Справа №356/146/19Головуючий у І інстанції: Лялик Р.М.
Провадження №33/824/2766/2019
24 липня 2019 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березанського міського суду Київської області від 27 травня 2019 року,
Постановою Березанського міського суду Київської області від 27 травня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 14.06.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Одночасно ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що його не було належним чином повідомлено про дату і час судового засідання, у якому було прийнято оскаржувану постанову. Зазначає, що копію постанови він отримав лише 07.06.2019 року та, у зв'язку з перебуванням на лікуванні в медичному закладі, звернувся до суду поза межами визначеного законом строку.
Вважаючи ці обставини поважними, просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подане клопотання, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до апеляційного суду протягом 10 діб з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляла клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, 16 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 було складено протокол за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та він був обізнаний про те, що судовий розгляд відбудеться за його викликом у Березанському міському суді Київської області.
ОСОБА_1 13.05.2019 подав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку із необхідністю залучення захисника.
Наступний судовий розгляд відбувся 27.05.2019 о 9:00 год. без участі правопорушника, за результатами якого ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
27.05.2019 о 09 год. 53 хв. захисник ОСОБА_2 особисто звернулася до суду із заявою про надання їй на ознайомлення матеріалів справи (ордер про надання правової допомоги ОСОБА_1 від 27.05.2019) і в цей же день їй стало відомо про результати судового розгляду.
Також, як вбачається із матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав поштою 04.06.2019 року, про що свідчить зворотне повідомлення (а.с.21), тобто в межах встановленого законом строку на апеляційне оскарження, проте апеляційна скарга була подана лише 14.06.2019 року.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта про те, що він перебував у лікарні з 27.05.2019 по 06.06.2019 року, у зв'язку з чим не мав змоги з'явитися до суду та подати апеляційну скаргу, оскільки на той час він вже уклав угоду із захисником, яка мала змогу в строк апеляційного оскарження реалізувати своє право на подання апеляційної скарги.
Відповідно до сталоїпрактики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
За таких обставин наведені апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду не можна визнати поважними, а тому у поновленні строку необхідно відмовити, а апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Березанського міського суду Київської області від 27 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік, - повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз