Справа № 438/660/17
Провадження № 1-кс/442/1159/2019
23 липня 2019 року Слідчий суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, -
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати як незаконну, постанову слідчого СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.05.2019 про закриття кримінального провадження №12017140100000284 від 28.04.2017.
В обґрунтування скарги покликається на те, що слідчим не здійснено всіх можливих слідчих дій для повного з'ясування обставин кримінального провадження. Слідчий неодноразово виносив постанову про закриття кримінального провадження та, не усував недоліки у своїй роботі після скасування таких постанов слідчим суддею. Крім цього, вказує на те, що слідчий не дослідивши усіх обставин кримінального провадження, не вживши усіх заходів для встановлення істини у даному провадженні, всіляко уникає встановлення вини ОСОБА_5 та робить винуватим його.
Адвокат ОСОБА_3 ОСОБА_6 в судовому засіданні скаргу підтримала, просить таку задоволити.
ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримав, вважає таку незаконною та просить таку скасувати для встановлення істини та його невинуватості у даному кримінальному провадженні.
Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечив, вважає таку законною, оскільки в матеріалах справи міститься висновок експерта, в якому чітко вказано хто є винуватцем ДТП.
Дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що скаргу слід задоволити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
У відповідності до ст.9 КПК України слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст.38 КПК України, орган досудового розслідування зобов'язаний застосовувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Згідно ст.85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Відповідно до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Відповідно до ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до ч.2 ст.93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Статтею 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з п.3 ч.1 ст.303, ч.1 ст.304 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим чи їх представником можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження .
Відповідно до ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Судом встановлено, що в провадженні Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017140100000284 від 28.04.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Як вбачається з Витягу ЄРДР 27.04.2017 орієнтовно о 23.00 год. ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген» р.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись проїзною частиною дороги на вул.Трускавецькій в м.Бориславі, неподалік будинку №111, не впоравшись з керуванням, зіткнувся з автомобілем марки «Форт» р.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 , внаслідок чого остання отримала тілесні ушкодження.
12.03.2018 слідчим Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04.09.2018 вищевказану постанову слідчого скасовано у зв'язку із тим, що слідчим не з'ясовано усіх обставин кримінального правопорушення, не надана правова оцінка поданим документам, не проведено в повному обсязі дослідження доказів.
29.10.2018, не вчинивши жодної слідчої дії, слідчим повторно винесено постанову про закриття кримінального провадження.
Постановою начальника Бориславського відділу Дрогобицької місцевої прокуратури ОСОБА_7 скасовано вищевказану постанову слідчого через її необґрунтованість, передчасність винесення такої, без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
05.12.2018 заступником начальника Бориславського ВП - начальником СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
На підставі ухвали слідчого судді Бориславського міського суду Львівської області від 11.02.2019 постанову заступника начальника Бориславського ВП - начальником СВ Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області про закриття кримінального провадження скасовано. Ухвалу мотивована тим, що постанову винесено передчасно, не з'ясовано всіх обставин, з яких проводиться досудове розслідування.
06.05.2019 слідчим СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, оскаржувану постанову слідчим винесено незадовго після скасування слідчим суддею аналогічної постанови про закриття кримінального провадження. Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні рішення на підтвердження виконання слідчим своїх посадових обов'язків, спрямованих на виконання завдання кримінального провадження, в тому числі усунення недоліків, які вказані в ухвалах слідчих суддів.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа «Ассенов та інші проти Болгарії» (Assenov та Others v. Bulgaria). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини» (Tanhkulu v. Turkey) [ВП], заява № 23763/94, п. 104 і подальші посилання, ECHR 1999-IV, «Ґюль проти Туреччини» (Gul v. Turkey), заява № 22676/93, п. 89, від 14 грудня 2000 року).
З матеріалів кримінального провадження та оскаржуваної постанови вбачається, що під час досудового розслідування слідчим не було проведено достатнього та необхідного за даних умов обсягу слідчих дій, необхідних в даному кримінальному провадженні, а тому оскаржувана постанова не може вважатися такою, що відповідає вимогам статті 110 КПК України.
Зокрема, у рапорті (а.с.3-4) зазначено потерпілим ОСОБА_8 . На допиті даного учасника ДТП настоював і скаржник, і його адвокат. Однак, слідчим протягом всього часу досудового розслідування дана особа не допитувалася. Крім цього, як вбачається з матеріалів кримінального провадження до медичного закладу було доставлено трьох осіб. Однак, жодних медичних документів з приводу наявності чи відсутності тілесних ушкоджень у двох інших учасників ДТП ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в матеріалах справи немає. Крім цього, на розгляд експертові слідчим у постанові про призначення транспортно- траспологічної експертизи від 10.10.2017 (а.с.49) постановлено лише одне запитання: в якому місці проїзної частини дороги та на якій смузі руху відбулося зіткнення між автомобілями? Дане питання та відповідь експерта у висновку №5339 від 16.01.2018 не дає вичерпної відповіді щодо ролі кожного з автомобілів у даному ДТП, а також не сприяє встановленню інших обставин даної події.
Слідчим не перевірено належним чином усіх обставин кримінального провадження, не надано належної оцінки зібраним доказам, що призвело до передчасного та необґрунтованого висновку про закриття кримінального провадження.
Відтак, висновок слідчого про наявність підстав для закриття кримінального провадження є передчасним, а тому скаргу слід задоволити, оскаржувану постанову про закриття кримінального провадження - скасувати.
Керуючись ст.ст.303, 307, 376 КПК України, суд -
постановив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження - задоволити.
Скасувати постанову слідчого СВ Бориславського ВП Дрогобицького ВП ГУНП у Львівській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 06.05.2019 про закриття кримінального провадження №12017140100000284 від 28.04.2017.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1