Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про залишення позовної заяви без руху
29 липня 2019 р. Справа № 520/10957/18
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Котеньов О.Г., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Північного регіону, Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Немишлянського районного військового комісаріату м. Харкова, Головного військово-медичного управління Збройних Сил України про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - повернуто позивачеві.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року по справі № 520/10957/18 та справу у № 520/10957/18 направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Відповідно до приписів ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
У позовній заяві не зазначено ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України щодо відповідачів.
Відповідно до ч.1 ст.161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Судом встановлено, що супровідним листом Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 №520/10957/18/5861/19 позов з додатками повернуто позивачу. Тобто, в матеріалах справи відсутні оригінал позовної заяви, додані до неї докази (оригінали або їх копії, засвідчені належним чином), а також копії позовної заяви з додатками для надіслання їх відповідачам.
Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору та звільнення від його сплати, врегульовані положеннями Закону України “Про судовий збір” та Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі : з 1 січня 2018 року - 1762 грн. (станом на час подання позову), суд зазначає наступне.
Так позивачем до першого відповідача подано 8 позовних вимог, з яких: перші 6 вимог є пов'язаними немайновими вимогами, решта, вимоги 7,8, підпадають під визначення п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір”. Отже, в частині позовних вимог до першого відповідача, розмір судового збору становить 704,80 грн.
До другого відповідача позивачем пред'явлено 7 позовних вимог, з яких: перші 5 вимог є пов'язаними немайновими вимогами, решта, вимоги 6,7, підпадають під визначення п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір”. Отже, в частині позовних вимог до другого відповідача, розмір судового збору становить 704,80 грн.
До третього відповідача позивачем пред'явлено 4 позовні вимоги, з яких: перші 2 вимоги є пов'язаними немайновими вимогами, решта, вимоги 3,4 підпадають під визначення п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір”. Отже, в частині позовних вимог до третього відповідача, розмір судового збору становить 704,80 грн.
До четвертого відповідача позивачем пред'явлено 2 позовні вимоги, з яких: перша вимога є немайновою, решта, підпадає під визначення п.13 ч.2 ст.3 Закону України “Про судовий збір”. Отже, в частині позовних вимог до четвертого відповідача, розмір судового збору становить 704,80 грн.
Отже, належною сумою судового збору за подання вказаного позову є 2819,20 грн.
Позивач зазначає, що його єдиним джерелом доходу є пенсія, річний розмір якої складає 30103,92 грн., згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків та довідки ГУ ПФУ в Харківській області.
Відповідно до ч.1 ст.133 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 8 Закону України “Про судовий збір” згідно якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України “Про судовий збір”).
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Європейський Суд неодноразово, зокрема, у справі “Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії”, наголошував на тому, що судовий збір має бути “розумним”, тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Оскільки невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя.
Також Європейський Суд неодноразово вказував на необхідність дотримання з однієї сторони балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
Тобто, при оцінюванні розміру судового збору слід обов'язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.
Кодекс адміністративного судочинства України, та Закон України “Про судовий збір” передбачають можливість звільнення від сплати судового збору, зменшення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору в залежності від майнового стану особи. Тобто, визначено єдиний критерій для застосування таких пільг при сплаті судового збору - майновий стан особи.
Суд зазначає, що розмір судового збору у даному випадку перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, що є надмірним тягарем для позивача.
Однак суд зазначає, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотриманням вимог Конвенції залишається за Судом («Голдер проти Сполученого Королівства» і «Z та інші проти Сполученого Королівства», рішення суду, цитовані вище, так само; та, mutatis mutandis, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland), рішення від 9 жовтня 1979 року).
Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів, для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору у сумі 2819,20 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення вказаних вище недоліків позивачу необхідно:
- зазначити в позовній заяві ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідачів;
- надати до суду оригінал позовної заяви, додатки до неї (оригінали або копії, засвідчені належним чином), копії позовної заяви, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.
Згідно з ч.2 ст.293 КАС України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
На підставі викладеного керуючись ст.ст.160, 161, 169, 256, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у сумі 2819,20 грн до ухвалення судового рішення у справі.
Позовну заяву залишити без руху.
Встановити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали.
Повідомити позивача про необхідність виправлення зазначених недоліків адміністративної позовної заяви у строк десять днів з моменту отримання копії ухвали та роз'яснити, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду з дня закінчення строку на усунення недоліків.
В частині відстрочення сплати судового збору ухвала може бути оскаржена відповідно до приписів ст.294 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В іншій частині ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.Г. Котеньов