Справа № 357/14614/13-ц
6/357/120/19
Категорія
25 липня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Сінчук О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, -
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 17.12.2013року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань за рішенням суду № 1003/9034/12 від 04.07.2012року. Заявник зазначає, що 23.06.2018 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Прохацьким Р.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України “Про виконавче провадження', а отже, на даний час, виходячи зі змісту пункту 19 ч.3 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, відсутні підстави для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Заявник зазначив, що є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія 4, має дитину, яка потребує оздоровлення за кордоном, так як в Україні немає відповідних кліматичних умов, а тому його сім'я потребує виїзду за кордон. Крім того, порушені розумні строки встановленого обмеження. Заявник просив суд скасувати тимчасове обмеження у виїзді його за межі України.
Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви.
Представник стягувача ОСОБА_2 заперечила задоволення заяви, подала письмово викладені заперечення.
Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Заявник звернувся до суду з заявою про скасування тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що 23.06.2018 року головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області Прохацьким Р.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ОСОБА_2 на підставі пункту 2 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження', а отже, на даний час виконання рішення суду не відбувається, порушені розумні строки виконання судового рішення та встановленого обмеження у праві виїзду за кордон. Заявник зазначає, що потребує виїзду за кордон на оздоровлення дитини.
Представник стягувача ОСОБА_2 в судовому засіданні, заперечуючи заяву, вказала, що на момент подання заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, стягувачу не було відомо про винесення головним державним виконавцем Білоцерківського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 ч.1.ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», даної постанови він не отримував, а виконавчий лист, як з'ясувалося, знаходився у Білоцерківському міському відділі ДВС, а не у стягувача. Крім того, 05.0710.07.2019 року за заявою ОСОБА_2 було знову відкрито ВП з виконання рішення суду про стягнення и з гр. ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму позики в розмірі 385 000,00 грн, 1155,00 грн. інфляції за час прострочення заборгованості, 36 % річних від простроченої суми в розмірі 23163 грн. 29 грн. та 3282,00 грн судового збору. З моменту винесення вказаного судового рішення, ОСОБА_1 не вчинив жодних дій, в т.ч. не повернув ні одної гривні, щоб сплатити заборгованість, при тому, що являється засновником та директором ТОВ «ГРАНДІНВЕСТ ЛІМІТЕД». Представник зазначила, що дитина заявника не позбавлена можливості виїхати за кордон на оздоровлення з мамою чи іншими родичами, а тому зазначене не може бути підставою для скасування заходів обмеження у виїзді боржника за межі України. Крім того, представником стягувача вказано на скрутне матеріальне становище ОСОБА_2 та подано ряд письмових доказів понесених витрат на лікування ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Згідно ч.5,ч.6 ст. 441 ЦПК України сСуд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Дійсно, сама по собі наявність невиконання зобов'язання не є безумовною підставою для встановлення та існування обмеження у праві, доведенню підлягає ухилення боржника від виконання. Однак, з огляду заявлених вимог та встановлених судом обставин вбачається, що боржник ОСОБА_2 добре обізнаний щодо своїх зобов'язань, щодо встановленого обмеження в зв'язку з невиконанням цих зобов'язань, жодним чином не виконує рішення суду, не вказує на причини невиконання і при цьому, ще й посилається на порушення розумних строків на справедливий і публічний розгляд його справи.
Так, 14.10.2013 року, на момент звернення до суду державного виконавця з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржнику у праві виїзду за кордон, факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, вже відбувся і був об'єктивно наявним, що вбачалося з матеріалів виконавчого провадження та обґрунтовано викладено в Ухвалі Апеляційного суду Київської області від 17.12.2013 року (а.с.81-83).
ОСОБА_1 не вказує жодної об'єктивної обставини, яка заважає йому виконати рішення суду. Наведене вказує на свідому бездіяльність ОСОБА_1 по виконанню обов'язку, що слід вважати ухиленням боржника від виконання своїх зобов'язань за рішенням суду. Крім того, суд вважає, що жодним чином тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.07.2012 року не впливає на можливість виїзду на відпочинок за кордон для покращення стану здоров'я його дитини, чи інших осіб.
Встановлено, що 10.07.2019 року Білоцерківським міським відділом ДВС ГТУЮ відкрите провадження з виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду від 15.08.2012р., де боржником є ОСОБА_1 , про що свідчить інформація з автоматизованої системи виконавчого провадження. Отже, наразі, виконання рішення суду відбувається.
Обов'язковість судового рішення, як однієї із основних засад судочинства, встановлена Конституцією України в статті 129, при цьому, згідно частини першої ст. 129' Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно ч.1,2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Принцип верховенства права вимагає своєчасного виконання рішень суду. Це невід'ємна частина основоположного права на справедливий розгляд справи у суді. Наявність самого лише рішення суду недостатньо для досягнення мети, задля якої особи звертаються до системи правосуддя - захисту порушених прав і свобод.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до повного виконання ним своїх зобов'язань за рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 04.07. 2012 року по справі № 1003/9034/12.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня виготовлення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено 26.07.2019 року.
СуддяО. Я. Ярмола