ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2019 року № 826/9752/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючої судді - Шевченко Н.М.,
за участі секретаря судового засідання - Поліщук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум К» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
за участі учасників справи:
представника позивача - Лєвєнтова О.В. ,
представників відповідача - Максименко А.І., Гаврилюк Н.О.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум К» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Преміум К») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 48026151401 та № 48126151401.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 48026151401 та № 48126151401 є протиправними, а тому підлягають скасуванню, оскільки відповідачем не було доведено факт порушення ТОВ «Преміум К» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» .
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише був відображений на первинних документах. Тому, така господарська операція спрямована лише на формування платником валових витрат та податкового кредиту у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
Крім того, разом з відзивом відповідачем подано клопотання до суду про допит в якості свідка директора «БК «Профітван».
10.10.2018 у судовому засіданні задоволено клопотання представника відповідача про виклик в якості свідка директора ТОВ «Профітван» у період з 02.02.2017 по 26.09.2017 ОСОБА_2 для надання пояснень по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Преміум К».
Виклик свідка у судове засідання на 15.11.2018 було здійснено відповідно до положень КАС України, проте на адресу суду повернувся конверт з довідкою поштового органу про повернення за закінченням встановленого терміну зберігання.
Крім того, представником Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві суду надано копію повістки про виклик ОСОБА_2 у судове засідання на 15.11.2018 з розпискою від 11.11.2018 свідка про її отримання.
Проте, ураховуючи неодноразову неявку свідка у судове засідання та не повідомлення про причини своєї неявки, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 січня 2019 року ухвалено здійснити привід свідка ОСОБА_2 та ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2019 та 30.05.2015 повторно здійснено привід в Окружний адміністративний суд міста Києва свідка ОСОБА_2 . Однак свідок в судові засідання так і не з'явився.
Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Як убачається із матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 16.03.2018 № 4198 проведена позапланова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум К» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» за період червень, липень, серпень 2017 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки від 03.04.2018 №208/26-15-14-01-03/41300746 (далі - Акт перевірки).
За висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем
- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п.7 П(С)БО 15 «Доходи», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року за №860/4153, п. 5, п. 6, п. 7 П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, п. 5 П(С)БО «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02 січня 1999 року за № 751/4044, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток за 2017 рік на суму 318 372,00 грн.;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 294 789,00 грн., у т.ч. за червень 2017 року на суму 71 550,00 грн., за липень 2017 року на суму 87 822,00 грн., за серпень 2017 року на суму 135 417,00 грн.
Як убачається зі змісту Акту перевірки та матеріалів справи, між ТОВ «Преміум К» та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» було укладено ряд договорів, зокрема договір поставки від 17.07.2017 № П1707, договір поставки від 16.08.2017 № П1608 та договір про надання послуг від 19.06.2017 № 1906, договір про надання послуг від 21.08.2017 № 2108.
За умовами договору поставки від 17.07.2017 № П1707 TOB «БК «ПРОФІТВАН» (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) ТОВ «Преміум К» Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари), оглянути товар (товари) і сплатити за нього гідну грошову суму. Предметом поставки є електронні компоненти, комплектуючі, супутні товари і устаткування, комп'ютерна техніка та комплектуючі.
На виконання означеного договору ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» виписано на адресу позивача видаткові накладні від 17.07.2017 №№ РН-272, РН-273, РН-274, РН-275, РН-303, РН-304.
За умовами договору поставки від 16.08.2017 № П1608 TOB «БК «ПРОФІТВАН» (Постачальник) зобов'язується передати (поставити) ТОВ «Преміум К» Покупцеві товар (товари), а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари), оглянути товар (товари) і сплатити за нього гідну грошову суму. Предметом поставки є електронні компоненти, комплектуючі, супутні товари і устаткування, комп'ютерна техніка та комплектуючі.
На виконання умов договору ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» складено на адресу позивача видаткову накладну від 16.08.2017 № РН-196 та податкову накладну від 16.08.2017 № 196.
Крім того, умовами укладених між позивачем та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» договорів поставки від 17.07.2017 № П1707 та від 16.08.2017 № П1608, передбачено, що постачальник зобов'язується повідомити покупця про те, коли і де товар буде наданий у його розпорядження.
Також, за умовами договору про надання послуг від 19.06.2017 № 1906 передбачено, що в рамках реалізації проектів (Заходів) своїх клієнтів ТОВ «Преміум К» (Замовник) укладає даний Договір з ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» (Виконавцем) на предмет того, що Виконавець зобов'язується надавати Замовнику такі послуги: технічне, звукове забезпечення, декорування заходів; організації та проведення заходів; послуги консультування; послуги з розміщення реклами; організація кави-пауз, фуршетів, обідів, банкетів та інше; оренда конференц-залів та обладнання; організація культурно-просвітницьких заходів для клієнтів Замовник; надання інших організаційних послуг на вимогу замовника; роботи по заправці, генерації та відновленню картриджів; ремонт комп'ютерної техніки; технічне обслуговування СВС та ОС. Послуги надаються по кожному конкретному Замовленню Замовника, що передбачає оформлення відповідних документів: рахунок фактура, Акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) в розрізі конкретного замовлення.
На виконання означеного договору ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» виписано на адресу позивача акт здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 19.06.2017 № 200.
Крім того, умови договору про надання послуг від 21.08.2017 № 2108 ідентичні з умовами договору про надання послуг від 19.06.2017 № 1906, на виконання умов вказаного договору про надання послуг було оформлено наступні акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 21.08.2017 №№ 421, 424, 423, 422.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 № 48026151401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 397 965,00 грн. (у т.ч. 318 372,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 79 593,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)) та № 48126151401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 368 486,00 грн. (у т. ч. 294 789,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 73 697,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Преміум К» та TOB «БК «ПРОФІТВАН», мету придбання товарів та послуг, обставини використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;
в) ввезення товарів на митну територію України;
г) вивезення товарів за межі митної території України;
е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.
Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.
Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.
Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує даі бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).
Положеннями п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.
Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п. 5, 7 П(С)БО «Доходи» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Пунктом 5, 6, 7 П(С)БО 15 «Витрати» визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Згідно п. 9 П(С)БО 9 «Запаси» запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Отже, при вирішенні питання щодо реальності господарських операцій позивача із ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» суд вважає, що наявність первинних документів, які мають обов'язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту за умови якщо такі первинні документи складені від імені суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва.
Такий висновок зумовлений тим, що статус нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках надавати передбачені законом податкові вигоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №2а-13519/11/2670.
Як вже зазначалось, умовами укладених між позивачем та ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» договорів поставки від 17.07.2017 № П1707 та від 16.08.2017 № П1608, передбачено, що постачальник зобов'язується повідомити покупця про те, коли і де товар буде наданий у його розпорядження. Отже, ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» повинно було передати обумовлений товар за його місцезнаходженням, а доставка отриманого товару здійснювалась, як зазначає позивач, власним транспортом позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, документів, які засвідчують перевезення придбаного позивачем у ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» товару позивачем як під час перевірки, так і у ході розгляду справи не надано. Також позивачем не надано жодних документів які б підтверджували наявність у ТОВ «Преміум К» власних транспортних засобів.
Згідно додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідним документом є, зокрема, товарно-транспортна накладна.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14 жовтня 1997 року №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).
Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов'язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарно-транспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).
Сам факт наявності у позивача видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.
Аналогічна позиція викладена у рішеннях Верховного Суду від 06 червня 2018 року справа №П/811/2247/14, від 04 квітня 2018 року справа № 813/1687/17.
Отже, суд приходить до висновку, що позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином отримані товарно-матеріальні цінності та послуги надані саме цим контрагентом.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що первинні документи підписані зі сторони ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» директором ОСОБА_2 .
Листом від 27 лютого 2018 року №04/5-62-3-18 Прокуратурою міста Києва на запит відповідача щодо використання відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017100000000370 за фактом фіктивного підприємництва за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України, згідно з вимогами ст.222 КПК України, надано дозвіл на розголошення даних досудового слідства у зазначеному кримінальному провадженні в частині використання протоколу допиту директора ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» ОСОБА_2 при здійсненні контрольно-перевірочних заходів та надано протокол допиту свідка від. 29 серпня 2017 року. Так, з протоколу допису ОСОБА_2 вбачається, що приблизно в грудні 2016 року неподалік свого будинку ОСОБА_2 загубив свій паспорт, після чого його знайомий у дворі будинку під лавочкою знайшов його та повернув ОСОБА_2 Особисто ОСОБА_2 свій паспорт не передавав стороннім, підприємств на своє ім'я не реєстрував. Зазначено, зокрема, що ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» не реєстрував, жодних реєстраційних документів не підписував, не являється ні засновником, ні директором та бухгалтером; заяву про державну реєстрацію не подавав, не здійснював жодних дій, пов'язаних з реєстрацією ТОВ «БК «ПРОФІТВАН»; не підписував на прохання інших осіб документів, пов'язаних з господарською діяльністю; не виписував довіреностей та не уповноважував від імені засновника даного підприємства інших осіб на право здійснення господарської діяльності.
Вищевказані обставини також були встановлені під час розгляду справи №826/11184/18, та містяться в рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента покупця, не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.
З встановлених обставин убачається, що ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» в особі директора ОСОБА_2 , не здійснював фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаного контрагента, такий контрагент позивача створювався та діяв з метою прикриття незаконної діяльності.
Згідно висновку Верховного Суду у постанові від 18.04.2018 у справі №2а/0470/14206/12 (К/9901/2806/18) податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.
Такі податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Оскільки наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» підписані ОСОБА_2 , який заперечує свою участь у створенні та діяльності вказаного підприємства - контрагента позивача, суд вважає, що вказані документи не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Також, слід зазначити, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.01.2018 по справі №826/7047/13 (К/9901/436/18) зазначено, що «до того ж у матеріалах справи є пояснення директорів обох контрагентів, в яких вони твердять про непричетність до фінансово-господарської діяльності контрагентів взагалі. А оскільки таких осіб зазначені в первинних документах, прийнятих до обліку, такі обставини підлягають врахуванню…сам факт порушення кримінальної справи не вказує на наявність обставин, які не потребують доказування, разом з тим, зазначені обставини підлягають врахуванню з огляду на те, що в податкових накладних, прийнятих до обліку, з цими контрагентами, зазначені прізвища саме них осіб».
Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов'язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (постанова Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 826/7677/17).
За таких обставин, відповідачем надано суду належні та допустимі докази, що вказують на те, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Крім того, судом встановлено, що у договорі про надання послуг від 19.06.2017 №1906, а саме у реквізитах ТОВ «БК «ПРОФІТВАН» значиться номер розрахункового рахунку підприємства, відкритого в ПАТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» за № НОМЕР_1 , який був відкритий згідно відомостей банківської установи лише 26 червня 2017 року, в той час як дата підписання вищевказаного договору є 19.06.2017. Що дає додаткові підстави для висновку про те що, вищезазначений договір укладено «заднім» числом та виключно для здійснення вигляду господарської операції.
Також суд звертає увагу на те що, господарська діяльність TOB «БК «ПРОФІТВАН» мають наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій (відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою); відсутні основні фонди; невідповідність номенклатури реалізованих та придбаних товарів (робіт послуг).
Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум К» не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 241 - 247, 250, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум К» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко
Повний текст рішення складено 29.07.2019.