про залишення заяви без руху
25 липня 2019 року Справа № 340/1842/19
Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Хилько Л.І., розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби (відповідач), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, просить:
1. визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення митниці за №UA901010/2019/00249 від 11.06.2019 р. та рішення митниці про коригування митної вартості товару №UA901000/2019/000195/1 від 11.06.2019 р.;
2. зобов'язати відповідача підготувати і подати до виконання висновок про повернення надмірно сплачених до бюджету платежів за митне оформлення товару.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
При цьому, згідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч.2 ст.169 КАС України).
Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" вказано те, що прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем, - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано фізичною особою, - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, згідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач, серед іншого, просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості від 11.06.2019 року № UA901000/2019/000195/1 та картку відмови в митному оформленні (випуску) від 11.06.2019 року № UA901010/2019/00249 від 11.06.2019 р..
Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно, оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
Суд зазначає, що рішенням про коригування митної вартості митний орган визначає митну вартість, за якою необхідно здійснити митне оформлення товару, що тягне за собою необхідність сплати податку на додану вартість, акцизний збір та/або інші митні платежі у збільшеному розмірі. Відповідно, рішення про коригування митної вартості впливає на майновий стан декларанта.
Разом з цим, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.
Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Отже, позовні вимоги про скасування вищевказаних рішень за своїм змістом являються однією вимогою майнового характеру.
Таку позицію висловив Верховних Суд в ухвалі від 04 грудня 2018 року по справі №815/913/18 (К/9901/63097/18).
А тому, з огляду на наведене, при розрахунку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру слід виходити з формули: ціна позову х 1 %. При цьому, загальна оспорювана сума (ціна позову) у справі становить різницю показників митної вартості товару, визначених контролюючим органом та позивачем.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду в ухвалі від 21 січня 2019 р. по справі №826/5126/18 (К9901/983/19).
З матеріалів позовної заяви встановлено, що митна вартість товару, визначена позивачем складає 10000 EUR, а визначена відповідачем - 25150 EUR, що за курсом валюти (29,981356 грн.), становить 299813,56 грн. та 754031,10 грн..
Відтак, різниця показників митної вартості товару складає 454217,54 грн..
З огляду на вказаний розрахунок, один відсоток ціни позову та сума судового збору, що підлягає сплаті позивачем складає 4542,17 грн.
Враховуючи сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1536,80 грн., за подання даного позову слід додатково сплатити судовий збір у розмірі 3005,37 грн. (за вимогу майнового характеру) та 768,40 грн. (за вимогу немайнового характеру).
Керуючись ст.ст. 160, 161 КАС України, суддя, -
Позовну заяву залишити без руху та повідомити позивача про необхідність виправити вказані в описовій частині ухвали недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення вказаних недоліків позовної заяви у встановлений строк, остання буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько