Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 33/4809/265/19 Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О. В.
Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л.
23.07.2019 року м. Кропивницький
Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., при секретарі Рябко А.Ю., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м.Кіровограда від 31 травня 2019 року в справі про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 14.04.2019 року о 23.28 год. керував автомобілем ВАЗ 21074, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Салтикова-Щедріна, 4 в м. Кропивницькому з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, почервоніння обличчя) і в порушення вимог п.2.5 ПДР України, на місці зупинки, у присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Постановою судді Кіровського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 , який будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, повністю підтверджується наявними у справі письмовими доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також відеозаписом обставин пригоди.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді районного суду про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує незаконністю дій працівників поліції, які на його думку безпідставно оформили стосовно нього протокол за умисне ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, порушенням його права на захист та справедливий суд, крім того вказує, що висновки суду про його винуватість не грунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин справи.
Під час перегляду справи свідок - інспектор поліції ОСОБА_5 , пояснив, що під час патрулювання мікрорайону, вони помітили як по вул. Салтикова-Щедріна, що в м. Кропивницькому рухається автомобіль ВАЗ-21074, під керуванням ОСОБА_1 , з технічними несправностями системи освітлення, що стало приводом для його зупинки.
Після зупинки вказаного автомобіля було встановлено, що ОСОБА_1 не має при собі посвідчення водія, у зв'язку з чим було вирішено проїхати разом з ОСОБА_1 за місцем його проживання а саме за адресою: АДРЕСА_1 .
Перебуваючи біля будинку, в процесі спілкування від ОСОБА_1 відчувався різкий запах алкоголю, на запитання, ОСОБА_1 сам повідомив, що вживав слабоалкогольні напої, у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння спочатку із застосуванням алкотесту «Драгер» або в медичному закладі, на що останній відмовився, у зв'язку з чим стосовно ОСОБА_1 і був оформлений протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав повністю, просив суд її задовольнити, посилаючись на обставин, викладені у скарзі.
З'ясувавши обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , показання інспектора поліції ОСОБА_5 , а також перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, за таких підстав.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 285 КУпАП копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 двічі звертався до суду з клопотанням про відкладення судового розгляду, у зв'язку з лікуванням в неврологічному відділені клінічного госпіталю ветеранів війни, після чого 30 травня 2019 року подав свої заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких просив закрити справу, вказуючи на відсутність у його діях складу.
В апеляційному суді ОСОБА_1 з цього приводу пояснив, що клопотання про відкладення судових засідань подавав через канцелярію суду особисто, перебуваючи при цьому на лікуванні, чому не зміг прийняти участь в судових засіданнях, ОСОБА_1 конкретно пояснити не зміг.
В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови слід поновити.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; а так само і відмову водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Вказані положення кореспондують положенням п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд виходить з того, що згідно пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними в пункті 3 розділу I цієї Інструкції.
Згідно п.6 вказаної Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктами 3-5 розділу ІІ вказаної Інструкції визначено, що поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно п. 7 розділу І вказаної Інструкції.
Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов'язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Суд зауважує, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Працівники поліції при встановленні порушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватись Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", інструкцію (затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованої в МЮ України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853) з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якій в розділі IX викладені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, фактичні обставини цієї справи, які самим ОСОБА_1 не оспорюються, свідчать про те, що приводом та підставою для зупинки працівниками поліції автомобіля ВАЗ-21074, під керуванням ОСОБА_1 , стало несправність світлових пристроїв та відсутність посвідчення водія ( а.с. 20)
Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 біля будинку в якому проживає, на неодноразову та наполегливу пропозицію працівників поліції, від продуття алкотесту та проходження огляду у медичному закладі для визначення стану алкогольного сп'яніння, категорично відмовився, мотивуючи тим, що з його автомобіля зникли документи, що йому у присутності командира роти та представника військової прокуратури необхідно звернутися до правоохоронних органів з заявою про крадіжку, що він автомобілем не керував.
Апеляційний суд, під час перегляду справи, в повній мірі надав ОСОБА_1 , з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, право та можливість надати пояснення, представити додаткові докази, спростувати показання працівника поліції ОСОБА_5 та довести переконливість своїх вимог.
Однак, ОСОБА_1 своїми правами не скористався, під час його допиту, у деталях плутався, на конкретні питання давав нечітки, абстрактні відповіді, явку свідків, які могли підтвердити його версію розвитку подій, не забезпечив.
При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даного правопорушення, повністю підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КупАП, порушення його права на захист та необґрунтованість судового рішення, не знайшли свого об'єктивного підтвердження, то підстави для скасування постанови судді Кіровського районного суду від 31 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись ст.ст. 245, 251, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Кіровського районного суду м.Кіровограда від 31 травня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 31 травня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Д.Л. Іванов