26 липня 2019 р. Справа № 480/858/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року (суддя Соколов В.М.; м. Суми; рішення виготовлено 15.04.2019 у повному обсязі) по справі № 480/858/19
за позовом ОСОБА_1
до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі по тексту - відповідач, Сумське ОУПФУ), в якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 , викладену у листі № 600/С від 14.09.2018.
- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з квітня 2016 року.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що до листопада 2015 року проживав в м. Суми. Потім виїхав до Сполучених Штатів Америки де і по теперішній час проживає. При цьому, з квітня 2016 року і по теперішній час він не отримує пенсію за віком. 31.08.2018 позивач звернувся до Сумського ОУПФУ з вимогою поновити виплату пенсії, однак, йому було відмовлено, оскільки фактичне місце проживання є США, тому підстави для поновлення раніше призначеної пенсії відсутні. Позивач вважає протиправними дії Сумського ОУПФУ, оскільки є громадянином України та має право на отримання пенсії незалежно від місця проживання.
Відповідач проти позову заперечував та у відзиві (а.с.19) зазначив, що позивачем порушено строк звернення до суду. Виплата пенсії за віком була припинена з 01.04.2016 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до США. При цьому, умовою для поновлення виплати пенсії є фактичне проживання пенсіонера в межах території України. Однак, позивач постійно проживає в США. При цьому, на даний час із США не укладено міжнародного договору щодо питання пенсійного забезпечення таким особам.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), викладену у листі №600/С від 14.09.2018.
Зобов'язано Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, 43, код ЄДРПОУ 40383837) поновити виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з 31.08.2018.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн. з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 40383837).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року в частині зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 31.08.2018 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу з квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" якою передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Позивач вважає, що виплата пенсії ОСОБА_1 має бути поновлена саме з квітня 2016 року, з моменту, коли його право на отримання пенсії за віком відповідачем було порушено, а таке порушення встановлено судом першої інстанції і позивачем не оскаржується.
Заперечуючи проти доводів і вимог апеляційної скарги, відповідачем подано відзив в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , відповідачем подано апеляційну скаргу, яку було повернуто ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року на підставі ст. 298 КАС України.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон (а.с.10), 15.09.2015 знятий з реєстрації місця проживання в м. Суми та виїхав за межі України, а саме до Сполучених Штатів Америки, де і по теперішній час проживає.
Відповідно до листа Сумського ОУПФУ №22567/05-20 від 11.10.2018 позивач отримував пенсію за віком в Сумському ОУПФУ до 31.10.2015, виплата пенсії припинена з 01.11.2015 у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до США. 01.11.2017 була здійснена виплата пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.11.2015 по 31.03.2016 (а.с.15).
31.08.2018 ОСОБА_1 звернувся із заявою до Сумського ОУПФУ про поновлення виплати пенсії.
Сумське ОУПФУ листом від 14.09.2018 №600/С відмовило ОСОБА_1 у поновленні виплати раніше призначеної пенсії вказавши, що питання виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання до держави, з якою не укладено відповідний договір, може бути вирішено після врегулювання норм пенсійного забезпечення (а.с.8).
Вважаючи відмову відповідача у поновленні виплати пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з приписів абз. 5 п. 1.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку), та дійшов висновку, що виплата пенсії позивача підлягає поновленню з моменту звернення його із відповідною заявою до відповідача, а саме - з 31.08.2018.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем виключно в частині строку з якого має бути поновлена виплата пенсії позивачу та в частині відмови у задоволені позовних вимог, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в цій частині.
Згідно вимог п.2 ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 51 вказаного Закону передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Як слідує із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 у спірний період перебував у США, з якою в України відсутній відповідний міжнародний договір щодо виплати пенсій.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 року по справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на зазначене положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто з дати прийняття рішення № 25-рп/2009 Конституційним Судом України.
Відтак, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
Таким чином, проживаючи в США, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання. Відсутність механізму законодавчого врегулювання порядку виплати пенсій громадянам, які обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору, не може бути підставою для невиконання державою взятих на себе зобов'язань щодо забезпечення права особи на соціальний захист.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що у даній справі виплата пенсії позивачу припинена з 01.04.2016, тобто в період, коли законодавством не передбачалося такої підстави припинення виплати пенсії, як виїзд особи, якій вже була призначена пенсія, на постійне проживання за кордон, а тому позивач має право на поновлення виплати пенсії з дня її неправомірного припинення.
В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Як встановлено судом, виплату пенсії позивачу припинено з 01.11.2015 року, у зв'язку із виїздом на постійне місце проживання до США. 01.11.2017 позивачу була здійснена виплата пенсії відповідно до ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.11.2015 по 31.03.2016.
Таким чином, саме з моменту припинення виплати пенсії позивач дізнався про порушення своїх прав.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії позивачу не позбавляє особу необхідності вживати заходи щодо захисту свого права якщо воно порушується.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Позивачем не наводиться та зі змісту матеріалів справи не вбачається будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали їй своєчасно звернутись до суду.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, адміністративний позов має бути вирішений в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, в іншій частині заявлений позов підлягає залишенню без розгляду.
Посилання позивача на вимоги ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки наведені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не поширюються на спірні правовідносини, а встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки перерахування пенсій.
Висновок колегії суддів щодо необхідності розгляду вказаної категорії справ із застуванням положень КАС України щодо строків звернення до суду та їх наслідків цілком відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, які викладені в постановах від 08 грудня 2015 року (справа № 645/2730/15-а) та від 08 червня 2016 року (справа № 505/2135/14-а), а також Верховного Суду, викладених, зокрема, в постановах від 27 лютого 2018 року по справі № 523/5348/17, від 20 березня 2018 року по справі № 573/1759/17, від 18 липня 2018 року по справі № 263/3644/17, від 03 квітня 2019 року по справі № 266/804/15-а.
Наведені висновки суду апеляційної інстанції та висновки Верховного Суду України, Верховного Суду повністю спростовують доводи апелянта у вказаній частині.
Також, колегія суддів наголошує, що рішення ЄСПЛ від 07.11.2013 року «Пічкур проти України», на яке посилається апелянт в поданій апеляційній скарзі, навпаки підтверджує позицію суду апеляційної інстанції щодо застосування строків звернення до суду із заявленим позовом.
Так, у наведеному рішенні Європейським судом при розгляді справи враховується коли особа дізналась про порушення своїх прав, з якого моменту мала права на їх відновлення.
Як зазначено в рішенні ЄСПЛ від 07.11.2013 року «Пічкур проти України», у цій справі рішення про припинення виплати заявникові пенсії було прийнято 29 вересня 2005 року. Саме з цього моменту відповідні положення національного законодавства почали негативно впливати на нього особисто і з цього часу він міг вимагати визнання свого статусу потерпілого від порушення його прав, гарантованих Конвенцією. саме з цього моменту відповідні положення національного законодавства почали негативно впливати на нього особисто і з цього часу він міг вимагати визнання свого статусу потерпілого від порушення його прав, гарантованих Конвенцією.
В даному випадку позивач звернувся до суду з даним позовом лише 07.03.2019 року, тобто, після сплину майже трьох років від дня припинення виплати пенсії, при цьому, не зазначаючи будь-яких поважних причин для пропуску такого строку звернення із заявленим позовом, а тому підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду відсутні.
З огляду на вищевказане, з урахуванням часу звернення ОСОБА_1 з позовом до суду (07 березня 2019 року), враховуючи, що рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги позивача в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.04.2016 по 30.08.2018, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов в частині вимог за період з 01.04.2016 по 30.08.2018 підлягає залишенню без розгляду.
Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
У свою чергу, пунктом 8 частини1 статті 238 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про про зобов'язання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 по 30.08.2018 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення та залишенням без розгляду адміністративного позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 319, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 по справі № 480/858/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2016 по 30.08.2018 - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про зобов'язання здійснити поновлення виплати пенсії за період з 01.04.2016 по 30.08.2018 - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова І.С. Чалий