Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9868/2019
25 липня 2019 року місто Київ
справа № 372/656/18
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Гаращенка Д.Р.
за участю секретаря судового засідання - Слободяник Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Потабенко Л.В., повний текст рішення складено 02 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, -
У березні 2018 року позивачі звернулися до Обухівського районного суду Київської областіз позовом до відповідача, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили встановити постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до належних їм земельних ділянок: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 та до природної водойми через частину земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_5 ,яка розташована в смт .Козин Обухівського району Київської області на їх користь.
В обгрунтування позовних вимог посилалися на те, що 02 жовтня 2015 року ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу садиби придбав у ОСОБА_1 садибу АДРЕСА_2 , яка складається з житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0374 га, з кадастровий номером НОМЕР_1 та яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Вказували, що на підставі договору купівлі-продажу садиби, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 16 березня 2016 року, останній придбав садибу АДРЕСА_3 , яка складається з: житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0443 га, кадастровий номер НОМЕР_2 .
29 грудня 2014 року ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу садиби, придбав у ОСОБА_1 садибу АДРЕСА_4 , яка складається з: житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0449 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 , яка находиться в АДРЕСА_1 .
28 листопада 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу садиби, згідно якого ОСОБА_5 придбала садибу АДРЕСА_5 , яка складається з: житлового будинку та присадибної ділянки, площею 0,0948 га, з кадастровим номером НОМЕР_6 , яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Позивачі вказували, що з часу набуття права власності на зазначені земельні ділянки та до середини листопада 2017 року вони вільно та без будь-яких перешкод зі сторони третіх осіб користувалися належними їм на праві приватної власності садибами.
Зазначали, що таке користування здійснювалось ними шляхом вільного проходу та проїзду до своїх садиб зі сторони провулку Рибальський по асфальтованій дорозі загального користування, однак, в другій половині листопада 2017 року відповідачем без будь-яких пояснень, причин, попереджень або вимог було повністю заблоковано їм прохід та проїзд їх транспортними засобами до належних садиб через свої земельні ділянки.
Посилалися на те, що прохід та проїзд вказаною асфальтною дорогою було заблоковано за допомогою встановлених металевих воріт зі сторони провулку Рибальський , з приводу чого раніше будь-яких спорів між ними та відповідачем не виникало.
Вказували, що придбаваючи свої садиби у відповідача, саме останній запевняв їх та гарантував, що будь-яких обмежень, які б перешкоджали вільному та безперешкодному користуванню цими садибами, не існує.
Зазначали, що зазначена асфальтована дорога прокладена через дві земельній ділянки з кадастровими номерами: НОМЕР_7 та НОМЕР_5 , які на праві приватної власності належить відповідачу.
Зауважували, що з відомостей, отриманих з публічної кадастрової карти України вбачається, що їх садиби з усіх сторін можливого фізичного доступу до них оточені вказаними земельними ділянками відповідача, а під'їзд або прохід до них можливий тільки по асфальтованій дорозі (наявному шляху), яка наразі прокладена через дві земельні ділянки відповідача.
Посилалися на те, що вони позбавлені можливості вільного проходу та проїзду до своїх садиб з метою їх використання і утримання, а також вільного проходу від зазначених садиб до водного об'єкта (озера), оминаючи земельні ділянки відповідача, по яких фактично прокладено асфальтовану дорогу.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено.
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_3 , розташованої в смт . Козин Обухівського району Київської області , з кадастровим номером НОМЕР_1 , площею 0,0374 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт . Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_1 , згідно схеми в додатках №6 та №8 висновку експерта №329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_2 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 , по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-1 зі сторонами 46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-15,04м-5,76м-8,48м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку №6 до Висновку);
- в напрямку від садиби № АДРЕСА_2 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 , до природної водойми (озера), що знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-1 зі сторонами 8,63м- 13,23м-1,5м-13,38м-9,11м-7,78м-2,38м-2,38м-7,99м (зображено на схемі в додатку №8 до Висновку).
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_3 , розташованої в смт . Козин Обухівського району Київської області , з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,0374 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , що має загальну площу 0,349 га, яка розташована в смт . Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_1 , згідно схеми в додатках №10 та №12 висновку експерта №329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, асаме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби №3/15 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 , по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-12-1 зі сторонами 6,46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-23,48м-5,69-8,46м-8,48м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку № 10 до висновку);
- в напрямку від садиби № НОМЕР_17, що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 , до природної водойми (озера), що знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-1 зі сторонами 8,63м- 13,23м-1,5м-13,38м-9,11м-3,43м-2,37м-1,27м (зображено на схемі в додатку № 12 до висновку).
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_4 , розташованої в смт . Козин Обухівського району Київської області , з кадастровим номером НОМЕР_3 , площею 0,0449 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_1 , згідно схеми в додатках №2 та №4 висновку експерта №329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_4 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 , по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 6,46м-6,59м-1,27м-7,47м-1,4м-6,5м-5,94м-6,27м-8,15м-7,61м (зображено на схемі в додатку №2 до висновку);
- в напрямку від садиби № АДРЕСА_4 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_3 , до природної водойми (озера), що знаходиться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-11-1 зі сторонами 8,63м-13,23м-1,5м-13,38м-9,11м-7,78м-13,25м-2,16м-2,16м-0,54м-20,64м (зображено на схемі в додатку №4 до висновку).
Встановлено на користь власника земельної ділянки ОСОБА_5 , розташованої в смт . Козин Обухівського району Київської області , з кадастровим номером НОМЕР_4 , площею 0,0948 га, постійний, безоплатний земельний сервітут для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до неї та до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_11 , що має загальну площу 0,349 га, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_1 згідно схеми в додатках №14 та №16 висновку експерта №329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року, а саме:
- в напрямку із земель загального користування до садиби АДРЕСА_5 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4 , по наступних точках 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10-1 зі сторонами 5,05м-6,59м-5,97м-13,86м-21,07м-6,18м-4,79м-10,1 Ім-6,01м-26,66м (зображено-на схемі в додатку №14 до висновку);
- в напрямку від садиби АДРЕСА_5 , що розташована на присадибній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_4 , до природної водойми (озера), що знаходяться на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області по наступних точках 1-2-3-4-5-1 зі сторонами 11,25м-0,81 м-0,69м-11,51м- 1,52м (зображено на схемі в додатку №16 до висновку).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 судовий збір по 1409,60 грн. кожному.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, невідповідність висновку суду дійсним обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що належних дій для звернення до нього збоку відповідачів щодо пропозицій укласти договори про встановлення земельного сервітуту не було здійснено, оскільки позивачам було відомо, що відповідач на момент надсилання ними листів з пропозиціями укласти договори про встановлення земельного сервітуту перебував у розшуку, за адресою на яку було відправлено листи відповідач не перебував та жодної кореспонденції не отримував.
Вважає, що позивачі можуть задовольняти свої потреби щодо використання їх земельних ділянок у менш обтяжливий спосіб, і діставатись своїх ділянок іншим шляхом, аніж встановленим за рішенням суду першої інстанції земельним сервітутом.
Вказував, що суд першої інстанції не враховує клопотання відповідача про призначення судової земельно-технічної експертизи як незгоду з обґрунтованістю висновку експерта №329/11/2018, його неповноти дослідження всіх можливих варіантів забезпечення проїзду до земельних ділянок позивачів з найменшим можливим обтяженням для відповідача.
Зазначав, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини у справі, а саме стосовно того, чи зверталися позивачі з вимогою встановлення сервітуту безпосередньо до власника майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту порушуватись права власників майна або інших його користувачів, чи можуть позивачі задовольнити свою потребу у користуванні своїм майном інакше як установленням такого сервітуту.
Посилався на те, що рішення суду першої інстанції у частині щодо безоплатності сервітуту є необґрунтованим, оскільки не було взято до уваги те, що відповідач несе витрати на утримання та охорону асфальтованої дороги, що знаходиться на земельних ділянках, на які суд встановив сервітут.
Від представника позивачів до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представники позивачів проти апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду позивачів до своїх земельних ділянок через ділянку належну відповідачу, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., зареєстрований в реєстрі за №4268, відповідно до умов якого відповідач передав у власність, а ОСОБА_5 прийняла у власність та сплатила ціну за садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 .
Відповідно до умов вказаного договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 308,1 кв.м, житловою площею 80,7 кв.м та присадибною ділянкою площею 0,0948 га з кадастровим номером НОМЕР_4 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
29 грудня 2014 року між відповідачем та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., зареєстрований в реєстрі за №3390, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність та сплатив ціну за садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 .
Згідно умов вказаного договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 250,2 кв.м, житловою прощею 79,4 кв.м та присадибною ділянкою площею 0,0449 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
02 жовтня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., зареєстрований в реєстрі за №2766, відповідно до якого відповідач передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність та сплатив ціну за садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до умов договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 251,3 кв.м, житловою прощею 78,9 кв.м та присадибною ділянкою площею 0,0374 га, з кадастровим номером НОМЕР_1 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
16 березня 2016 року між відповідачем та ОСОБА_3 укладений договір купівлі-продажу садиби (земельної ділянки разом з розташованим на ній житловим будинком), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є., зареєстрований в реєстрі за №660, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність та сплатив ціну за садибу, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно умов договору садиба складається з: житлового будинку загальною площею 250,9 кв.м, житловою прощею 79,0 кв.м та присадибною ділянкою площею 0,0443 га з кадастровий номер НОМЕР_2 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд (присадибна ділянка).
Відповідно до інформаційних довідок від 06 березня 2018 року №№116447479, 116448018, 116448562, 116448966 позивачі є власниками земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу садиби.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 березня 2018 року вбачається, що відповідачу на праві власності належать дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_5 , які розташовані за адресою:
АДРЕСА_1 , які належать позивачам та відповідачу є суміжними.
Представники позивачів пояснювали, що в другій половині листопада 2017 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 без будь-яких пояснень причин, попереджень або вимог заблокував прохід позивачів та проїзд їх транспортними засобами до належних садиб через земельні ділянки, які належать відповідачу.Прохід та проїзд позивачів було заблоковано за допомогою встановлених металевих воріт зі сторони провулку Рибальський, з приводу чого раніше будь-яких спорів між позивачами та відповідачем не виникало.
У зв'язку із такими діями відповідача по блокування проходу та проїзду, 22 листопада 2017 року представник позивачів ОСОБА_7 звернувся до Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка була прийнята та зареєстрована за №14989.
Факт такого звернення підтверджується письмовою відповіддю Т.в.о. заступника начальника відділу - начальника СВ Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Ящука В.О. за № 12Аз/109/1001/02-2018 від 31 січня 2018 року наданою на адвокатський запит ОСОБА_8 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачі 24 січня 2018 року направляли на адресу проживання відповідача пропозиції щодо укладення договорів про встановлення земельного сервітуту, проте відповіді на адресу позивачів від ОСОБА_1 не надходили (т.1 а.с.55-81).
Свідок ОСОБА_9 , який є головою правління ОСЖК «Кантрі» у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що до нього звертались позивачі, щодо блокування відповідачем проїзду до своїх будинків. Вказував, що співробітники служби охорони ОСОБА_1 йому повідомили, що це пряма вказівка не допускати позивачів до їх будинків через земельну ділянку ОСОБА_1 , через яку вони постійно раніше їздили.
З відомостей, отриманих з публічної кадастрової карти України вбачається, що садиби позивачів з усіх сторін можливого фізичного доступу до них оточені вищевказаними земельними ділянками відповідача, а під'їзд та/або прохід до них можливий тільки по асфальтованій дорозі (наявному шляху), яка наразі прокладена через дві земельні ділянки відповідача.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачі вказували на те, що вони позбавлені можливості вільного проходу та проїзду до своїх садиб з метою їх використання і утримання, а також вільного проходу від зазначених садиб до водного об'єкта (озера), оминаючи земельні ділянки відповідача, по яких фактично прокладено асфальтовану дорогу.
Згідно з висновком експерта №329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, складеної судовим експертом Експертно-дослідної служби України Свістуновим І.С. 23 листопада 2018 року доступ із земель загального користування (вулиць, проїздів, тощо) до земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які належать позивачам відсутній та визначено можливі варіанти встановлення земельних сервітутів для забезпечення проїзду до земельних ділянок з кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , які належать позивачам на праві власності.
Доступ із земельних ділянок НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 до поряд розташованої штучної водойми відсутній та запропоновані варіанти встановлення земельного сервітуту для можливості проходу до водойми.
Згідно з статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.
Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).
Положеннями статей 91, 96 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).
Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.
Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним.
Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.
Однією з основних ознак сервітуту, який підлягає встановленню за рішенням суду, є неможливість задоволення інтересів у будь-який інший спосіб у ситуації, коли власник і потенційний сервітуарій не можуть досягнути згоди щодо встановлення сервітуту або способу його здійснення, плати тощо. Умовою встановлення сервітуту у такий спосіб є те, що позивач має довести у суді, що нормальне функціонування його господарства чи задоволення його інтересів при використанні свого майна неможливе без встановлення сервітуту.
Крім того, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлюється.
Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У судовому засіданні представником відповідача не заперечувався той факт, що асфальтна дорога, якою раніше користувалися позивачі для проходу та проїзду до своїх земельних ділянок прокладена через дві земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_7 та НОМЕР_5 , які на праві приватної власності належать відповідачу.
Заборона відповідачем позивачам проходити та проїзджати через свої земельні ділянки, порушує права позивачів щодо вільного проходу та проїзду до своїх земельних ділянок.
Встановивши, що у позивачів відсутній інший прохід та проїзд до належних їм земельним ділянок, окрім як через частину земельної ділянки, яка належить відповідачу, враховуючи висновок експертизи та необхідність захисту прав та свобод позивачів, передбачених та гарантованих Конституцією України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині встановлення постійного, безоплатного земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки відповідача з кадастровим номером НОМЕР_5 для проходу та проїзду до земельних ділянок позивачів.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повністю дослідив обставини у справі, а саме стосовно того, чи зверталися позивачі з вимогою встановлення сервітуту безпосередньодо власника майна і чи вирішувалося це питання між сторонами в добровільному порядку колегія суддів відхиляє, оскільки позивачами надані докази направлення на адресу місця реєстрації відповідача листи з пропозиціями про встановлення сервітуту, а посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 не отримував вказані листи, оскільки перебував у розшуку не свідчить про невиконання позивачами свого обов'язку досудового врегулювання вказаного спору.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було з'ясовано, чи не будуть внаслідок установлення сервітуту в частині проходу та проїзду позивачів до їх земельних ділянок через ділянку відповідача порушуватись права власника майна ОСОБА_1 колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Положення статті 401 ЦК України надають право власнику сусідньої земельної ділянки використовувати земельну ділянку іншого власника для забезпечення реалізації власних прав на користування земельною ділянкою.
Враховуючи характер спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про відповідність заходу втручання у право власності ОСОБА_1 шляхом встановлення на користь позивачівземельного сервітуту для проходу та проїзду до належних їм земельних ділянок через частину земельної ділянки, яка належить відповідачу критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Втручання у право на мирне володіння відповідачем належною йомуна праві власності земельною ділянкою здійснено судом першої інстанціїз дотриманням справедливого балансу між інтересами позивачів та відповідача.
При цьому, відповідачем ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували, що позивачі можуть дістатися своїх земельних ділянок іншим шляхом, аніж через належну відповідачу земельну ділянку.
Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції в частині безоплатності сервітуту є необґрунтованим, оскільки не було взято до уваги те, що відповідач несе витрати на утримання та охорону асфальтованої дороги, що знаходиться на земельних ділянках, на які суд встановив сервітут - не є такими, що дають підстави для скасування судового рішення в частині встановлення сервітуту для проходу та проїзду до належних позивачам земельних ділянок, оскільки сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном, а витрати, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення на користь позивачів постійного, безоплатного земельного сервітуту для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Як вбачається зі схем встановлення земельного сервітуту, які долучені до висновку експерта №329/11/2018 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23 листопада 2018 року в безпосередній близькості до земельних ділянок, які належать позивачам з кадастровими номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 знаходиться водойма, яка розташована на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.
У судовому засіданні апеляційного суду представники позивачів вказували на те, що вони просять встановити земельний сервітут на користь позивачів для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , яка належить відповідачу, оскільки це є найближчий шлях із земельних ділянок належних позивачам до водойми, інші шляхи набагато дальші.
Норми ЦК України та ЗК України вимагають від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї земельної ділянки неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.
Як пояснили у судовому засіданні апеляційного суду представники позивачів вказана водойма є природною, вона має прибережну захисну смугу та має зони відпочинку (пляжі). Також вказували на те, що дана водойма оточена іншими земельними ділянками, які перебувають у власності не лише відповідача, а й інших осіб.
Разом з тим, позивачі не довелибезальтернативності захисту свого права власників земельних ділянок щодо проходу до водойми іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, також як і не довели найменшої обтяжливості обраного ними способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки, проти якого заперечував відповідач.
Посилання позивачів на необхідність встановлення земельного сервітуту для проходу та проїзду до водойми від їх земельних ділянок колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки встановлення земельного сервітуту для проходу до водойми не стосується захисту права позивачів користуватися майном (садибами).
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не може бути підставою для встановлення сервітуту для проходу позивачів до природної водойми, яка знаходиться в загальному користуванні обрання позивачами найкоротшого шляху до неї.
Колегія суддів враховує те, що до природної водойми, яка перебуває в загальному користуванні є й інші проходи, аніж через земельну ділянку, яка належать відповідачу.
На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині встановлення на користь позивачів постійного, безоплатного земельного сервітуту для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , яка належить ОСОБА_1 . А відтак, рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутих судових витрат пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, зменшивши суму судового збору, яка підлягала стягненню з відповідача на користь кожного з позивачів з 1409,60 грн. до 704,80 грн. та стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі по 1057,20 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381 -383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року в частині встановлення на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 постійного, безоплатного земельного сервітуту для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт . Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_10 у ОСОБА_11 у скасувати та ухвалити в цій частині нове.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 постійного, безоплатного земельного сервітуту для проходу та проїзду на будь-якому транспортному засобі до природної водойми через частину земельної ділянки, з кадастровим номером НОМЕР_5 , загальною площею 0,349 га, яка розташована в смт . Козин Обухівського району Київської області та належить ОСОБА_10 у ОСОБА_11 у відмовити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 квітня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з 1409 грн. 60 коп. на кожного до 704 грн. 80 коп. на кожного.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_15 на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_14 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_16 судові витрати понесені ним за подання апеляційної скарги у розмірі по 1057 грн. 20 коп. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 26 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: