Справа № 645/1849/17
Провадження № 1-кп/645/74/19
іменем України
25 липня 2019 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , учасників кримінального провадження:
прокурора Харківської місцевої прокуратури №3 - ОСОБА_3 , прокурора Харківської місцевої прокуратури №6 - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2 , ст. ст. 186 ч.2, 185 ч.3 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,-
встановив:
Ухвалою судді від 7 вересня 2018 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2 , ст. ст. 186 ч.2, 185 ч.3 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, прийнято до провадження судді Фрунзенського районного суду м.Харкова ОСОБА_1 .
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 11 січня 2018 року стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 11 березня 2018 року.
Ухвалами Фрунзенського районного суду м.Харкова запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 30 липня 2019 року
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці, посилаючись на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України та відсутність нових обставин, які б свідчили про необхідність скасування обраного запобіжного заходу або зміни його на більш м'який.
Захисник обвинуваченого просив замінити запобіжний захід на більше м'який, оскільки відсутні підстави для більш суворого запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав клопотання свого захисника, просив його задовольнити, змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під варту, а клопотання захисника про зміну запобіжного на домашній арешт підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В судовому засіданні прокурором не надано суду переконливих доказів наявності ризиків, передбачених у ст.177 КПК України, обмежившись загальними формулюваннями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинувачених суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.п.1,3 ст.5 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на особисту недоторканість. Кожен, кого заарештовано, має право на судовий розгляд у продовж розумного строку або на звільнення, обумовлене гарантіями явки в судове засідання.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року у справі «Смирнов проти Росії», п.п.61,62 питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватись абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватись в кожній конкретній справі з урахуванням конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Суд вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183 КПК України , ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини справи приходить до висновку, що обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжувати недоцільно та вважає за можливе змінити на інший, альтернативний запобіжний захід - домашній арешт, який забезпечить виконання обовязків обвинуваченими, належну процесуальну поведінку, підстави та ризики, на підставі яких обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого на даний час зменшилися, при цьому, суд також оцінює суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, особи обвинуваченого.
Обвинувачений протягом тривалого часу, з січня 2018 року, перебуває під вартою.
Зважаючи на постійну неявку свідків та відсутність контролю за виконанням ухвали суду про примусовий привід свідків, ігнорування вимог КПК України по забезпеченню явки учасників кримінального провадженню суд вважає, що не має подальшої необхідності тримати обвинуваченого під вартою.
Суд враховуючи зазначені обставини вважає можливим задовольнити клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу, оскільки не має підстав вважати, що перебуваючи на волі він буде незаконно впливати на потерпілого, свідків або переховуватись від суду приходить до висновку, що застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для запобігання доведеним ризикам.
Відповідно до ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і повідомити про це слідчому або суду. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених не неї зобов'язань.
Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду кримінального провадження.
Строк дії ухвали про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 181, 183, 331 484-496 КПК України , суд,-
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 185 ч.2 , ст. ст. 186 ч.2, 185 ч.3 КК України запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком з 25 липня 2019 року по 23.09.2019 року включно.
.Звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з - під варти в залі суду, негайно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1)Не залишати місце постійного проживання: АДРЕСА_1 , цілодобово;
2)За першою вимогою з'являтись до суду.
3)Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого.
Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, і повідомити про це суду.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під цілодобовим домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Копію ухвали суду вручити обвинуваченому та прокурору для контролю за її виконанням.
Копію ухвали направити начальнику Харківського слідчого ізолятора - для відома, Немишлянського відділу поліціі ГУНП в Харківській області - для виконання.
Ухвала про зміну запобіжного заходу в окремому порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: