Справа №1.380.2019.002565
24 липня 2019 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Сасевича О.М.,
за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Кулі Є.Є.,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,-
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості №UA209000/2019/00173/2 від 28.03.2019 року.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що у спірному рішенні про коригування митної вартості не вказано, яких саме документів, визначених положеннями ч.2 ст.53 Митного кодексу України ним не надано. Позивач також вважає, що наведені в рішенні причини неможливості визнання задекларованої вартості товару є формальними, що не відповідає правилам заповнення такого рішення. У зв'язку із тим, що рішення про коригування митної вартості, на переконання позивача, не ґрунтується на положеннях та нормах митного законодавства, а тому таке підлягає скасуванню як протиправне.
Ухвалою судді від 27.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні, що відбулося 11.06.2019 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові докази у справі.
У підготовчому засіданні 18.06.2019 року представник позивача подав відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 17.07.2019 року було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
Представник позивача позовні вимоги у судовому засіданні підтримав, з підстав, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просив суд позов задоволити повністю.
Представник відповідача проти позову заперечила, надала пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши їхні доводи та заперечення, дослідивши зібрані в справі докази, об'єктивно оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 придбав на аукціоні «Hills» (продавець «Hills Salvage & Recycling Ltd.», Великобританія) бувший у використанні легковий автомобіль Honda CR-V, номер кузова НОМЕР_1 .
Згідно із описом лоту, автомобіль має певні пошкодження, продавався без ключів запалювання, сервісної книжки. Автомобіль комплектовано правим рулем.
Відповідно до матеріалів справи, автомобіль було придбано за ставкою позивача у розмірі 3 430,00 англійських фунтів стерлінгів. Окрім того, позивачем було сплачено збір аукціону у розмірі 250,00 англійських фунтів стерлінгів, ПДВ у розмірі 50,00 англійських фунтів стерлінгів, збір за ставку в розмірі 55,00 англійських фунтів стерлінгів, відповідний ПДВ у розмірі 11,00 англійських фунтів стерлінгів.
Загальна сума, яка підлягала сплаті позивачем унаслідок придбання автомобіля на аукціоні становила 4 482,00 англійських фунтів стерлінгів.
Указане підтверджується рахунком-фактурою від 18.01.2019 року №937758, реєстраційним сертифікатом, протоколом аукціону від 18.01.2019 року.
Із метою митного оформлення придбаного автомобіля, позивач звернувся до Львівської митниці ДФС. А саме, позивачем було подано митному посту «Західний» митну декларацію від 19.03.2019 року №UA209190/2019/028891.
Митна вартість товару заявлена декларантом за ціною договору (основний метод) та визначена на рівні 4 482 англійських фунтів стерлінгів. До митної декларації долучено рахунок-фактуру від 18.01.2019 року №937758, акт про проведення митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадах митного огляду) від 15.03.2019 року №209020/2019/14952, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 0499.
Судом встановлено, що з огляду на те, що заявлена декларантом митна вартість автомобіля, за висновком митного органу, не підтверджена документально і не відповідає інформації про його вартість, яка згенерована АСАУР ДФС (складає 8 293 Євро), у митного органу виникли сумніви в правильності визначення митної вартості автомобіля.
При перевірці поданої митної декларації від 19.03.2019 року №UA209190/2019/028891 та долучених документів митним органом було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.
У зв'язку з чим, відповідачем оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209190/2019/00505 і прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 28.03.2019 року №UA209000/2019/000173/2.
Підставою для рішення про коригування митної вартості товару слугував висновок митного органу про те, що заявлена митна вартість не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС.
Митну вартість визначено відповідачем за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з АСАУР ДФС, виходячи з чого, митна вартість товару визначена в сумі 8 293,50 Євро.
Не погоджуючись із здійсненням коригування митної вартості декларантом здійснено випуск у вільний обіг товару на підставі положення ч.7 ст.55 Митного кодексу України за ВМД ІМ 40 №UA209190/2019/030716.
Вважаючи рішення про коригування митної вартості товару від 28.03.2019 року №UA209000/2019/000173/2 безпідставним і необґрунтованим, позивач оскаржив його за даним позовом.
У зв'язку з чим, аналізуючи спірні правовідносини, суд відзначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
У ч.2 цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, а саме, документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частинами 1-3 ст.54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до положень ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Як установлено ч.2 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частини 3, 6 цієї ж статті передбачають, що кожний наступний метод визначення митної вартості товарів застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Згідно з ч.8 ст.57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Правила визначення митної вартості за ціною договору встановлені ст.58 Митного кодексу України.
Зокрема, ч.ч.2, 3 цієї статті обумовлюють, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
При цьому, законом на митні органи покладено повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантами митної вартості товарів, що ввозяться. Зокрема, митні органи вправі не погоджуватися з заявленою вартістю товару, витребовувати додаткові документи на підтвердження вартості товару, самостійно визначати вартість товару.
Однак, ці повноваження митних органів повинні здійснюватися виключно в спосіб і з підстав, що визначені законом.
Суд підкреслює, що лише за наявності передбачених законом підстав і умов митний орган має право ставити під сумнів заявлену декларантом вартість товару, витребовувати в декларанта додаткові документи та вчиняти подальші дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Так, виходячи з наведених вище приписів чинного законодавства України, митний орган повинен обґрунтувати свої дії (щодо визначення дійсної митної вартості товарів) тим, що документи, які подані декларантом на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, позаяк, саме такі підстави передбачені законом.
При цьому, тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів. Однак, у даному випадку відповідачем не виконано такого обов'язку та не доведено правомірність своїх дій і рішень.
Митний орган, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, не навів обґрунтованих доводів, які би засвідчували існування в поданих декларантом документах розбіжностей, наявності в них ознак підробки, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
А невідповідність задекларованої вартості автомобіля вартості товару, що згенерована АСАУР ДФС, сама по собі не свідчить про існування таких обставин, які підлягали перевірці та встановленню зі сторони відповідача, чого ним, однак, не було зроблено.
При вирішенні даної справи суд не знаходить підстав для висновку про те, що документи, подані позивачем при митному оформлення автомобіля, не дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар, не містять об'єктивні та достовірні дані щодо ціни товару, що піддаються обчисленню, тобто, підтверджують митну вартість товару (транспортного засобу) за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо митної вартості автомобіля, що ввозився на митну територію України, ґрунтуються на припущеннях, а не на достовірних відомостях, відтак і дії відповідача щодо визначення вартості товару за іншим методом не відповідали приписам чинного законодавства.
На підстави викладеного, суд приходить до переконання, що декларантом було подано митному органу необхідний обсяг документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. А відповідачем, у свою чергу, не було доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та ним не надано доказів, які би підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.
Таким чином, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар.45 рішення в справі «Бочаров проти України», пар.53 рішення в справі «Федорченко та Лозенко проти України», пар.43 рішення в справі «Кобець проти України», при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.
Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. У той же час, відповідачем не доведено правомірність своїх дій і рішень у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Основного Закону та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відтак, беручи до уваги все вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами й іншими учасниками справи докази, а також їх письмові доводи, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що позов є підставним і підлягає до задоволення в повному обсязі, а відтак, оспорюване рішення про коригування митної вартості товару від 28.03.2019 року №UA209000/2019/000173/2 слід визнати протиправним і скасувати.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з нормами ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задоволити повністю.
Визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 28.03.2019 року №UA209000/2019/000173/2.
Стягнути з Львівської митниці ДФС (79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 39420875) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Сасевич О.М.
Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2019 року.