повністю.Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 8 040 (вісім тисяч сорок) грн. 85 коп. матеріальної шкоди. Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди. Стягнуто на користь держави з ОСОБА_6 вартість проведення витрат на залучення експертів в провадженні: за проведення судово-медичної експертизи № 642/е від 27.03.2018 на суму 1796 (одна тисяча сімсот дев'яносто шість) грн. 90 коп. Вирішено долю речових доказів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд змінити вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25.02.2019, застосувати до ОСОБА_6 положення ст.75 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження, доведеність вини та кваліфікації вчинених ОСОБА_6 дій, апеляційну скаргу захисник вносить у зв?язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, як зазначає адвокат, суд помилково вказав, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненому визнав частково. Насправді ОСОБА_6 вину у вчиненому визнав повністю, щиро покаявся, повністю спряв встановленню істини по справі, давав послідовні показання, повністю визнав цивільний позов щодо завданих матеріальних збитків та частково щодо моральної шкоди, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і перебуваючи на волі зможе працювати і відшкодовувати ОСОБА_9 заподіяну шкоду. Вказане, на думку захисника, свідчить про можливість застосування до ОСОБА_6 інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
За обставин викладених у вироку, 24.02.2018 приблизно о 07 год. 30 хв. ОСОБА_6 , знаходячись біля під'їзду №3 буд. 50-А по вул. Зодчих у м. Києві, умисно заподіяв ОСОБА_9 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження поєднане зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.
Так, ОСОБА_9 24.02.2018, приблизно о 07 год. 25 хв. вийшов із під'їзду № 3 по вул. Зодчих, 50-А у м. Києві. Гуляючи біля зазначеного будинку, а саме біля під'їзду № 2 у ОСОБА_9 виник словесний конфлікт з раніше невідомим йому двірником ОСОБА_10 з приводу неякісного виконання своїх обов'язків та з приводу того, що двірник ОСОБА_10 не проводить прибирання біля під'їзду № 3 зазначеного будинку. В цей час біля вище вказаного під'їзду № 3 знаходився ОСОБА_6 , який неофіційно працює двірником разом з ОСОБА_10 .
Почувши та побачивши вище вказаний словесний конфлікт, ОСОБА_6 втрутився у вказаний конфлікт, з метою захистити честь та гідність ОСОБА_10 , після чого між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 розпочався словесний конфлікт та штовханина з приводу того, що ОСОБА_9 нібито ображав ОСОБА_10 .
В ході сказаного словесного конфлікту та штовханини, ОСОБА_6 відчуваючи до ОСОБА_9 раптово виниклу неприязнь, наніс останньому один удар в обличчя, в результаті чого ОСОБА_9 впав на асфальтне покриття, а ОСОБА_6 маючи умисел на заподіяння ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, сів на останнього зверху та усвідомлюючи, що голова є життєво важливим органом, почав наносити численні удари своєю головою в область обличчя ОСОБА_9 , після чого продовжив наносити останньому удари кулаками в область обличчя, заподіявши останньому тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми лівого очного яблука у вигляді проникаючого корнеосклерального поранення з випадінням внутрішніх оболонок ока, гіфеми, гемофтальму ока, вказане ушкодження призвело до втрати зору на ліве око, та за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження (за критерієм стійкої втрати загальної працездатності). Крім цього, ОСОБА_6 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді відкритої травми правого ока у вигляді перелому нижньої стінки правої орбіти, забійної рани правої брови, синця на повіках ока з субкон'юнктивальним крововиливом, та вказане тілесне ушкодження за ступенем тяжкості, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Після нанесення ОСОБА_9 вище зазначених тілесних ушкоджень, ОСОБА_6 піднявся з останнього та не надавши будь-якої медичної допомоги та не викликавши швидку медичну допомогу ОСОБА_9 , пішов в невідомому напрямку, однак згодом був затриманий працівниками поліції.
Заслухавши доповідь судді, доводи сторони захисту, які підтримали свої апеляційні вимоги та просили суд задовольнити їх апеляційну скаргу та їх пояснення, думку прокурора, який заперечив проти поданої захисником апеляційної скарги, заслухавши промови учасників судового провадження в судових дебатах, останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційних вимог захисника, виходячи з наступного
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, апеляційна скарга захисником подається лише в частині призначеного ОСОБА_11 покарання.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 за ч.1 ст.121 КК України за обставин, наведених у вироку та правильності кваліфікації його дій, ніким з учасників судового провадження не оспорюються, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Натомість, посилання захисника на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення через суворість та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів апеляційного суду вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
По-перше, як достатньо вбачається зі змісту вироку, де наведені показання ОСОБА_6 , а також підтверджується журналом судового засідання, обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненому визнав частково, з урахуванням чого судом було здійснено дослідження всіх наявних по справі доказів.
По-друге, згідно змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
У відповідності до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як слідує із мотивувальної частини вироку, суд першої інстанції при визначенні виду і міри покарання ОСОБА_6 цих вимог закону дотримався та врахувавступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання, позицію потерпілого.
Зокрема судом враховано, що за доведених беззаперечними доказами обставин, ОСОБА_6 вчинив злочин, що відноситься до категорії тяжких, вину у вчиненому визнав частково, за місцем реєстрації характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не судимий, офіційно не працює, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обставиною, що пом'якшують покарання суд визнав наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, обставин, що обтяжують? суд не встановив.
З урахуванням наведених обставин, суд дійшов до вірного висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, тобто в мінімальних межах санкцій інкримінованого його кримінального закону, яке ОСОБА_6 повинен відбути реально.
З вказаним також погоджується і суд апеляційної інстанції, беручи до уваги слідуюче.
Конституція України, серед інших, життя і здоров'я людини визнає найвищою соціальною цінністю (ст. 3).
Так, ОСОБА_6 , виходячи з санкції ч.1 ст.121 КК України та положення ч.4 ст.12 КК України, вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров?я людини. Згідно ч.1 ст.121 КК України, вчинене кримінальне правопорушення є умисним.
За доведених судом першої інстанції обставин, даний злочин ОСОБА_6 вчинено на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_9 , якому обвинувачений, усвідомлюючи, що голова є життєво важливим органом, наніс чисельні удари своєю головою в область обличчя потерпілого, травмувавши таким чином ОСОБА_9 очі, що як наслідок привело до втрати потерпілим зору на ліве око та отримання відкритої рани правого ока. Крім того, як доведено судом, ОСОБА_6 не надавши будь-якої медичної допомоги та не викликавши швидку медичну допомогу потерпілому, залишив місце вчинення злочину та зник у невідомому напрямку.
Крім того, суд бере до уваги, що ОСОБА_6 суспільно корисною працею не займається, не працює, не має постійного місця проживання за місцем перебування.
Зазначене, на переконання колегії суддів, насамперед з урахування тяжких наслідків, завданих злочином потерпілому ОСОБА_9 , а також особи винного, свідчить про те, що ОСОБА_6 становить підвищену суспільну небезпечність і вказує про можливість досягнення визначеної законом мети заходу примусу лише в умовах ізоляції обвинуваченого та поміщенні його на визначений судом строк до кримінально-виконавчої установи.
За даних обставин, виходячи з завдань мети покарання, визначеної в статті 50 КК України, а також враховуючи положення ч.2 ст.65 КК України щодо індивідуалізації призначеного покарання, зокрема, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд апеляційної інстанції знаходить апеляційні вимоги захисника про надмірну суворість призначеного обвинуваченому покарання безпідставними.
Щодо посилань захисника на необхідність врахування судом як обставини, яка пом?якшує покарання визнання ОСОБА_6 своєї вини та його щире каяття, то вказані доводи колегія суддів відкидає, поза як в суді першої інстанції ОСОБА_6 вину визнав лише частково, що також виключає його щирість каяття, з огляду на що такі обставини не можуть бути враховані наразі.
Не знаходять свого підтвердження також і твердження захисника про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 зможе працювати і відшкодовувати ОСОБА_12 заподіяну шкоду. Зокрема колегія суддів виходить з того, що згідно наявних в розпорядженні суду матеріалів, ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, а відтак наведені в апеляційній скарзі доводи не знаходять свого підтвердження.
У зв'язку з цим, незважаючи на доводи апеляційної скарги захисника, призначене ОСОБА_6 покарання, яке виходячи з санкції ч.1 ст.121 КК України за своїм розміром є мінімальним, не може бути визнане явно несправедливим внаслідок його суворості, оскільки судом першої інстанції, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 50, 65 КК України, враховані всі ті обставини, які повинні бути ним враховані при вирішенні питань, пов'язаних з призначенням покарання, з наведенням у вироку належного обґрунтування прийнятого рішення, яке колегія суддів визнає достатнім для висновку про відсутність законних підстав для застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Апеляційний суд переконаний, що саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, як і в цілому положенням ст.65 КК України.
За таких обставин, оскільки в поданій апеляційній скарзі не наведено об'єктивних доводів чому призначене обвинуваченому покарання є явно несправедливим, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни вироку, як того просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 ? залишити без задоволення.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 25.02.2019 відносно ОСОБА_6 , визнаного винним за ч.1 ст.121 КК України з призначенням покарання, ? залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на дану ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою в той самий строк з часу отримання ним копії ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/1614/2019
Категорія: ч.1 ст.121 КК України
Головуючий у суді першої інстанції - ОСОБА_13
Суддя-доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1