про закриття провадження у справі
23 липня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/700/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Григораша В.О.
за участю:
секретаря судового засідання Жураковської Ю.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представників відповідачів Гергелюка М.М., Качановського Н.Б.,
представника третьої особи-1 Москаля В.М., Байцара І.Б.
представника третьої особи-2 не з'явився,
розглянувши у підготовчому засіданні адміністративну справу за позовом керівника релігійної громади "Релігійна організація Української православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" ОСОБА_1 (позивач) до виконуючого обов'язки голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка Михайла Вікторовича (відповідач - 1) та Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації (відповідач -2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіня Пресвятої Богородиці Чернівецької Єпархії Православної церкви України" (третя особа -1), Державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб-підприємців Управління економічного розвитку та інфраструктури Сторожинецької районної державної адміністрації Чепеги Тетяни Миколаївни (третя особа - 2) про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, -
19.06.2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов керівника релігійної громади "Релігійна організація Української православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка Михайла Вікторовича та Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії з такими позовними вимогами:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 10.05.2019 року №452-р "Про реєстрацію Статуту релігійної організації" прийняте виконуючим обов'язки голови обласної державної адміністрації Чернівецької області ОСОБА_1;
зобов'язати Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації скасувати реєстраційну дію в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державну реєстрацію змін до установичх документів юридичної особи - про повно зміну найменування, зміну органу управління, зміни видів діяльності, інші зміни, реєстровий запис від 11.05.2019 року №10361200000001122.
Ухвалою суду від 21.06.2019 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено її до підготовчого судового засідання на 18.07.2019 року.
16.07.2019 року від представника відповідача-1 на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із неналежністю її розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказане клопотання обгрунтоване тим, що предметом спору у даній справі є правомірність рішення органу виконавчої влади Чернівецької обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної організації у новій редакції. Проте оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Позивач пов'язує проведену реєстрацію змін до статуту, з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи Чернівецькій обласній державній адміністрації.
Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії Чернівецької обласної державної адміністрації щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачу.
На думку представника відповідача-1 даний спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки Чернівецька обласна державна адміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мала владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції), проте здійснена реєстрація обумовлена наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень в особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.
Оскаржуване розпорядження зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й усіх членів релігійної громади.
В даному випадку, спір має приватно-правовий характер, оскільки виник саме між керівником (членом) Релігійної громади "Релігійна організація Української православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" та релігійною громадою, яка вирішила змінити підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
Представник відповідача-1 в підготовчому судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив суд закрити провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що вона не належить до розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвалою суду від 18.07.2019 року, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника позивача про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні до 23.07.2019 року, для надання письмових заперечень проти вказаного клопотання представника відповідача - 1.
В підготовчому судовому засіданні позивач та його представник заперечували проти задоволення клопотання представника відповідача-1 про закриття провадження у справі, посилаючись на його необгрунтованість та безпідставність, вказували на те, що предметом спору є виключно рішення суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача. Вважають безпідставним твердження про те, що оскаржуване рішення зачіпає не лише права та інтереси позивача, а й права інших членів релігійної громади.
Представники третьої особи - 1 в підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання представника відповідача - 1 про закриття провадження у справі та просили його задовольнити.
Третя особа -2 в підготовче судове засідання не прибула, проте 23.07.2019 року подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Розглянувши клопотання про закриття провадження у справі, заслухавши думку сторін, що прибули в підготовче судове засідання, перевіривши матеріали справи суд дійшов до висновку про наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено наступні фактичні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства; фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Разом із тим, спір у цій справі не відповідає ознакам та характеристикам публічно-правового спору з огляду на таке.
У справі, що розглядається, предметом спору є правомірність рішення органу виконавчої влади Чернівецької обласної державної адміністрації щодо реєстрації статуту релігійної організації у новій редакції. Проте оскаржується таке рішення саме з підстав порушення особами, які подали заяву про реєстрацію змін до статуту, положень закону, статуту в частині дотримання порядку, способу та компетенції реєстрації таких змін. Ці обставини належать до внутрішньої діяльності юридичної особи та визначаються статутом, на підставі якого діє релігійна громада. Як вбачається з встановлених обставин справи, позивач пов'язує проведену реєстрацію змін до статуту, власне з незаконними діями осіб, які подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Фактичною підставою звернення до суду стали не стільки протиправні дії відповідачів щодо реєстрації змін до статуту, як дії осіб, які скликали парафіяльні збори, прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади, подали відповідну заяву та документи відповідачеві.
Суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Це узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владні-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), проте прийнятий факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами. В свою чергу, позивач власне і доводить відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та документи для внесення змін до статуту, оспорює порядок та спосіб скликання парафіяльної ради, парафіяльних зборів та право участі у них, повноваження приймати рішення про внесення змін до статуту.
Отже, наданню правової оцінки розпорядженню Чернівецької обласної державної адміністрації передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які зачіпають права та інтереси релігійної громади "Релігійна організація Української православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" та релігійної організації "Релігійна громада парафії на честь Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької єпархії православної церкви України села Михальча"
Суд приходить до переконання, що в даному випадку спір виник саме між членами релігійної громади "Релігійна організація Української православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши заяву про реєстрацію змін.
Суд зазначає, що приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Дана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду викладеною у постанові від 19.12.2018 року у справі №806/3462/14.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
У зв'язку з цим суд вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цивільного права позивача. З огляду на суб'єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.
Оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні правові підстави для закриття провадження у справі.
Зважаючи на характер спірних правовідносин, суд роз'яснює позивачу його право на звернення за захистом порушених прав до Господарського суду, з урахуванням вимог, щодо територіальної підсудності встановленої ст.ст. 27-31 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене та керуючись статтями 183, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання представника Чернівецької обласної державної адміністрації про закриття провадження у справі №824/700/19-а, - задовольнити.
2. Провадження у справі №824/700/19-а за позовом керівника релігійної громади "Релігійна організація Української православної Свято-Успенської Церкви с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області" ОСОБА_1 до виконуючого обов'язки голови Чернівецької обласної державної адміністрації Павлюка Михайла Вікторовича та Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії, - закрити.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Ухвалу в повному обсязі складено 26 липня 2019 року.
Суддя Григораш В.О.