Житомирський апеляційний суд
Справа №295/10122/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
19 липня 2019 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 08 липня 2019 року,
за участю: прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до її підзахисного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Апеляційні вимоги мотивує тим, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі, невідповідності висновків суду обставинам справи. Вважає, що в частині доказів на підтвердження ризиків, визначених ст.177 КПК України сторона обвинувачення не надала, а лише формально перелічила їх. Зважаючи на характеризуючі дані особи ОСОБА_7 , останній виховувався в багатодітній родині, вперше було притягнуто до кримінальної відповідальності, коли він був неповнолітньою особою і фактично його повноліття настало в місцях позбавлення волі, з яких він звільнився 26.06.2019.
По відбуттю покарання він приїхав жити в місто Житомир, родинні зв'язки втрачено, держава на облік як безробітного не поставила, професію в місцях позбавлення не здобув по незалежних від нього причин, правоохоронці в підозрі ОСОБА_7 вказали адресу місця проживання бездомних осіб - це АДРЕСА_1 єдине місце, яке йому надало прихисток.
Належної роботи по ресоціалізації ОСОБА_7 в суспільстві по відбуттю покарання відповідальними особами в ДУ «Райківська ВК (№73)» проведено не було. Застосувавши запобіжний захід в вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 , у ОСОБА_7 буде можливість пройти ресоціалізацію та попрацювати в громадській організації як волонтер.
Слідчим суддею розглянуто питання про обрання альтернативного запобіжного заходу, але обраний розмір в 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є надмірним, зважаючи на те, що ОСОБА_7 мав тимчасові підробітки і у підозрюваного відсутні кошти для внесення застави навіть в розмірі 20 мінімальних заробітних плат.
Згідно оскарженої ухвали слідчим суддею Богунського районного суду м.Житомира від 08 липня 2019 року задоволено клопотання слідчого поліції. Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04 вересня 2019 року включно.
Строк дії ухвали - до 04 вересня 2019 року включно.
Визначено заставу у розмірі 25 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 48025,00 грн., яку має право внести підозрюваний або інша фізична чи юридична особа (заставодавець) на депозитний рахунок Богунського районного суду міста Житомира.
У разі внесення застави на підозрюваного покладено обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги останньої, думку прокурора, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката не підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий та прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику, зазначеного у клопотанні.
Норми ст.177 КПК України передбачають, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, наявність судимостей, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при застосуванні щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, дотримався вимог ст.ст. 132, 176-178, 183, 194 КПК України.
Як вбачається зі змісту клопотання слідчого поліції, досудовим розслідуванням встановлено, що 06.07.2019 близько 12 години 30 хвилини, ОСОБА_7 перебував на території Парку ім. Гагаріна, що по вул. Старий Бульвар в м.Житомирі. В цей момент він побачив раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував біля тиру, що у вищевказаному парку. В цей день, час, місці та за вказаних обставин в ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення будь-якого чужого майна, яке належить ОСОБА_9 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите повторне викрадення будь-якого чужого майна, що належить ОСОБА_9 , керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_7 підійшов до ОСОБА_9 , та під приводом здійснення телефонного дзвінка, попросив в останнього належний йому мобільний телефон, після чого ОСОБА_9 , не здогадуючись про наміри ОСОБА_7 , добровільно передав належний йому телефон, а ОСОБА_7 усвідомлюючи що ОСОБА_9 за ним спостерігає, утримуючи в своїх руках мобільний телефон марки «Honor 8Х», модель JSN-L21, чорного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , вартістю 7000 грн., місце вчинення правопорушення покинув та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 7000 грн.
06.07.2019 відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019060020002870, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, розпочато досудове розслідування.
06.07.2019 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.208 КПК України.
07.07.2019 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України у вказаному кримінальному провадженні.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення від 06.07.2019; протоколом огляду місця події від 06.07.2019; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 06.07.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 06.07.2019; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 06.07.2019; протоколом пред'явлення для впізнання особи за фотознімками ОСОБА_9 від 07.07.2019; протоколом пред'явлення для впізнання особи за фотознімками ОСОБА_9 від 07.07.2019; рапортом оперупововаженого ОСОБА_13 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 06.07.2019.
Прийняте рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував наявністю в матеріалах провадження обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. Взято до уваги, що підозрюваний ОСОБА_7 , має непогашені судимості за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, неодружений, відсутність міцних соціальних, не працює та не має постійного доходу, зареєстрованого місця проживання, перебуваючи на волі та будучи обізнаним про суворість передбаченого законом покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про необхідність застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого поліції, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Рішення слідчого судді щодо обґрунтованості підозри на даній стадії досудового розслідування узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.
Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що, за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
При перевірці обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, що заперечується в апеляційній скарзі захисником, апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме Рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства», «Мюррей проти Об'єднаного Королівства», згідно з якими вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Так, підставами взяття під варту виступають, спочатку докази, що викривають особу у вчиненні злочину, достатні для пред'явлення звинувачення, а у виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований при недостатності доказів для пред'явлення звинувачення, але за умови даних, які вказують на причетність особи до вчиненого злочину.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками та конкретними обставинами справи, на думку апеляційного суду, виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Матеріали провадження не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та апелянтом в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Таким чином, слідчий суддя дійшов правильного висновку про застосування щодо підозрюваного альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначивши необхідний йому розмір.
При цьому, всі викладені адвокатом апеляційні доводи були об'єктом дослідження при обранні підозрюваному запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги на зміну запобіжного заходу не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, оскільки ухвалене у відповідності до вимог закону, та винесене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , діючої в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 08 липня 2019 року, якою застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04 вересня 2019 року включно з визначенням розміру застави відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :