Справа № 342/258/19
Провадження № 22-ц/4808/943/19
Головуючий у 1 інстанції Ничик Г. І.
Суддя-доповідач Ясеновенко
22 липня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.,
секретаря Петріва Д.Б.,
з участю позивачів та їх представника,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення страхового відшкодування, за апеляційною скаргою ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», поданою представником Бортник Лесею Вікторівною, та апеляційною скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , на рішення Городенківського районного суду, ухвалене у складі судді Ничик Г.І. 03 травня 2019 року в м. Городенка,
05.03.2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення страхового відшкодування.
В заяві зазначили, що 18.02.2017 року з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув їх син ОСОБА_5 . На час ДТП відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УНІКА».
Посилаючись на те, що відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування на їх утримання, а відшкодування моральної шкоди виплатив з відрахуванням прибуткового податку та військового збору, позивачі просили стягнути з відповідача на їх користь 115 200 грн. страхового відшкодування та 1580 грн. безпідставно утриманого податку.
Рішенням Городенківського районного суду від 03 травня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_1 790 грн. та на користь ОСОБА_2 790 грн. зайво утриманого при виплаті 30.11.2018 страхового відшкодування податку на дохід та військового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до державного бюджету судовий збір в розмірі 1921 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування, суд виходив з того, що позивачі не перебували на утриманні потерпілого, оскільки щомісячний дохід кожного з них у виді пенсії за віком перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а тому вони не вважаються такими, що потребували матеріальної допомоги. Крім того, позивачі не подали належних доказів того, що син ОСОБА_5 надавав їм допомогу і така допомога була основним та постійним джерелом їх існування.
Задовольняючи позов в частині стягнення утриманого зі страхової суми податку на дохід та військового збору, суд керувався положеннями п. 164.2.14 ст.164 ПК України, яким передбачено, що дія цього підпункту щодо оподаткування доходу від відшкодування матеріальної та моральної шкоди не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування.
У апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» посилається на незаконність рішення суду в частині стягнення утриманих сум податку на дохід та військового збору.
Апелянт зазначає, що суд не врахував положень п.165.1.27 ст. 165.1 ПКУ про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, у разі виконання такої умови: під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.
А відповідно до п.3 розділу ІІ Порядку застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління при страхуванні цивільної відповідальності платника податку сума страхового відшкодування, яка не включається до загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку, не може перевищувати розмір шкоди, фактично завданої вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.
У разі якщо сума страхового відшкодування перевищує зазначений розмір шкоди, податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у пункті 167.1 статті 167 розділу IV Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.71. ПКУ звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.
Апелянт вважає, що до моральної шкоди не може бути застосовано таке поняття як «звичайна ціна» оскільки моральна шкода не є товарами чи послугами, а є додатковим благом.
Також відповідач вказує на те, що суд безпідставно не взяв до уваги індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 28.12.2017 року, у якій зазначено про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної та моральної шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Крім того, зазначає, що доходи, визначені ст. 163 ПКУ є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу).
Просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення зайво утриманих сум податку та військового збору та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу на рішення суду в частині відмови у задоволенні позову.
Зазначають, що відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Шкода відшкодовується батькам, які досягли пенсійного віку, встановленого законом -довічно, а особам з інвалідністю - на строк інвалідності.
Судом не враховано того, що до настання страхового випадку ОСОБА_5 надавав їм матеріальну допомогу. Крім того, ОСОБА_2 є пенсіонером та особою з першою групою інвалідності і відповідно до довідки МСЕК №0893528 потребує часткового стороннього догляду.
Просять рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній. Апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» не визнали.
Представник ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» в судове засідання не з'явився.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачів та їх представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення з таких підстав.
Встановлено, що 18.02.2017 року з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув ОСОБА_5 - син ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУ Національної поліції в Івано-Франківській області капітаном поліції Гоцанюк І.В. від 27 квітня 2018 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090000000050 від 19.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КК України, за відсутності в діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що в діях водія ОСОБА_4 не виявлено порушень Правил дорожнього руху України, які б перебували у прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідальність ОСОБА_4 , як власника транспортного засобу БМВ - 520 реєстраційний номер НОМЕР_1 на дату ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «УНІКА» відповідно до полісу № АЕ8274808 (а.с.22).
24.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були видані тимчасові пенсійні посвідчення із зазначенням виду пенсії - за віком (а.с.14 зворот та а.с.18).
Згідно довідки до акта огляду МСЕК від 15.08.2017 року ОСОБА_2 встановлена перша група інвалідності з 30.06.2017 року без переогляду та зазначено, що останній потребує часткового стороннього догляду (а.с. 16).
15.06.2018 ТОВ Юридична компанія «Відшкодування» в особі керівника ОСОБА_6 подало в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяву до ПрАТ «СК «УНІКА» про виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 153 600 грн.: кожному по 57 600 грн. відшкодування на утримання (ст. 27.2 Закону), та кожному по 19 200 грн. на відшкодування моральної шкоди (ст. 27.3 Закону), шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ Юридична компанія «Відшкодування».
З листа-відповіді ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» вих. № 00265698 від 29.11.2018 року на заяву слідує, що загальна сума страхового відшкодування згідно ст. 27.3 Закону становитиме 38 400 грн. (по 19200 грн. на кожну особу), яка буде переказана способом, зазначеним у заяві. Також повідомлено про відсутність підстав для здійснення страхового відшкодування, пов'язаного із втратою годувальника, оскільки не надані документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній календарний рік (до настання ДТП), розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника (а.с.59).
Відповідно до страхового акта № 00265698 від 29.11.2018 та наказу № 00265698 від 29.11.2018 ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 та ОСОБА_2 страхового відшкодування (моральна шкода) у розмірі 38 400 грн. (а.с. 57-58).
На розрахунковий рахунок представника за довіреністю ТОВ Юридична компанія «Відшкодування» 30.11.2018 перераховано страхове відшкодування: ОСОБА_1 в розмірі 17 328 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 056763 від 30.11.2018; ОСОБА_2 в розмірі 17 328 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 056765 від 30.11.2018 (а.с.61, 64).
Також за несвоєчасну виплату страхового відшкодування позивачам була перерахована пеня кожному по 1082,34 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на р/рахунок представника за довіреністю ТОВ Юридична компанія «Відшкодування», що підтверджено копіями платіжних доручень від 30.11.2018 № 056742, № 056743.(а.с. 67, 70)
Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно, а особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності.
Поняття «непрацездатні громадяни» надається у статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої непрацездатними вважаються особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.
Факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до частини першої статті 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Непрацездатні члени сім'ї загиблого, які мали самостійний заробіток або одержували пенсію на час його смерті, можуть бути визнані утриманцями потерпілого, якщо частка заробітку останнього, що припадала на кожного з них, була основним і постійним джерелом їх існування. Розмір відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у цих випадках визначається з його заробітку без врахування заробітку або пенсії, що одержували зазначені особи (підпункт «г» пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).
Сума прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць встановлюється державним бюджетом України на кожен рік.
Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць встановлено у розмірі 1247 гривень. Із довідок, виданих 02.04.2019 року Тлумацьким об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України про розмір призначеної і отримуваної пенсії за період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 вбачається, що станом на лютий 2017 року розмір фактично виплаченої пенсії ОСОБА_2 становив 1370,58 грн., ОСОБА_1 -1849,98 грн.
Таким чином, дохід кожного з позивачів у виді пенсії за віком перевищував встановлений законом прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 1247 грн. щомісячно, а тому позивачі не вважаються такими, що потребували матеріальної допомоги.
Судом першої інстанції у повній мірі досліджено питання родинних відносин позивачів із загиблим.
Судом ураховано, що предметом даного позову є відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого і доказуванню підлягав не лише факт родинних відносин, а також факт перебування на утриманні померлого та потреба у матеріальній допомозі.
Позивачами не доведено обставин перебування на утриманні загиблого сина ОСОБА_5 та потребу у матеріальній допомозі, передбачену статтею 202 СК України, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.
Позивачі не подали доказів того, що син надавав їм матеріальну допомогу і що така допомога для них була основним і постійним джерелом їх існування.
Сам по собі факт проживання за однією адресою із загиблим не може свідчити про перебування на його утриманні.
Посилання апелянтів у скарзі на те, що ОСОБА_2 є пенсіонером та особою з першою групою інвалідності і відповідно до довідки МСЕК №0893528 потребує часткового стороннього догляду, а отже має право на відшкодування шкоди, не приймаються до уваги, оскільки інвалідність була встановлена 15.08.2017 року, тобто після настання страхового випадку, і крім того, як було зазначено вище позивачем не доведено факту перебування на утриманні.
Колегія суддів погоджується також з висновком суду про стягнення з відповідача на користь кожного з позивачів по 790 грн. безпідставно утриманого при виплаті страхового відшкодування податку на дохід та військового збору.
Відповідно до п. 164.1. ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Підпунктом 164.2.14. передбачено, що дія цього підпункту щодо оподаткування доходу у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди не поширюється на оподаткування сум страхових виплат, страхових відшкодувань і викупних сум за договорами страхування.
Посилання представника відповідача у скарзі на положення п.165.1.27 ст. 165.1 ПКУ про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування у разі виконання такої умови: під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), яка визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати, а моральна шкода не є товаром і поняття «звичайна ціна» не може бути застосовано до відшкодування моральної шкоди, на приймаються до уваги, враховуючи наступне.
Відповідно до п.п. 27.3. ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.
Тобто, вказаним положенням закону визначений розмір відшкодування моральної шкоди і відповідачем була призначена до виплати страхова сума на відшкодування моральної шкоди саме у встановленому законом розмірі.
Судом першої інстанції правильно не взято до уваги індивідуальну податкову консультацію ДФС України від 28.12.2017 року, у якій зазначено про те, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної та моральної шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, оскільки вказана консультація стосується оподаткування суми відшкодування моральної шкоди за рішенням суду, а у даному випадку спір виник щодо такого об'єкта оподаткування як страхове відшкодування моральної шкоди.
Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Враховуючи вищенаведене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», поданою представником Бортник Лесею Вікторівною, та апеляційну скаргою ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , поданою представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Городенківського районного суду від 03 травня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Л.В. Ясеновенко
Судді: Г.П. Мелінишин
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 25 липня 2019 року.