Рішення від 29.07.2019 по справі 260/327/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2019 року м. Ужгород № 260/327/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гебеш С. А. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження питання про винесення додаткового рішення в адміністративній справі за позовною заявою військовослужбовця ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду письмового рапорту від 18.12.2018 року про нещасний випадок, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де позивач перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР; 2. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути письмовий рапорт від 18.12.2018 року - провести розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де позивач перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР ; 3. За результатами розгляду справи прийняте судове рішення звернути до негайного виконання; 5. Звільнити позивача від сплати судового збору. 6.Розгляд справи проводити за відсутності позивача в порядку письмового провадження.

28.05.2019 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, яка зареєстровано в суді згідно штемпелю вхідної кореспонденції 31.05.2019 року.

Згідно даної заяви позивач збільшивши позовні вимоги, крім первинних позовних вимог просив суд просив суд: Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року; рішення звернути до негайного виконання.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року даний адміністративний позов військовослужбовця ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду письмового рапорту ОСОБА_1 від 18.12.2018 року про нещасний випадок, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути письмовий рапорт ОСОБА_1 від 18.12.2018 року щодо можливості проведення розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

17.07.2019 року на адресу суду від позивача надійшла заява про винесення додаткового судового рішення суду, оскільки судом з приводу позовних вимог зазначених у його заяві від 28.05.2019 року про збільшення позовних вимог, з приводу яких судом досліджувалися докази не ухвалено рішення, а саме в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду його заяви від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року; рішення звернути до негайного виконання.

Розглянувши заяву позивача про винесення додаткового судового рішення та матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 252 КАС України, чітко передбачено, що Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 3 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, як встановлено судом та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, позивачем при поданні позовної заяви заявлено позовні вимоги, згідно яких, позивач просив суд 1. Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду письмового рапорту від 18.12.2018 року про нещасний випадок, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де позивач перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР; 2. Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути письмовий рапорт від 18.12.2018 року - провести розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де позивач перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР ; 3. За результатами розгляду справи прийняте судове рішення звернути до негайного виконання; 5. Звільнити позивача від сплати судового збору. 6.Розгляд справи проводити за відсутності позивача в порядку письмового провадження.

В подальшому позивачем було подано заяву про збільшення - об'єднання позовних вимог від 17.04.2019 року, яка була повернута на адресу суду згідно ухвали суду від 14.05.2019 року оскільки така була подана без дотримання норм ч.7 ст. 47 КАС України.

В той же час, 28.05.2019 року позивачем збільшено позовні вимоги і позивач збільшивши позовні вимоги додатково просив суд: Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року; рішення звернути до негайного виконання.

Так, за наслідками розгляду даної адміністративної справи 09.07.2019 року судом винесено рішення яким даний адміністративний позов військовослужбовця ОСОБА_1 до Міністерство оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо розгляду письмового рапорту ОСОБА_1 від 18.12.2018 року про нещасний випадок, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути письмовий рапорт ОСОБА_1 від 18.12.2018 року щодо можливості проведення розслідування нещасного випадку, що стався з потерпілим військовослужбовцем ОСОБА_1 під час виконання обов'язків військової служби - у службовому відрядженні у в/ч НОМЕР_1 п.Лагадехі, де потерпілий перебував за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року, колишніх Збройних сил СРСР, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В той же час щодо позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року; рішення звернути до негайного виконання, з приводу яких досліджувалися докази судом, не ухвалив рішення.

Беручи до уваги наведене суд вважає за необхідне в порядку ст. 252 КАС України винести додаткове судове рішення в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з приводу позовних вимог зазначених позивачем у заві про збільшення позовних вимог від 28.05.2019 року, суд приходить до наступного висновку.

Як визначено вимогами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 72 КАС України визначає поняття доказів у адміністративній справі. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належність доказів визначено ст. 73 КАС України, в якій передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Також, ст. 75 КАС України передбачено, що достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання, стаття 76 КАС України.

Частиною першою ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В даному випадку позивач в обґрунтування своїх позовних вимог щодо бездіяльність Міністерства оборони України з розгляду його заяви від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби зазначає, що він звертався до відповідача з вказаною заявою.

Так копія даної заяви позивача від 10.10.2018 року міститься в матеріалах справи (а.с. 8).

Факт звернення позивача з вказаною заявою до відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме описом поштового вкладення від 10.10.2018 року та відповідно факсимільним чеком про надання послуг поштового зв'язку та корінцем форми №119 про вручення поштового відправлення. (а.с. 42-43).

В той же час, в обґрунтування позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відповідача щодо не розгляду його письмової зави від 10.10.2018 року позивач зазначає, що відповідачем ні станом на день звернення із вказаною заявою, ні на час розгляду справи в судовому засіданні не надано відповіді на вказану заяву, а відповідно і не прийнято жодного рішення щодо розгляду такої.

Зважаючи на те, що Міністерством оборони України не дотримано вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженого наказом Міністерства оборони України №402» від 14.08.2008 року з розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.10.2018 року, суд вважає за необхідне задовольнити дану позовну вимогу в цій частині.

Крім того, суд також зазначає, що враховуючи те, що відповідачем по справі у встановлені судом строки не подано письмового відзиву щодо предмета позову з врахуванням вимог ч.4 ст. 159 КАС України, суд розцінює неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Зважаючи на вищевикладені обставини, з метою захисту порушеного права позивача щодо ненадання відповіді на заяву позивача від 10.10.2018 року та не прийняттям відповідного рішення щодо розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби, суд в даному випадку визнає протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, оскільки доказів про розгляд заяви позивача від 10.10.2018 року на адресу суду не надходило.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Міністерство оборони України розглянути його заяву від 10.10.2018 року щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом вище, заява позивача від 10.10.2018 року відповідачем не розглядалась і відповідне рішення щодо розгляду такої з дотриманням вимог «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженого наказом Міністерства оборони України №402» від 14.08.2008 року по суті розгляду такої не приймалось.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Окрім наведеного вище, суд також вважає за необхідне зазначити, що предметом розгляду у справі №807/2168/15 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Центральної військово-лікарської комісії, вже заявлялись позовні вимоги, а саме : зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію визнати, що рядовий (єфрейтор) у запасі ОСОБА_1 одержав травму та інвалідність під час виконання обов'язків військової служби передбаченого п.3 ч.3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» знаходячись у період з 01.02.1966 року по 27.07.1966 року у службовому відряджені в/ НОМЕР_3 м. Лагодехі за наказом командира в/ч НОМЕР_2 Закавказького ВО №29 від 01.02.1966 року; та зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Міністерства оборони України у свідоцтві про хворобу №1485/638 від 07.07.1966 року змінити постанову ВЛК Тбіліського ОВГ - 367 причинного зв'язку «Захворювання одержане в період проходження військової служби» діагнозом - сечокам'яна хвороба, стан після операції видалення каменя лівої ниркової миски, яка відповідає сьогоднішньому п.21.5. «д» Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року на постанову причинного зв'язку «Травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби » за основним (інвалідозуючим) діагнозом - атрофія зорових нервів обох очей, СКХ, вторинний пієлонефрит в фазі нестійкої ремісії, глюкозурія, стан після операції видалення каменя лівої ниркової миски, яка відповідає сьогоднішньому п.21.5. «б» Наказу МОУ №402 від 14.08.2008 року.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року даний позов було задоволено частково та зобов'язано Центральну військово-лікарську комісію повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отримання травми в період проходження військової служби з виконанням обов'язків військової служби., і вказане рішення набуло законної сили згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2019 року.

Відповідно до вимог ч.4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в даному випадку єдиним можливим захистом порушеного права позивача являється зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог передбачених «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року з дотриманням висновків викладених судом у мотивувальній частині рішення суду.

Щодо позовної вимоги позивача про звернення судового рішення до негайного виконання, то суд зазначає, що дана позовна вимога не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 244 КАС України, встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно вимог ч.1 ст. 371 КАС України встановлено вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно, а саме негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Зважаючи на те, що вищезазначеною статтею КАС України встановлений вичерпний перелік рішень, які підлягають до негайного виконання і цей перелік не передбачає розширеного тлумачення, позовна вимога позивача в цій частині до задоволення не підлягає.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.

Водночас, у пункті 23 цього рішення, Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача щодо винесення додаткового судового рішення у справі, викладених позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 28.05.2019 року, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаних позовних вимог та необхідності винесення додаткового судового рішення у даній справі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.2,5,77,78,90, 241-246,250,252,КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Аміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , - ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) до Міністерство оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ -00034022) в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби; зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти протокол - постанову, як це вимагає мотивувальна частина постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.04.2016 року у справі №807/2168/15 та ч.1 пункту 21.3 та пункту 21.7 Положення, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року; рішення звернути до негайного виконання - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби із виконання обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву від 10.10.2018 року ОСОБА_1 щодо зміни причинного зв'язку захворювання ОСОБА_1 пов'язаного із проходженням військової служби та отриманням травми в період проходження військової служби із виконання обов'язків військової служби, за результатами якої прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог передбачених «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 року.

В задовленні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Додаткове рішення суду може бути оскаржено учасником справи, якщо це стосується його інтересів, до Восьмого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного тексту.

Дата додаткового рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя C.А. Гебеш

Попередній документ
83293182
Наступний документ
83293184
Інформація про рішення:
№ рішення: 83293183
№ справи: 260/327/19
Дата рішення: 29.07.2019
Дата публікації: 15.09.2022
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Закарпатський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них