Справа № 120/4548/18-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
17 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Залімського І. Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року (складене в повному обсязі 25 березня 2019 року у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач 10.12.2018 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні;
- стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно із квитанцією 0.0.1202246192.1 від 03.12.2018.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 23.10.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно із квитанцією 0.0.1202246192.1 від 03.12.2018.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на рішення Верховного Суду від 14.08.2018 у справі 826/1050/17 вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що законодавством яке регулює земельні відносини не встановлено вимог до форми висновків уповноважених органів за результатами розгляду клопотань, а тому посилання позивача на необхідність оформлення відмови у формі наказу є безпідставним.
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
23.10.2018 позивач звернулась до відповідача з колективним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області (за межами населеного пункту).
19.11.2018 листом №17023/0-4939/0/95-18 відповідач повідомив позивача, що з метою з'ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки їй необхідно погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
Не погоджуючись з такою відповіддю позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що лист відповідача від 19.11.2018 за №17023/0-4939/0/95-18 наданий у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за змістом та формою не може вважатись "відмовою" у розумінні частини 7 статті 118 ЗК України, та є протиправним.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Статтею 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. "в" ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 3 ст.116 ЗК України вказано, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Положенням ч. 6 ст.118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно вимог ч. 7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 3 ст. 123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ч. 8 ст.186-1 цього Кодексу.
Відтак, наданий позивачу лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва з метою передачі безоплатно у власність, від 19.11.2018 за №17023/0-4939/0/95-18 з підстав щодо необхідності погодження викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, не узгоджується з приписами чинного земельного законодавства. Оскільки, з даних матеріалів справи та відповідно до ч.7 ст.118 ЗУ України визначено, що існує чіткий перелік підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а відмова відповідача не підпадає під даний перелік.
При цьому, оцінюючи посилання апелянта на позицію Верховного Суду викладену у постанові від 14.08.2018 у справі №826/1050/17, апеляційний суд звертає увагу на те, що у статті 118 ЗК України дійсно не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Так, правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).
У пункті 8 цього Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.
Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Отже, відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 17.12.2018 у справі №509/4156/15, від 11.04.2018 у справі №806/2208/17.
Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач надаючи відмову у задоволенні заяви позивача у формі листа діяв у невстановленій законодавством формі.
Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не враховано права та інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яким передано у власність земельні ділянки, серед яких і вказана позивачем земельна ділянка апеляційний суд зазначає, що отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13.12.2016 в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №545/808/17 та від 19.06.2018 в справі № 806/2982/17.
Крім того, вказане твердження не було підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача щодо отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем хоч і розглянуто клопотання позивача, проте, всупереч вимог статей 118, 122 ЗК України, не прийнято рішення по суті, а тому, досліджувана бездіяльність відповідача мала місце. А тому, з метою захисту прав позивача, суд правомірно зобов'язав відповідача розглянути клопотання із урахуванням висновків суду викладених в судовому рішенні та прийняти мотивоване рішення з урахуванням вимог чинного законодавства у виді наказу, яким вирішити питання щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення садівництва за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сторчак В. Ю. Залімський І. Г.