465/5664/17
2/465/715/19
Іменем України
25.07.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова
у складі: головуючої - судді Марків Ю.С.,
з участю секретаря судового засідання Цунівської А.І.
та представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, суд -
позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить постановити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 53 853 грн. боргу, 640грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат сплачених за правову допомогу, а всього 64 493 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно розписки від 04 вересня 2014 року ОСОБА_3 отримав від позивача грошові кошти в сумі 53853, 00 грн. Між позивачем та відповідачем було досягнуто взаємної згоди про повернення вказаних коштів (позики) до 01 жовтня 2014 року включно. Позивач позичив зазначені кошти, за умови повернення їх позивачу. На підтвердження передачі грошей за цим договором відповідач власноруч написав позивачу розписку і отримав гроші. Однак свої зобов'язання відповідач не виконав і до теперішнього часу борг не повернув. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути гроші, однак відповідач його вимоги проігнорував. У зв'язку з тим, що відповідач не бажає врегулювати спір мирним шляхом, позивач змушений звернутися за захистом порушеного права до суду. Просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пояснення дав аналогічні викладеним у ньому та просить такий задовольнити.
Відповідач у судове засідання, будучи неодноразово належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази в справі, суд приходить до наступних висновків.
Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно із ч.2 ст.1046 ЦК договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України № 6-1967цс15 від 11.11.2015 року, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були переданої йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 04.09.2014 року позичив відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 53 853 гривні. Відповідач ОСОБА_3 зобов'язався повернути вказані кошти до 01.10.2014 року
Проте, як ствердив позивач у позовній заяві, на даний час, відповідач не повернув жодних коштів на виконання вимог вказаної розписки, що не спростовано відповідачем, а тому відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем.
Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).
Відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Згідно даної розписки, відповідач взяв на себе зобов'язання повернути позивачу позичені у нього грошові кошти на певних умовах у та у вказаний строк. Розписка написана власноручно відповідачем і є фактом виникнення зобов'язання відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_2 . Наявність у позивача розписки відповідача свідчить про неповернення ним боргу.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на вищевикладене, суд доходить переконання про підставність вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 53 853 гривні.
З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката в розмірі 10 000 грн, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Керуючись ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч.3 ст. 137 ЦПК України).
Як слідує з матеріалів справи, в якості представника позивача участь брав адвокат Семенюк І.Я., який здійснював представництво інтересів на підставі договору про надання правових послуг від 28.07.2017 року.
З долученої позивачем квитанції до прибуткового касового ордера № 7/2017 від 28.09.2017 року вбачається, що ОСОБА_2 сплачено 10 000 грн. на підставі договору про надання правових послуг від 28.09.2017 року, тоді як договір укладено 28.07.2017 року.
Більше того, відсутній будь-який опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, відповідно до п.3.1. вказаного договору, розрахунок між сторонами здійснюється на громадських засадах. Наведене дає підстави суду вважати, що в стягнені витрат на правову допомогу, слід відмовити.
Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 264, 265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 53 853 гривень (п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят три) 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 640 гривень судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 , проживаючий за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН № НОМЕР_2 , проживаючий за адресою АДРЕСА_2 .
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: Марків Ю.С.