25 липня 2019 року
Київ
справа №806/1283/17
адміністративне провадження №К/9901/16175/19
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Гусак М.Б.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 806/1283/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,
5 червня 2019 року Державна фіскальна служба України звернулась до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 806/1283/17.
Верховний Суд ухвалою від 14 червня 2019 касаційну скаргу залишив без руху, оскільки відповідачем не обґрунтувано вимоги касаційної скарги та не надано документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником надано уточнену касаційну скаргу.
Проте, відповідач недоліки касаційної скарги усунув не в повному обсязі, не надав документ про сплату судового збору, водночас звернувся з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків, у зв'язку з недостатнім фінансуванням витрат на сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була вчинена у встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Державна фіскальна служба України та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.
Суд вважає, що обставина, на яку посилається скаржник (відсутність коштів для сплати судового збору) не є поважною причиною для продовження строку для усунення недоліків, оскільки є результатом упущень у плануванні та організації фінансування установ (організацій) з Державного бюджету України, а не наслідком певних подій. Скаржник не посилається на те, що протягом нового строку судовий збір ним буде сплачено. Доказів ініціювання сплати судового збору та дійсності причин несплати ним збору суду взагалі не подавалося.
За правилами частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, із змісту якої витікає - повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
1.У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовити.
2. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України повернути.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду М.Б. Гусак