Україна
Донецький окружний адміністративний суд
22 липня 2019 р. Справа№200/6398/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Глазової Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області
про визнання протиправним та скасування рішення №9 від 11.01.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорськ Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення №9 від 11.01.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що, він 04 січня 2019 року він звернувся до управління ПФУ в м. Краматорську Донецької області з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку згідно ч.1 ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням від 11.01.2019 року в призначенні такої пенсії відмовлено, у зв'язку з недостатністю необхідного пільгового стажу роботи через неможливість здійснити перевірку достовірності наданих документів.
Відповідачем до пільгового стажу не зараховано періоди роботи на ВП «Шахта імені В.М.Бажанова» ДП «Макїїввугілля» з 20.01.1998 по 02.05.1998 та з 23.07.1990 по 05.12.1998.
Позивач вважає такі дії відповідача такими, що порушують його права та законні інтереси тому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області № 9 від 11.01.2019 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах список № 1; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до його заяви від 04.01.2019 року, зарахувавши до його пільгового стажу періоди роботи під землею за період з 20.01.1988 року по 02.05.1988 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля та з 23.07.1990 по 05.12.1998 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля на ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату № 283/5 від 04.07.2013 року, №283/4 від 04.07.2013 року та № 283/3 від 04.07.2013 року, виданих ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» та відомостей про нарахування заробітної плати за період з 2004 рік по 2013 рік.
Ухвалою від 21 травня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 18 червня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 08 липня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05 липня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якої просив відмовити у задоволені позовних вимог.
08 липня 2019 року розгляд справи відкладено на 22 липня 2019 року.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
04 січня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058 від 09.07.2003 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) (із змінами).
До заяви позивачем було надано наступні документи: заява про призначення пенсії; копія паспорту серії НОМЕР_1 ; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія трудової книжки від 20.01.1988 серії НОМЕР_3 ; копія диплому від 08.01.1988 серія НОМЕР_4 ; копія військового квитка НОМЕР_5; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній роботи за № 283/1 від 04.07.2013, видана ВП« Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; копія наказу про атестацію робочих місць № 21 від 16.01.1995 р. видана ВП« Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; копія довідки про реорганізацію №283/2 від 04.07.2013 видана ВП« Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макїїввугілля»;довідки про заробітну плату № 283/3 від 04.07.2013, № 283/4 від 04.07.2013, № 283/5 від 04.07.2013 виданих ВП «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області від 11 січня 2019 року за №9 позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи за списком №1.
Зі змісту спірного рішення, вбачається, що «…при розгляді наданих документів про стаж пільгового характеру, а саме довідки № 283/1 від 04.07.2013р., видана ВП «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» адреса: Донецька область, м.Макіївка, Центрально-Міський район, встановлено, що підприємство не здійснило перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну Україні територію (Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1004829008 від 03.01.20019 р.), що робить неможливим проведення документальної перевірки.
Провести перевірку достовірності документів щодо підтвердження пільгового характеру роботи, підстав їх видачі не має можливості тому, що документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.
Таким чином, періоди роботи з 20.01.1988 по 02.05.1988, з 23.07.1990 по 05.12.1998 неможливо зарахувати до пільгового стажу за списком №1, так як підтвердити їх немає можливості.».
За таких обставин, відповідачем прийнято рішення в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відмовити у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» «в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України)».
Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом цієї норми вбачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Пункт 4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"від 25.11.2005 № 22-1 передбачає, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Як встановлено судом під час розгляду справи, згідно відомостей трудової книжки позивача від 20.01.1988 року у спірний період часу він працював:
- з 20.01.1988 року по 02.05.1988 року на ВП «Шахта «Бажанова» ДП «Макіїввугілля» на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля;
- з 23.07.1990 по 05.12.1998 року на шахті ВП «Шахта «Бажанова» ДП «Макіїввугілля» на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля.
Записи в трудовій книжці позивача про періоди роботи позивача, які не зараховано, як пільгові, виконані роботодавцем у відповідності до положень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників і не містять неточних або неправильних записів чи будь-яких виправлень.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Відтак, твердження відповідача щодо не підтвердження позивачем пільгового характеру роботи, з огляду на неможливість проведення перевірки достовірності документів, щодо підтвердження пільгового характеру роботи, не може бути підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду, оскільки в трудовій книжці міститься посилання на посади передбачену Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Крім того, позивачем як до матеріалів справи, так і до відповідача була надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній роботи за № 283/1 від 04.07.2013, видана ВП« Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; копія наказу про атестацію робочих місць № 21 від 16.01.1995 р. видана ВП« Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля»; копія довідки про реорганізацію №283/2 від 04.07.2013 видана ВП« Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макїїввугілля»; довідки про заробітну плату № 283/3 від 04.07.2013, № 283/4 від 04.07.2013, № 283/5 від 04.07.2013 виданих ВП «Шахта імені В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля».
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Тобто, відомості, які зафіксовані у довідках, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.
При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв'язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне неможливість проведення ним перевірки довідок на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Відповідно до приписів ст.ст.9,77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах № 9 від 11.01.2019 року не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів, є протиправним, а тому суд вважає позовну вимогу про скасування цього рішення обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до заяви від 04.01.2019 року, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи під землею за період з 20.01.1988 року по 02.05.1988 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля та з 23.07.1990 по 05.12.1998 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля на ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області врахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату № 283/5 від 04.07.2013 року, №283/4 від 04.07.2013 року та № 283/3 від 04.07.2013 року, виданих ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» та відомостей про нарахування заробітної плати за період з 2004 рік по 2013 рік, суд вказує на таке.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, тому у задоволені такої позовної вимоги повинно бути відмовлено.
Крім того, позивачем не надано до суду доказів того, що відповідач відмовився при призначенні пенсії враховувати довідки про заробітну плату № 283/5 від 04.07.2013 року, №283/4 від 04.07.2013 року та № 283/3 від 04.07.2013 року, виданих ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля». Означений факт також, не знайшов свого підтвердження і в рішенні про відмову у призначені пенсії. Тому, така вимога на думку суду, є передчасно.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, з метою відновлення порушених прав позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.01.2019 року про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи під землею за період з 20.01.1988 року по 02.05.1988 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля та з 23.07.1990 по 05.12.1998 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля на ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля».
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5, ЄДРПОУ 23346787) про визнання протиправним та скасування рішення №9 від 11.01.2019 року та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області №9 від 11.01.2019 року про відмову в призначені пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2019 року про призначення пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з зарахуванням до пільгового стажу періоди роботи під землею за період з 20.01.1988 року по 02.05.1988 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля та з 23.07.1990 по 05.12.1998 року на посаді електрослюсара 3 розряду підземним з повним робочим днем на ділянку з видобутку вугілля на ВП «Шахта ім. В.М. Бажанова» Державного підприємства «Макіїввугілля» з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорськ Донецької області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 512 (п'ятсот дванадцять) гривень 27 копійок.
Повний текст рішення складено та підписано 29 липня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко