Головуючий І інстанції: Зінченко А.В.
16 липня 2019 р.Справа № 520/2111/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.,
суддів - Калитки О. М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання - Ковальчук А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
05.03.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 36 протоколу № 138 від 28.12.2018 року;
- зобов'язати відповідача Міністерство оборони України (подалі - МО України) призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (подалі - Закон № 2011-ХІІ) у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року (подалі - Порядок № 975), у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, та надіслати вказане рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 (подалі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) для видання наказу про виплату такої допомоги;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - МО України.
Також позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він, як громадянин має право на призначення та виплату одноразової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Однак вважає, що відповідачем МО України йому протиправно відмовлено у наданні зазначеної допомоги.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_1 , у відзиві на позов ІНФОРМАЦІЯ_3 посилається на ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ, зокрема на п. 4, в якому зазначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізовувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Також, відповідач вказує, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Заперечуючи проти вимог ОСОБА_1 , у відзиві на позов МО України зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими та незаконними та такими, що не підлягають задоволенню, так як датою (днем), якою повинно визначатись законодавство для розгляду спірних правовідносин та вирішуватись питання щодо наявності або відсутності права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, є саме дата встановлення, а не дата підвищення, позивачу при первинному огляді ІІІ групи інвалідності у зв'язку з пораненням, контузією, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, тобто - 21.09.2011 року.
Водночас відповідач посилається на п. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, яким зазначено, що у разі поранення, заподіяного військовослужбовцю строкової служби під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року (рішення ухвалене в порядку письмового провадження) позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
Висновок суду вмотивований тим, що законодавцем чітко визначено подію, з настанням якої у особи виникає право на призначення одноразової грошової допомоги, а саме - дата встановлення (а не дата, підвищення) особі інвалідності, та саме цією датою визначається законодавство та його редакція, якими необхідно керуватися при вирішенні питання щодо наявності права та щодо порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Позовні вимоги ОСОБА_1 прямо суперечать нормам пункту 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції станом на день встановлення йому інвалідності з 21.09.2011 року) та нормам підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 (подалі - Порядок № 499), також в редакції станом на день встановлення позивачу інвалідності з 21.09.2011 року.
Таким чином, відмова позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги є законодавчо обґрунтованою і правомірною.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення вимог у повному обсязі.
Аргументуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що суд, відхиляючи його вимоги, помилково застосував законодавство, яке діяло на час первинного встановлення йому інвалідності в 2011 році, а не вторинного в 2016 році. Таким чином, в спірних правовідносинах має застосовуватись законодавство, що діяло на момент встановлення ІІ групи інвалідності.
Правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися, що не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення частковому скасуванню, з наступних підстав.
Судом установлено та не заперечується учасниками справи, що з 14.04.1984 року по 02.06.1986 року позивач проходив військову службу в рядах Радянської Армії, в тому числі у період часу з 31.12.1985 року по 15.01.2016 року та з 18.01.2016 року по 29.05.1986 року приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Республіки Афганістан в складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується військовим квитком, архівною довідкою /а.с. 10-11, 69/.
Згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, каліцтв МО України від 11.05.2011 року № 825 - мінно - вибухове множинне осколкове поранення голови, обличчя, ЗЧМТ, контузія, травма хребта, їх наслідки і захворювання сержанта у відставці ОСОБА_1 - пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії /а.с. 12/.
З цих підстав позивачу вперше з 21.09.2011 року встановлено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10ААА № 622297 від 21.09.2011 року /а.с. а.с. 12, зворот/.
З анадлогічних підстав, після чергового переогляду, позивачу з 17.10.2016 року встановлено ІІ групу інвалідності згідно довідка до акту огляду МСЕК серія 12ААА № 131638 від 17.10.2016 року /а.с. 14/.
02.11.2017 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, надавши необхідні документи /а.с. 65/.
Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.03.2018 року № 34, п. 15 - позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що на день звільнення з військової служби заявник проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року у справі № 820/2999/18, що набрало законної сили 13.09.2018 року, частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , та визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене пунктом 15 протоколу № 34 від 30.03.2018 року Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги; ІНФОРМАЦІЯ_3 зобов'язаний повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - МО України; МО України зобов'язаний повторно розглянути висновок і документи надані ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду.
На виконання означеного судового рішення, Комісія МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум рішенням від 28.12.2018 року № 138, п. 36 - скасувала попереднє рішення від 30.03.2018 року № 34, п. 15, та прийняла нове рішення, яким відмовила ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки п. б ч. 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла на час встановлення позивачу інвалідності у 2011 році, та підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Крім того, п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що у разі зміни інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності /а.с. 9/.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги - листопад 2017 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, що діяла у листопаді 2017 року, тобто на день звернення позивача із заявою до ХОВК) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вимог п. 2 ст. 16-2 та п. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві № 975 від 25.12.2013 року.
Пунктом 2 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року № 1331;
допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Частинами п.п. 4 та 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній з 01.01.2007 року до 01.01.2014 року, тобто на час встановлення позивачу Ш групи інвалідності - на 21.09.2011 року ) було передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується у разі:
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.06.2018 року у справі № 750/5074/17, - в контексті спірних правовідносин саме частина шоста статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:
особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби
визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби;
відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.
Аналогічне правило закріплено Порядком № 499. Так, відповідно до п.п. 4 п. 2 вказаного Порядку, військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Колегія суддів судової палати у цій справі відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі № 276/322/17 (К/9901/2174/17), відповідно до якого, військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та визнала за необхідне сформулювати наступний правовий висновок.
Частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції, чинній з 01.01.2007 року до 01.01.2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає.
Однак, як установлено судовим розглядом, після чергового переогляду, з 17.10.2016 року позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності.
Колегія суддів зазначає, що згідно п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності - 17.10.2016 року) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
З урахуванням тієї обставини, що ІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 17.10.2016 року в період, коли законодавством не передбачалось обмеження трьохмісячним строком настання інвалідності від дати звільнення зі служби для виплати одноразової грошової допомоги, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спінорних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.05.2019 року у справі № 752/19447/15-а, - виходячи з системного аналізу положень статті 16 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку № 499 та Порядку № 975, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням 1, 2 чи 3 групи інвалідності є самостійним, оскільки визнає різний розмір для кожної групи інвалідності та не ставиться у залежність від черговості їх призначення. Проте, при обрахунку її кінцевого розміру, законодавцем встановлено застереження, що в разі отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з призначенням нижчої групи інвалідності, розмір за вищою групою інвалідності визначається з врахування раніше отриманих виплат.
Оскільки наведені вище обставини залишені судом поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, частково задовольняючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасовує судове рішення в частині, якою позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні йому одноразової грошової, оформлене п. 36 протоколу № 138 від 28.12.2018 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно направити його документи щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - МО України.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення якщо судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначалось, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах в постанові від 10.04.2019 року у справі № 822/220/18 зазначила щодо необхідності надання документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Судом апеляційної інстанції досліджена заява позивача ОСОБА_2 про призначення йому виплати одноразової грошової допомоги від 02.11.2017 року, а також додані до цієї заяви на виконання вимог п. 11 Порядку № 975 документи, у тому числі ті документи, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) позивача, та які, які це вбачається з оскаржуваного рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, не Комісією не досліджувалися.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
За наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині, якою він просить зобов'язати МО України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком № 975 від, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності ІІ групи, та надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату ХОВК для видання наказу про виплату такої допомоги, оскільки прийняття відповідно рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової є дискреційними повноваженнями МО України.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, з огляду на приписи п. 4 ч. 5 ст. 160, п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти рішення про зобов'язання МО України повторно розглянути заяву позивача про призначення йому одноразової грошової допомоги, оскільки зазначене рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України.
Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 36 протоколу № 138 від 28 грудня 2018 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України, з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 36 протоколу № 138 від 28 грудня 2018 року та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги,
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка З.О. Кононенко
Постанова у повному обсязі складена і підписана 26 липня 2019 року.