Провадження № 22-ц/803/1911/19 Справа № 203/2095/18 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Красвітна Т. П.
18 червня 2019 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,
при секретарі Вітько Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 03.05.1990 року по 17.06.2013 року він працював на Павлоградській дистанції колії Придніпровської залізниці. У період від 22.02.1993 року по 17.06.2013 року позивач працював монтером колії 3 розряду 8 околодку. Стаж роботи склав 20 років і три місяці. Позивач фактично виконував трудові обов'язки на дільниці магістральної залізничної колії «Павлоград-1 - Красноармійськ» з інтенсивним рухом поїздів і був постійно зайнятим на поточному утриманні, ремонті колій штучних споруд на цій дільниці. Між тим, трудова книжка позивача не містить інформації про виконання позивачем робіт на дільниці з інтенсивним рухом поїздів, що позбавляє його права на пільгову пенсію, передбачену пунктом «а» статті 55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». 13.08.2013 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років як робітнику локомотивних бригад і окремих категорій робітників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, але йому було відмовлено через ненадання відповідачем уточнюючої довідки з відображенням інтенсивності руху на дільниці, де працював позивач. Відмова відповідача видати таку довідку була пов'язана з тим, що вказана дільниця, на думку останнього, не є дільницею з інтенсивним рухом. Вказані дії відповідача були оскаржені до ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, яке за результатами перевірки, проведеної у період з 02.04.2018 року по 13.04.2018 року, склало акт, в якому встановило допущені відповідачем порушення. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив встановити факт відповідності займаної ОСОБА_1 посади монтера колії постійно зайнятому на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів за період з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року вимогам п. «а» ч. 1 ст. 55 закону України "Про пенсійне забезпечення" та на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583; визнати протиправними дії структурного підрозділу "Павлоградська дистанція колії" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"щодо відмови у видачі уточнюючої довідки ОСОБА_1 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно додатку №5 до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 05.07.2006 року №920 на посаді монтера колії магістральних залізниць "Павлоградська дистанція колії" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", постійно зайнятому на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів за період з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583; зобов'язати структурний підрозділ "Павлоградська дистанція колії" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" видати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно додатку №5 до «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого постановою КМУ від 05.07.2006 року №920 на посаді монтера колії магістральних залізниць "Павлоградська дистанція колії" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", постійно зайнятому на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів за період з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою КМУ від 12.10.1992 року №583 (а.с. 1-6, 97-102 т.1).
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено визнати протиправними дії ПАТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» з відмови у видачі ОСОБА_1 уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з додатком №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №920, на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на підставі Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 та зобов'язано відповідачавидати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній згідно з додатком №5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2006 року №920, на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1409,60 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ "Українська залізниця", посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач з 03.05.1990 року працював на Павлоградській дистанції колії Придніпровської залізниці на різних посадах, зокрема, з 22.02.1993 року по 17.06.2013 року позивач працював на посаді монтера колії 3 розряду 8 околодку на підставі наказу від 22.02.1993 року №90, що підтверджується копією трудової книжки позивача НОМЕР_1 (а.с. 7-8 т.1).
Згідно наказу (розпорядження) від 22.02.1993 року №90 про переведення позивача на посаду монтера колії така посада передбачала шкідливі умови праці (65, 66 т.1).
У червні 2013 року позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення на пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону №1788-ХІІ.
11 червня 2013 року відповідач видав довідку №547, у якій вказано на неможливість звільнення позивача на пенсію за вислугу років із посиланням на неінтенсивність дільниці залізничного сполучення «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці протягом роботи на ній позивача (а.с. 39-47, 64 т.1).
17 червня 2013 року наказом начальника дистанції №218/ОС позивача було звільнено за згодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 7, 8, 67 т.1).
12 липня 2013 року відповідач листом №Н-21/303 повідомив про неможливість видання відділом кадрів Павлоградської дистанції колії уточнюючої довідки позивачеві про підтвердження наявності у нього трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, оскільки дільниця, на якій працював позивач, не була інтенсивною протягом часу роботи на ній позивача; лист аналогічного змісту було надіслано 14.10.2013 року на адресу Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, до якого в жовтні звертався позивач із питанням про призначення і виплату йому пенсії на пільгових умовах за вислугою років (а.с. 39-47 т.1).
02 жовтня 2013 року позивача було викликано до Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області для встановлення права на пільгову пенсію, де згідно із записами трудової книжки позивача було встановлено, що він працював монтером колії 3 розряду 8 околодку від 22.02.1993 року по 17.06.2013 року; в трудовій книжці відсутні уточнюючи записи про характер праці.
03 жовтня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області на адресу відповідача було направлено запит про надіслання уточнюючої довідки щодо підтвердження стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Згідно листа від 14.10.2013 року №1028 відокремленого структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» ДП «Придніпровська залізниця», позивач працював монтером колії на дільниці «Красноармійськ - Павлоград-1»; згідно з таблицями з визначення інтенсивності руху поїздів по дільницях Придніпровської залізниці за діючим графіком руху, вказана дільниця не є інтенсивною.
17 жовтня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області листом №2564/05/15 відмовило позивачеві в призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 55 Закону №1788-ХІІ, у зв'язку з відсутністю довідки про наявність стажу, який дає право на таку пенсію.
Викладені вище обставини встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 року в адміністративній справі №181/906/16-а (а.с. 51- 54 т.1).
19 квітня 2017 року позивач повторно звернувся до Першотравенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (яке на час звернення було правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області) із заявою, у якій просив призначити йому пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону №1788-ХІІ, додавши копії паспорту, трудової книжки, рішень судів.
21 квітня 2017 року Першотравенським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області була надана відповідь, в якій зазначено про відсутність документів, що підтверджують стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Зазначені вище обставини встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року в адміністративній справі №181/369/17 (а.с. 60-63 т.1).
13 квітня 2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області за результатами інспекційного відвідування було складено акт №ДН364/253АВ, згідно з яким відповідачем у правовідносинах, пов'язаних з ненаданням позивачеві уточнюючої довідки про характер його роботи, було допущено низку порушень, зокрема, приписів статті 55 Закону №1788-ХІІ, а також статті 32 КЗпП (а.с.а.с. 76-83 т.1).
Зазначеним вище актом від 13.04.2018 року №ДН364/253АВ також було встановлено, що у період з 1992 рік по 1993 рік на дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» рух поїздів був інтенсивним (по 25,3 та 24,1 пар поїздів на добу відповідно).
Висновком додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31.03.2016 року №4288, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, встановлено, що рух поїздів по одноколійній дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці у період часу з 1993 року по 2013 рік є інтенсивним протягом усього періоду (а.с. 36-38 т.1).
Відповідно до 49 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
За положеннями статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи.
Згідно пункту «а» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ в редакції, що була чинною станом на червень 2013 року, право на пенсію за вислугу років мають: а) робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Згідно пункту «а» статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-УШ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-УШ, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Колегія звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 року №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року зі змінами №1788-ХП зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-УШ, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-УШ. Положення вказаних вище пунктів закону, що визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України зазначеного рішення, тобто з 04 червня 2019 року.
Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» (далі - Постанова). Вказаною постановою до таких посад, зокрема, віднесено монтерів колій магістральних залізниць, зайнятих на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів.
Поняття «інтенсивний рух поїздів» розтлумачується у Правилах технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 року №411 (далі - Правила), згідно з якими інтенсивний рух поїздів передбачає рух пасажирських та вантажних поїздів (у сумі) за графіком на двоколійних дільницях більше 50 пар і одноколійних - більше 24 пар на добу.
Судом апеляційної інстанції досліджено оригінал висновку додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31.03.2016 року №4288, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, якою встановлено, що рух поїздів по одноколійній дільниці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці у період часу з 1993 року по 2013 рік є інтенсивним протягом усього періоду; оглянуто матеріали цивільної справи №203/3850/14-ц (2/0203/35/2016) Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов"язання вчинити певні дії, зокрема оригінал вказаної вище експертизи на а.с. 165 - 167 у томі 4.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги висновки акту від 13 квітня 2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №ДН364/253АВ, а також висновок додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31.03.2016 року №4288, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, - колегія приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії ПАТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу «Павлоградська дистанція колії» регіональної філії «Придніпровська залізниця» з відмови у видачі ОСОБА_1 уточнюючої довідки та зобов'язання відповідачавидати ОСОБА_1 уточнюючу довідку про підтвердження наявного трудового стажу на посаді монтера колії магістральних залізниць Павлоградської дистанції колії регіональної філії «Придніпровська залізниця», постійно зайнятого на поточному утриманні колій та штучних споруд на дільниці із інтенсивним рухом поїздів, за період з 22 лютого 1993 року по 17 червня 2013 року, - є доведеними та обґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про неінтенсивність руху на ділянці «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці та непогодження з висновком додаткової залізнично-транспортної експертизи від 31.03.2016 року №4288, - не спростовують викладених вище висновків апеляційного суду, є необгрунтованими. Належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, клопотань про витребування відповідних доказів судом, про призначення судової експертизи відповідачем не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи, протоколом та звукозаписом судового засідання.
Вирішуючи питання щодо дотримання/порушення позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія приймає до уваги, що спірні правовідносини є трудовими.
Частиною 1 ст. 233 КзпП України передбачено, що працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права.
Приймаючи до уваги, що про порушення свого права позивач вперше дізнався з довідки відповідача №547 від 11 червня 2013 року, у якій вказано на неможливість звільнення позивача на пенсію за вислугу років із посиланням на неінтенсивність дільниці залізничного сполучення «Павлоград-1 - Красноармійськ» Придніпровської залізниці протягом роботи на ній позивача (а.с. 39-47, 64 т.1), - колегія дійшла висновку, що перебіг передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку для звернення до суду розпочався 12.06.2013 року.
Починаючи з червня 2013 року та до звернення до суду з даним позовом 15 червня 2018 року (відповідно до відбитку штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на а.с. 1 у т.1) позивач багаторазово звертався до роботодавця для вирішення питання щодо отримання уточнюючої довідки про підтвердження наявності трудового стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах; неодноразово звертався до Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області та інших установ для вирішення питанням про призначення і виплату пенсії на пільгових умовах за вислугу років, що підтверджується наведеними вище письмовими доказами. Крім того, позивач неодноразово звертався до судів різних юрисдикцій з низкою позовів на захист свого права на пільгову пенсію (а.с. 39 - 63). Так, 12 червня 2014 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ДП "Придніпровська залізниця" про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов"язання вчинити певні дії (справа Кіровського районного суду м.Дніпропетровська №203/3850/14-ц); спір стосується права позивача на пенсію за вислугу років; остаточне рішення місцевого суду у даній справі від 07 червня 2016 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2016 року; судові рішення місцевого та апеляційного судів у даній справі залишені без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 січня 2017 року; викладене підтверджується матеріалами цивільної справи Кіровського районного суду м.Дніпропетровська №203/3850/14-ц, що оглянута судом апеляційної інстанції. 18 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до управління ПФУ в Межівськомурайоні Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та рішень відповідача та зобов"язання вчинити певні дії (справа Межівського районного суду Дніпропетровської області №2-а/181/22/16 (№181/906/16-а)); спір стосується права позивача на пенсію за вислугу років; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 51 - 54 у т. 1). 28 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Першотравенського об"єднаного управління ПФУ у Дніпропетровській області про визнання неправомірним рішення відповідача (справа Межівського районного суду Дніпропетровської області №2-а/181/13/17 (№181/369/17)); спір стосується права позивача на пенсію за вислугу років; постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено; наведене підтверджується матеріалами вказаної адміністративної справи, що оглянута судом апеляційної інстанції.
Колегія наголошує, що протягом часу з 12 червня 2013 року по 15 червня 2018 року позивач вживав усіх можливих заходів для відстоювання свого права на отримання пенсії за вислугу років, мав обґрунтовані сподівання на отримання позитивного результату за його зверненнями; тривалість вказаного періоду пов"язана, зокрема, з суттєвими строками розгляду наведених вище судових справ за позовами ОСОБА_1 .
Викладене свідчить про порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду із позовною заявою, що розглядається, з поважних причин, тому, відповідно до ст. 234 КзпП України, зазначений строк підлягає поновленню.
Посилання місцевого суду на непорушення позивачем трирічного строку позовної давності, який передбачений ст. 257 ЦК України, - є помилковим, спірні правовідносини не регламентуються положеннями Цивільного кодексу України; однак, така помилка не призвела до неправильного вирішення справи по суті, не є підставою для висновку про протиправність оскаржуваного судового рішення.
Крім того, колегія звертає увагу, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
У постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-1133цс15 зазначено, що відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Оглянувши цивільну справу №203/3850/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ДП «Придніпровська залізниця», третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, за участю прокурора Дніпропетровської області, про визнання недійсними розпорядчих документів та зобов'язання вчинити певні дії, - колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, що розглядається, адже предмет і підстави позовів у зазначених справах не є тотожними.
Колегія звертає увагу, що, відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, зводяться до переоцінки доказів.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, колегія приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий
Судді