Справа № 636/320/18
24 червня 2019 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карімова І.В.,
за участю секретаря - Караулової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк'до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ( далі -ПАТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом. Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н
від 20.02.2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5406,07 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач своїм підписом у заяві підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір.
Позивач посилається на те, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Оскільки відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконував, унаслідок чого, станом на 20 грудня 2017 року виникла заборгованість в сумі 11013 грн. 56 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом - 4496 грн. 09 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,28 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 5575 грн.04 коп.; а також штраф в сумі 941,15 грн. відповідно до пункту 2.2. Генеральної угоди. Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн.
Позивач також просив розглянути справу за відсутністю свого представника та у разі неявки відповідача ухвалити у справі заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ЦПК України, відзив на позов не надав.
У зв'язку із зазначеним та на підставі вимог ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу в заочному порядку.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 20.02.2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5406,07 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,01% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 6 місяців з 20.02.2015 р. до повного погашення заборгованості до 31.08.2015 р. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з1 по 23 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) в сумі 901,01 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами і правилами (пункти 1.1, 2.1).
Відповідно до пунктів 1.3.,1.3.3, 2.2 Генеральної угоди у випадку порушення боржником будь-якого із зобов'язань,передбачених договорами та розділом 1 «Реструктуризація заборгованості» Генеральної угоди більш ніж на 1 день в день, який слідує за днем повернення кредиту(2-й день) позичальник сплачує банку штраф в сумі 941,15 грн. по Договору 1. Сторони узгодили, що строк повернення кредиту вважається 32 день з моменту виникнення порушення.
Згідно п.2.8 Генеральної угоди при порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах і правилах за кожен день прострочення.
Тобто при укладенні Генеральної угоди її сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України. Відповідач ОСОБА_1 своїм підписом у заяві підтвердив згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими ПАТ КБ «Приватбанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між ним та банком кредитний договір.
На підставі п.1.1.3.2.11 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводити договірне списання з усіх відкритих у банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта в третіх осіб за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якій іншій заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи невиконаних зобов'язань перед банком.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Згідно з доданим позивачем до позовної заяви розрахунком заборгованості за
договором № б/н від 20.02.2015 року станом на 20 грудня 2017 року виникла заборгованість в сумі 11013 грн. 56 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом - 4496 грн. 09 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,28 грн.; заборгованості за пенею та комісією - 5575 грн.04 коп.; а також штраф в сумі 941,15 грн. відповідно до пункту 2.2. Генеральної угоди.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання щодо розміру вказаної заборгованості, суд виходить з того, що банком доведений розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 4496 грн. 09 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,28 грн.; а також штрафу в сумі 941,15 грн., та стягує вказану заборгованість з відповідача.
Однак суд не погоджується з доводами позивача щодо обґрунтованості вимог про стягнення 5575,04 грн., які визначені ПАТ КБ «Приватбанк» у своєму позові як заборгованість за пенею та комісією ( без розмежування розміру пені та комісії), а в доданому розрахунку заборгованості за договором від 20.02.2015 вказана сума заборгованості визначена як комісія(а.с.4 зворот).
Оскільки відповідно до вимог пункту 2.8 Генеральної угоди від 20.02.2015 року та вказаного розрахунку заборгованості кредитодавцем не визначений розмір та сума пені за договором, заборгованість в розмірі 5575,04 грн. слід вважати комісією.
Відповідно до п.2.1 Генеральної угоди кредитні кошти надані ОСОБА_1 на споживчі цілі.
Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013 умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
Крім того, як зазначив Верховний Суд України 16 листопада 2016 року за результатами розгляду справи № 6-1746цс16 в правовій позиції: «Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язкуз положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо)».
Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, саме тому законодавець визначився з посиленим захистом споживачів і закріпив це у відповідних нормах Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема за положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону (в редакції, що діяла на час правовідносин, що виникли між сторонами), кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року в справі № 6-2071цс16.
Відповідно до ч.2 ст.ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.
При розгляді зазначеної справи ПАТ КБ «Приватбанк» не надано достовірних доказів про те, що комісія за користування кредитом в розмірі 5575,04 грн. є послугою банку у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», а не є супутньою послугою, яку банк здійснює на власну користь.
З урахуванням наведеного суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позову банку в частині стягнення з ОСОБА_1 комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 5575,04 грн.
У зв'язку із чим суд вважає, що з відповідача на користь ПАТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в сумі 5438,52 грн., яка складається: із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4496 грн. 09 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,28 грн.; а також штрафу в сумі 941,15 грн.
Банком під час пред'явлення позову було сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем було пред'явлено позовні вимоги в розмірі 11013,56 грн., судом задоволені позовні вимоги в розмірі 5438,52 грн. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 870,08 грн.
Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, п/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2015 року в розмірі 5438 (п'ять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 52 копійки, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту в сумі 4496 грн. 09 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 1,28 грн.; а також штрафу в сумі 941,15 грн., а також стягнути судові витрати в сумі 870,08 гривень.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з наступного дня після складення його повного тексту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Повне рішення складено 04 липня 2019 року.
Головуючий суддя: