Справа № 524/8220/18 Номер провадження 11-кп/814/775/19Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.2 ст. 121 КК України ТЗ
25 липня 2019 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9
законного представника обвинуваченого ОСОБА_10 ,
захисника - адвоката ОСОБА_11 ,
обвинуваченого - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018170090002495 за апеляційними скаргами прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 01 квітня 2019 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, студента ПТУ №7 м. Кременчук, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого,
засуджено за ч.1 ст.121 КК України та призначено йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_12 звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених ч.1 та п.4 ч.2 ст. 76 КК України.
Цивільний позов прокурора задоволено та стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави в особі КНМП «Кременчуцької першої міської лікарні ім.. О.Т. Богаєвського» кошти, витрачені на стаціонарне лікування ОСОБА_7 у сумі 5737, 07 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 13533,80 гривень в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди та 60000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Вирішено питання про речові докази.
Вироком суду ОСОБА_12 визнаний винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
08.06.2018 о 03 години 37 хвилин неповнолітній ОСОБА_12 , перебуваючи біля магазину № 86 «АТБ-Маркет» по вул. І.Сердюка, 11 м.Кременчук, на ґрунті раптово виниклих неприязних особистих відносин, умисно наніс два удари правою рукою, стиснутою в кулак, у праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_7 , від яких останній впав на землю, після чого ОСОБА_12 дістав з правої кишені олімпійки ніж та спричинив два удари в правий бік живота потерпілого, в результаті чого завдав останньому тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя під час отримання, у вигляді: проникаючих колото-різаних ран, які ускладнилися внутрішньою крововтратою і перитонітом.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі обвинуваченого через м'якість, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_12 за ч.1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд не повністю врахував тяжкість вчиненого злочину, тяжкі наслідки для потерпілого, ставлення обвинуваченого до вчиненого злочину, жорстокість та холоднокровність поведінки під час та після вчинення злочину.
Вважає, що суд не навів переконливих підстав для звільнення ОСОБА_12 від відбування покарання та не встановив можливість його виправлення без реального відбування покарання.
В апеляційній скарзі представник потерпілого просить вирок скасувати в частині звільнення ОСОБА_12 від відбування покарання на підставі ст. 75, ст.104 КК України і визначення суми відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_12 покарання за ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, цивільний позов потерпілого задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в сумі 100000 грн.
Свої вимоги представник потерпілого мотивує тим, що суд не в повній мірі оцінив суспільну небезпеку вчиненого злочину та особу обвинуваченого, його поведінку під час вчинення злочину та після. Зазначив, що після отримання удару в обличчя, потерпілий втратив свідомість на деякий час, а тому не було підстав для нанесення ударів ножем.
Стверджує, що в діях обвинуваченого відсутнє будь-яке каяття у вчиненому, а тому висновок суду про можливість виправитися без ізоляції від суспільства є неправильним.
Щодо стягнення моральної шкоди зазначив, що суд безпідставно врахував матеріальний стан цивільного відповідача, оскільки це не впливає на моральний стан потерпілого, який переніс фізичні та моральні страждання, що поглибилися смертю матері, яка померла після того як дізналася про перебування її сина в реанімації. При цьому, через перебування потерпілого на лікуванні в реанімації, він не змін бути присутнім на похованні матері.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 просить вирок в частині відшкодування моральної шкоди скасувати, зменшити суму моральної шкоди до 20000 грн. та з урахуванням часткового відшкодування в розмірі 1466,20 грн., стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_10 18533,80 грн.
Такі вимоги захисник мотивує тим, що суд недостатньо врахував поведінку потерпілого, яка передувала злочину, а саме те, що потерпілий неодноразово купував пиво та енергетичні напої, перебував у стані алкогольного сп'яніння, ображав та принижував обвинуваченого, погрожував ОСОБА_12 та іншим фізичною розправою. Тобто, апелянт вважає, що саме потерпілий спровокував ОСОБА_12 нанести йому ударів.
Стверджує, що ОСОБА_12 наносив удари руками, зжатими в кулак, при цьому тримав у руці брелок для ключів з пилочкою, яка розклалася під час ударів. Вважає, що цим брелоком обвинувачений не міг заподіяти тілесні ушкодження з проникненням в черевні порожнину, так як кінці брелока тупі та заокруглені.
Зазначив, що після ухвалення вироку цивільним відповідачем було добровільно відшкодовано стягнення на користь держави в сумі 5737,07 грн., 13533,80 грн. матеріальної шкоди на користь потерпілого та 1460,20 грн. моральної шкоди. Проте вважає, що суму моральної шкоди необхідно зменшити через фінансову неспроможність цивільного відповідача її відшкодувати,оскільки вона є приватним підприємцем, має нестабільний дохід, одна виховує та утримує сина, який навчається в СПТУ № 7 м. Кременчук та не має самостійного доходу.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
В запереченнях адвокат ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого просить апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого залишити без задоволення, а вирок суду в частині призначеного покарання - без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, потерпілого та його представників в підтримку апеляційних скарг, обвинуваченого та його законного представника і захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу сторони захисту, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, на підставі ч.1 ст.413 цього Кодексу, незастосування судом закону, який підлягає застосуванню та застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Висновки суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у злочині, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України та учасниками провадження не оспорюються.
Призначене обвинуваченому покарання за ч.1 ст.121 КК України відповідає вимогам ст.65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів і розмір та вид цього покарання ніким із учасників провадження не оспорюється.
Разом з тим, доводи прокурора та представника потерпілого про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є слушними.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Так, місцевий суд, призначаючи покарання за вчинений злочин та звільняючи від його відбування, залишив поза увагою поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочину, зокрема те, що після нанесення ударів ОСОБА_7 , в результаті яких той впав та втратив свідомість, ОСОБА_12 , незважаючи на стан потерпілого, дістав з кишені ніж та завдав ще два удари в правий бік його живота, чим спричинив тяжкі наслідки, залишив місце події, не надавши потерпілому допомоги.
При цьому свою вину у заподіянні ударів в живіт з використанням колото-ріжучого предмету ОСОБА_12 не визнав.
Також суд належним чином не врахував негативну характеристику ОСОБА_12 зі школи за останнім місцем навчання, думку потерпілого про необхідність призначення суворого покарання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання не відповідає вимогам статей 75, 104 КК України, а тому, відповідно до ст.65 цього Кодексу, необхідно призначити ОСОБА_12 покарання у виді реального позбавлення волі.
Разом з цим, відсутні підстави для збільшення чи зменшення розміру суми моральної шкоди, про що зазначено в апеляційних скаргах представника потерпілого та захисника.
Відповідно до вимог ст. 23 ч. 2, ст. 1167 ЦК України, моральна шкода заподіяна особі підлягає відшкодуванню, якщо шкода заподіяна знівеченням або ушкодженням здоров'я. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала внаслідок знівечення або пошкодження здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, його майнового стану, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Судом першої інстанції було встановлено, що у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_7 переніс фізичний біль і страждання, та враховано характер злочину, глибину фізичних та моральних страждань потерпілого. Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є розумним, виваженим та справедливим, а також співмірним із глибиною душевних страждань потерпілого.
Часткове відшкодування стягнутої судом моральної шкоди не є підставою для зменшення розміру моральної шкоди на цю суму, про що просить захисник в своїй апеляційній скарзі, а підлягає зарахуванню в подальшому під час виконання вироку суду в частині цивільного позову.
Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного покарання в зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність та неправильним звільненням від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а отже апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, апеляційна скарга представника потерпілого - частковому задоволенню, а в задоволенні апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_14 частково задовольнити.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 01 квітня 2019 року щодо ОСОБА_12 в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_12 призначити покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді 5 років позбавлення волі.
В зв'язку з набранням вироком чинності взяти ОСОБА_12 під варту в залі суду.
Початок строку відбування покарання рахувати з 25.07.2019.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4