19 липня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/1893/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Солтис О.О.,
представника позивача - Панченко О.О.,
представника відповідача - Шимки М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Енергосервіс Плюс" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
28 травня 2019 року ТОВ "Будівельна Компанія "Енергосервіс Плюс" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2019 року № 0003121403 та № 0003131403.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину безпідставність формування податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому включення позивачем сум ПДВ за вказаними господарськими операціями до складу свого податкового кредиту ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату та час проведення підготовчого судового засідання.
03 січня 2019 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки первинних документів, Головне управління ДФС у Полтавській області дійшло висновку про наявність ознак фіктивності господарських правовідносин позивача з його контрагентами /т. ХІІ а.с. 1-5/.
Ухвалою від 19 червня 2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті /т. ХІІ а.с. 126/.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" зареєстроване як юридична особа 06 вересня 2016 року за № 15881020000015713 та є платником податку на додану вартість з 01 жовтня 2016 року /том І а.с. 22-39/.
З 04 лютого 2019 року по 08 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Будівельна компанія Енергосервіс Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства в ході фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ "Ексдрім Сервіс" за період з 01 серпня 2018 року по 30 вересня 2018 року та ТОВ "Щивець" за період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 196/16-31-14-03-14/40809033 від 15 лютого 2019 року /т. І а.с. 63-86/.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень, серпень та вересень 2018 року на загальну суму 2394880,00 грн., в тому числі за червень 2018 року в розмірі 528777,25 грн., липень 2018 року в розмірі 2569987,84 грн., а також порушення вимог пункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статі 85 Податкового кодексу України в частині ненадання до перевірки запитуваних документів.
27 лютого 2019 року позивачем до ДФС України подано заперечення на акт перевірки № 196/16-31-14-03-14/40809033 від 15 лютого 2019 року /т. І а.с. 115-118/, за наслідками розгляду якого вищий контролюючий орган відхилив заперечення платника на акт перевірки № 27/01-1 від 27 лютого 2019 року, а висновки акта перевірки визнав правомірними /т. І а.с. 119-124/.
На підставі акта перевірки № 196/16-31-14-03-14/40809033 від 15 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області 14 березня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003121403 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3592320,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням 2394880,00 грн., за штрафними санкціями - 1197440,00 грн., а також № 0003131403 про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки запитуваних документів /т. І а.с. 15-16/.
Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з того, що предметом доказування в даній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит з податку на додану вартість. При цьому, наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0003121403 від 14 березня 2019 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 3592320,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.
Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відтак, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Зі змісту акта перевірки № 196/16-31-14-03-14/40809033 від 15 лютого 2019 року випливає, що контролюючий орган ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій з придбання ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" робіт/послуг у ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець". На переконання відповідача, ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" безпідставно віднесено до складу свого податкового кредиту суми податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець", чим порушено пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за червень, серпень та вересень 2018 року на 2394880,00 грн.
Із матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" має ліцензію ДАБІ України № 37-Л від 11 жовтня 2016 року за видами робіт - господарська діяльність з будівництва об'єктів IV і V категорій складності /т І а.с. 126-127/ та дозволи № 215.17.53 від 19 травня 2017 року на експлуатування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та № 216.17.53 на виконання робіт підвищеної небезпеки /т. І а.с. 128-131/.
21 березня 2017 року між ТОВ "Укрбуд Інвест" (Генпідрядник) та ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Підрядник) укладено договір № 585/32 на виконання внутрішніх електромонтажних, слаботочних та пусконалагоджувальних робіт на будівництві між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва, житлового будинку № 7 (4-й пусковий комплекс) /т. І а.с. 132-145/.
25 квітня 2017 року між ТОВ "Укрбуд Інвест" (Генпідрядник) та ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Підрядник) укладено договір № 586/43 на виконання внутрішніх електромонтажних, слаботочних та пусконалагоджувальних робіт на будівництві між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва, житлового будинку №8, житлового будинку № 9 (5-й пусковий комплекс) /т. ІІ а.с. 127-140/.
19 січня 2018 року між ТОВ "Укрбуд Інвест" (Генпідрядник) та ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Підрядник) укладено договір № 587/19 на виконання внутрішніх електромонтажних робіт на об'єкті "Житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва (6-й пусковий комплекс, паркінги)" /т. ІІ а.с. 87-98/.
Пунктом 1.1 договорів № 585/32, № 586/43, № 587/19 визначено, що Підрядник зобов'язується відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені договором строки, виконати у повному обсязі внутрішні електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи на житлових будинках, здати роботи Генпідряднику. Генпідрядник зобов'язується прийняти виконані Підрядником належним чином роботи та здійснити їх оплату на умовах, визначених Договором.
Пунктом 5.4.21 договорів № 585/32, № 586/43, № 587/19 передбачено право підрядника залучати для виконання робіт субпідрядні організації виключно за згодою генпідрядника. Координувати діяльність субпідрядних організацій, нести відповідальність за належне виконання ними спеціальних робіт на об'єкті.
Відповідно до вимог пункту 5.4.21 договорів № 585/32, № 586/43, № 587/19 на звернення ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" /т. ІІ а.с. 239, 241, 243, 245/ Генпідрядником ТОВ "Укрбуд Інвест" погоджено залучення підрядних організацій ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" для виконання внутрішніх електромонтажних робіт та пусконалагоджувальних робіт на будівництві між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва /т. ІІ а.с. 240, 242, 244, 246/.
Отже, позивач у передбачений договором спосіб залучив до виконання робіт субпідрядні організації - ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець".
Так, 16 листопада 2017 року між ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Щивець" (Підрядник) укладено договір підряду № 116 на виконання будівельних робіт на об'єктах - житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва, житловий будинок № 9, внутрішні електромонтажні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені договором строки /т. ІІІ а.с. 156-160/.
22 листопада 2017 року між ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Щивець" (Підрядник) укладено договір підряду № 123 на виконання будівельних робіт на об'єктах - житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва, житловий будинок № 7, внутрішні електромонтажні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені договором строки /т. ІІІ а.с.25-29/.
Згідно умов пунктів 1.1 та 1.2 зазначених Договорів Замовник зобов'язується прийняти у Підрядника і оплатити виконані роботи. Строки виконання робіт: початок робіт - листопад 2017 року, закінчення робіт - грудень 2018 року. Датою закінчення робіт сторони вважають дату підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 2.1 договору підряду № 116 від 16 листопада 2017 року обумовлено, що договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, Розрахунку договірної ціни та становить 5077578,86 грн., у тому числі ПДВ 846263,14 грн. та включає вартість товарів та послуг, придбаних підрядником для виконання умов даного договору.
Пунктом 2.1 договору підряду № 123 від 22 листопада 2017 року обумовлено, що договірна ціна робіт визначається сторонами відповідно до вимог нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, чинного законодавства України, Розрахунку договірної ціни та становить 7503147,60 грн., у тому числі ПДВ 1250524,60 грн. та включає вартість товарів та послуг, придбаних підрядником для виконання умов даного договору.
Відповідно до положень пункту 3.1 договорів № 116 від 17 листопада 2017 року та № 123 від 22 листопада 2017 року розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідно до умов договору, але не раніше факту їх виконання.
25 квітня 2018 року між ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Ексдрім Сервіс" (Підрядник) укладено договір підряду № 249 на виконання будівельних робіт на об'єктах - житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва, житловий будинок № 7, внутрішні електромонтажні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені договором строки /т. ІV а.с. 63-67/.
Крім того, 25 квітня 2018 року між ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" (Замовник) та ТОВ "Ексдрім Сервіс" (Підрядник) укладено договір підряду № 250 на виконання будівельних робіт на об'єктах - житлове будівництво між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою у Подільському районі м. Києва (6-й пусковий комплекс, паркінги), внутрішні електромонтажні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації у визначені договором строки /т. ІV а.с. 174-178/.
Згідно умов пунктів 1.1 та 1.2 зазначених Договорів Замовник зобов'язується прийняти у Підрядника і оплатити виконані роботи. Строки виконання робіт: початок робіт - квітень 2018 року, закінчення робіт - грудень 2018 року. Датою закінчення робіт сторони вважають дату підписання Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Пунктом 2.1 договорів від 25 квітня 2018 року № 249 та № 250 обумовлено, що договірна вартість робіт (ціна) за договором визначається згідно ДСТУ БД.1.1-1-2013 по фактично виконаних об'ємах робіт, та включає вартість товарів та послуг, придбаних підрядником для виконання умов договору.
Положеннями пункту 3.1. вищевказаних договорів передбачено, що розрахунки за виконані роботи здійснюються відповідно до умов договору, але не раніше факту їх виконання.
З метою матеріального забезпечення виконання підрядних електромонтажних робіт на об'єктах будівництва ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" придбавались у підприємств-постачальників електромеханічні матеріали, доставка яких здійснювалась безпосередньо на об'єкти будівництва в м. Київ. У подальшому придбані та отримані від генпідрядника матеріали були передані ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець", що підтверджується видатковими накладними на матеріали без права власності /т. І а.с. 200-221, т. ІІІ а.с. 215-240, т. IV а.с. 215-227/.
Після завершення виконання частини підрядних електромонтажних робіт на об'єктах будівництва ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" перевірено якість виконаних субпідрядних робіт та підписано акти на закриття прихованих робіт /т. ІІІ а.с. 241-244, т. IV а.с. 228-230/.
На підтвердження виконання умов договорів від 16 листопада 2017 року № 116, від 22 листопада 2017 року, від 25 квітня 2018 року № 249 та № 250 позивач надав суду: додатки до договорів - договірні ціни та відомості ресурсів до договірної ціни, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт.
Дослідивши вказані первинні документи складені для документального оформлення господарської операції з придбання ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" робіт/послуг у ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець", суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.
На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" виписані податкові накладні та зареєстровані у єдиному реєстрі податкових накладних /т. ІV а.с. 1-34, т. V а.с. 2-31/.
Суми ПДВ за податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту за червень, серпень, вересень 2018 року.
Дослідивши копії податкових накладних, суд встановив, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Зазначені податкові накладні зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що відповідачем не заперечувалось та підтверджено залученими до матеріалів справи копіями квитанцій № 1.
Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та відзиві на позовну заяву відсутні.
Також, контролюючим органом не заперечується, що на момент складення згаданих вище податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.
Оплата вартості виконаних електромонтажних робіт була здійснена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточні банківські рахунки ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець", що не заперечується відповідачем в акті перевірки та підтверджується копіями платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи /т. ІІІ а.с. 245-250, т. ІV а.с. 230-250, т. V а.с. 1/.
Остаточні розрахунки позивача з ТОВ "Щивець" реалізовано шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ "Лайт Еверс" (Нового кредитора), з яким контрагенти позивача уклали договори про відступлення права вимоги /т. ІV а.с. 35-56/.
Так, судом встановлено, що 25 березня 2019 року між ТОВ "Щивець" (Первісний кредитор) та ТОВ "Лайт Еверс" (Новий кредитор) укладено договір № 12 про відступлення права вимоги за Договором підряду № 123 від 22 листопада 2017 року, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" на суму 5738633,77 грн., /т. ІV а.с. 35-36/ про що позивача повідомлено листом /т. ІV а.с. 37/.
25 березня 2019 року між ТОВ "Щивець" (Первісний кредитор) та ТОВ "Лайт Еверс" (Новий кредитор) укладено договір № 16 про відступлення права вимоги за Договором підряду № 116 від 17 листопада 2017 року, укладеним між Первісним кредитором та ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" на суму 1621015,63 грн., /т. ІV а.с. 38-39/ про що позивача повідомлено листом /т. ІV а.с. 40/.
Відтак, оплата вартості виконаних контрагентами позивача електромонтажних робіт здійснена ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" належним чином та в повному обсязі.
У відзиві на позов ГУ ДФС у Полтавській області зазначає про недостатність у ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" матеріальних ресурсів для здійснення задекларованих господарських операцій, однак дане твердження не відповідає фактичним обставинам справи. Матеріали справи свідчать, що позивачем самостійно придбавались необхідні для виконання підрядних робіт ТМЦ та утримувались відповідні матеріали від Генпідрядника, які в подальшому були передані позивачу відповідно до видаткових накладних на матеріали (без права власності) /т. І а.с. 200-221/.
Суд відхиляє твердження відповідача про недостатність у контрагентів позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності які базуються на підставі відомостей про нарахування заробітної плати застрахованим особам, оскільки відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались підрядником додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів.
Також слід зазначити, що факт реальності здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт/послуг у ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за червень, серпень, вересень 2018 року. Вказані акти свідчать, що уповноваженими представниками Генпідрядника - ТОВ "Укрбуд Інвест" на об'єктах будівництва: внутрішні електромонтажні, слаботочні та пусконалагоджувальні роботи на житловому будівництві між вул. Новомостицькою та вул. Замковецькою в Подільському районі м. Києва, житлові будинки 7, 8, 9, без зауважень були прийняті у ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" фактично виконані ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" підрядні електромонтажні роботи т. І а.с. 223-235, т. ІІ а.с. 4-11, 24-34, 56-58, 61-66, 119-121/.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.
Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
Суд відхиляє посилання представника відповідача на наявність кримінального провадження № 42017100000000256, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, як на підставу для винесення спірних рішень, оскільки суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов'язань саме по господарських відносинах з позивачем або встановлення обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб'єктами господарської діяльності.
Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, який би набрав законної сили, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
У зв'язку з цим, суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може бути лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог статей 198, 200 Податкового кодексу України здійснено за помилкового розуміння норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.
З огляду на зазначене, податковий кредит за червень, серпень та вересень 2018 року позивачем сформовано на підставі складених ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.
Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0003131403 від 14 березня 2019 року про застосування адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки запитуваних документів, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 79 .2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
За правилами пункту 42.3 статті 42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Пунктом 42.4 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Матеріалами справи підтверджено та не спростовано представником відповідача в судовому засіданні, що копію наказу № 184 від 22 січня 2019 року про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та повідомлення № 38 від 22 січня 2019 року про проведення перевірки, фактично отримано позивачем рекомендованим листом 14 лютого 2019 року /т. І а.с. 59-62/, тобто вже після завершення перевірки, що з об'єктивних причин унеможливило виконання підприємством вимог щодо забезпечення надання до перевірки всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що контролюючий орган станом на дату початку перевірки (04 лютого 2019 року) мав доступ до усіх необхідних для аналізу господарських позивача з ТОВ "Ексдрім Сервіс" та ТОВ "Щивець" документів. Вищевказаний висновок випливає з відомостей акта перевірки № 196/16-31-14-03-14/40809033 від 15 лютого 2019 року, в якому міститься детальний опис договорів підряду ТОВ "Будівельна компанія "Енергосервіс Плюс" з ТОВ "Щивець" та ТОВ "Ексдрім Сервіс", Актів приймання виконаних будівельних робіт, Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, видаткових накладних на матеріали без права власності, податкових накладних, а також про проведені взаєморозрахунки із зазначеними контрагентами. Більше того, в акті перевірки відповідач зазначає про надання позивачем вищевказаних первинних бухгалтерських документів та пояснень на запити контролюючого органу ще до початку самої перевірки.
Разом із тим, вищевказані обставини не стали перешкодою для винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0003131403 від 14 березня 2019 року про застосування до платника податків адміністративного штрафу в розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки запитуваних документів, що визнається судом неприпустимим.
Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2019 року № 0003121403 та № 0003131403 з урахуванням чого суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для їх скасування.
За викладених обставин позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Енергосервіс Плюс" (вул. Квітки Цісик, 35, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 40809033) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 березня 2019 року № 0003121403.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 14 березня 2019 року № 0003131403.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна Компанія "Енергосервіс Плюс" (вул. Квітки Цісик, 35, м. Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 40809033) витрати зі сплати судового збору у розмірі 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26 липня 2019 року.
СуддяА.О. Чеснокова