25 липня 2019 року м. Дніпросправа № 0840/3712/18
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (суддя суду 1 інстанції Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації,-
03.06.2019 Державною фіскальною службою України подано апеляційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.02.2019.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.06.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання до суду заяви про поновлення строків, із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та доказу сплати судового збору у розмірі 1057 грн. 20 коп.
Судом встановлено строк десять днів з моменту отримання заявником апеляційної скарги копії ухвали від 11.06.2019.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, заявником апеляційної скарги отримано копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 18.06.2019.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заявником подано до суду платіжне доручення від 09.04.2019 № 838 про сплату судового збору у розмірі 1762 грн. у справі №0840/3712/18 та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вказаної заяви посилається на те, що первинно подану апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України було повернуто заявнику ухвалою суду від 22.04.2019 у зв'язку із не усуненням недоліків у встановлений судом строк.
Зазначає, що сплата судового збору відбулась в межах строку встановленого ухвалою суду про залишення апеляційної скарги без руху від 11.03.2019, проте оригінал платіжного доручення до сплину встановленого судом строку не повернувся до відповідача, у зв'язку з чим останній об'єктивно був позбавлений можливості надати суду платіжне доручення у строк встановлений ухвалою суду від 11.03.2019. Повторно Державна фіскальна служба України звернулась до суду апеляційної інстанції після отримання платіжного доручення від 09.04.2019 № 838 про сплату судового збору у справі №0840/3712/18 з відміткою казначейства про оплату, у зв'язку із чим просить поновити пропущений строк.
Частинами 1, 2 статті 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини
рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до матеріалів справи, Державна фіскальна служба України вперше звернулось до суду з апеляційною скаргою 28.02.2019 (а.с. 92).
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.04.2019 відмовлено у продовженні строку, апеляційну скаргу відповідача повернуто заявнику у зв'язку із не виконання вимог ухвали від 11.03.2019 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме не надано до суду документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
03.06.2019 Державна фіскальна служба України повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року.
Судом встановлено, що ДФС України не було реалізовано право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху та про повернення апеляційної скарги.
В разі повернення апеляційної скарги особа має право повторно подати апеляційну скаргу, але в межах строку звернення до суду з апеляційною скаргою встановленого статтею 295 КАС України, або у разі поновлення пропущеного строку з причин, які будуть визнані судом поважними.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем повторно подано апеляційну скаргу 03.06.2019, тобто з пропуском строків встановлених статтею 295 КАС України.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
Отже, неорганізація податковим органом належним чином фінансування витрат на оплату судового збору не може вважатись поважною підставною для поновлення пропущеного строку, а тому доводи наведені в клопотанні не можуть бути визнані поважними причинами пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції при зверненні з апеляційною скаргою повторно.
Крім того, ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Так, у п. 40 та у п. 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків».
Таким чином, у випадку з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Аналогічна правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 804/2979/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання зазначених заявником причин для поновлення строку на апеляційне оскарження поважними.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, суд на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. 299, 327-329 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2019 року (суддя суду 1 інстанції Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування податкової консультації.
Ухвала набирає законної сили з 25.07.2019 та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції відповідно до статей 327-329 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров