Провадження № 22-ц/803/7197/19 Справа № 185/2057/19 Суддя у 1-й інстанції - Шаповалова І. С. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.
25 липня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними, -
В березні 2019 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними вважати неподаною та повернуто.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року по справі №185/2057/189 про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.
Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи судова колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу районного суду - скасувати і і направити справу направити для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем у встановлений строк зазначені в ухвалі суду недоліки усунуті не були.
Але з такими висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Відповідно до положень ст. 124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірними.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 рокупозовну заяву ОСОБА_1 до державного виконавця Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій державного виконавця неправомірнимизалишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. 175, а саме: 1) позивачем не надано суду, належним чином оформленого, доказу на підтвердження вказаного ним факту сплати аліментів на користь третьої особи.
Проте, відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України упідготовчому засіданні суд: 1) оголошує склад суду, а також прізвища, імена та по батькові секретаря судового засідання, перекладача, спеціаліста, з'ясовує наявність підстав для відводів; 2) з'ясовує, чи бажають сторони укласти мирову угоду, передати справу на розгляд третейського суду або звернутися до суду для проведення врегулювання спору за участю судді; 3) у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; 4) вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; 5) може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; 6) з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; 7) з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; 8) вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; 9) за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; 10) вирішує заяви та клопотання учасників справи; 11) направляє судові доручення; 12) встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; 13) встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення; 14) встановлює строки та порядок врегулювання спору за участю судді за наявності згоди сторін на його проведення; 15) призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; 16) встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; 17) з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; 18) вирішує питання про колегіальний розгляд справи; 19) здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, а на суд в свою чергу покладено обов'язок повного та всебічного розгляду виниклих спорів, що можливо лише під час розгляду справи по суті, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви також є безпідставним.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що направлена поштою на адресу позивача поштова кореспонденція повернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з поміткою працівника ПАТ «Укрпошта» "за закінченням встановленого строку зберігання" (а.с. 11).
Отже, копію ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 березня 2019 року в якій зазначено, що позивачеві надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач ОСОБА_1 не отримував та з матеріалами справи не ознайомлювався.
З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про повернення позовної заяви позивачу, оскільки строк на усунення недоліків так і не розпочався, а тому й не був закінчений.
Оскільки згідно норм законодавства України кожна особа наділена правом на звернення до суду за захистом своїх прав та свобод, тому висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви також є передчасним та виявом надмірного формалізму, що розцінюється як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року- скасувати і направити справу направити для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича