23 липня 2019 року м. Дніпросправа № 160/662/19
Суддя І інстанції - Букіна Л.Є.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову ГУ Держпраці у Дніпропетровській області 13.09.2018 року № ДН1235/262/АВ/П/ТД-ФС/543 про накладення штрафу у розмірі 223380 грн.
В обґрунтування позову посилається на порушення законодавчо встановленого порядку винесення оскарженої постанови, яке виразилося у тому, що вона прийнята за наслідками акту інспекційного відвідування, а не за результатами перевірки, крім того вона повинна бути прийнята одночасно із приписом про усунення виявлених порушень. Вказує також на те, що порушення зафіксовані у акті інспекційного відвідування не відповідають фактичним обставинам у справі, оскільки при проведенні інспекційного відвідування усі особи які працювали в кав'ярні були працевлаштовані.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 13.09.2018 року № ДН1235/262/АВ/П/ТД-ФС/543У на суму 111690 грн., на суму 111690 грн. постанову залишено без змін. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ФОП Стешина А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що суд визнав встановленими обставини справи щодо залучення працівника ОСОБА_2 до роботи з 01.09.2017 року до 13.10.2017 року без оформлення трудового договору, однак вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки вказаний працівник на час перевірки офіційно була працевлаштована у позивача майже рік і фактично допущена до роботи з 13.10.2017 року про що видано наказ № 4 від 13.10.2017 року та направлено повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу вх. № 23312 від 13.10.2017 року. Вказує, що Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.203 року № 509 не передбачає акт інспекційного відвідування як підставу для винесення постанови про накладення штрафу. Вказує, що Порядок № 295 не передбачає такого заходу контролю (нагляду) як інспекційне відвідування.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області просив відмовити у її задоволенні.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції що у період інспектором праці з 21.08.18 р. по 22.08.18 р. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 з питань додержання вимог законодавства про працю.
За результатами інспекційного відвідування складено акт від 22.08.2018 року № ДН-1235/262/АВ (далі - Акт). Згідно із Акту зафіксовано порушення позивачем вимог ст.24 та ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо оформлення трудових відносин.
На підставі зазначено акту та встановлених порушень, 13.09.2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу № ДН1235/262/АВ/П/ТД-ФС/543, якою на позивача накладено штраф у розмірі 223380 грн. за допущення останнім бариста ОСОБА_2 та бармена ОСОБА_3 до виконання трудових обов'язків без укладання з ними відповідних трудових договорів.
Надаючи оцінку вказаним обставинам справи суд першої інстанції прийшов до висновку, про правомірність застосування штрафу до позивача частково у розмірі 111690 грн., за порушення вимог ст.24 та ст. 21 КЗпП України в частині щодо допущення до роботи особи без укладення трудового договору.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пункту 7 цього положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).
За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1,2,4- 7 цього пункту.
За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
У пункті 2 Порядку №509 передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (пункт 3 Порядку №509).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів (пункти 4, 5 Порядку №509).
Відповідно до пункту 8 Порядку №509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.
За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
У відповідності до ч. 3 статті 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 заперечила, що допускала вищевказаних осіб до виконання трудових обов'язків до моменту укладання трудових договорів та у письмових поясненнях (відібраних у ході відвідування) пояснила, що ОСОБА_4 (стажер, який був на зміні 21.08.2018 року згідно із пояснень від 22.08.2018 року, а.с.31) взята керуючою ОСОБА_5 та на момент проведення відвідування остання їздила до органів ДФС з метою оформлення трудових відносин з нею.
У заявах по суті, позивач зазначила, що 21.08.2018 року на зміні у кав'ярні «Фабріка ді кафе» працювали 4 працевлаштовані працівника та був присутній 1 стажер, який не виконував жодних трудових обов'язків, на підтвердження чого надано відповідні трудові договори та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу, зокрема:
- трудовий договір від 13.10.2017 року, наказ від 13.10.2017 року №4 та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу від 13.10.2017 року щодо підтвердження факту укладання трудових правовідносин з ОСОБА_2 з фактичним допуском до роботи з 13.10.2017 року;
- трудовий договір від 21.08.2018 року, наказ від 21.08.2018 року №10-к та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу від 21.08.2018 року щодо підтвердження факту укладання трудових правовідносин з ОСОБА_3 з фактичним допуском до роботи з 22.08.2018 року.
Щодо трудового договору від 01.09.2017 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , в якому містяться відомості щодо укладання такого договору на умовах стажування, ФОП ОСОБА_1 пояснила, що такий договір надано перевіряючим помилково з огляду на те, що він втратив чинність у зв'язку з особистими обставинами ОСОБА_2 , на підставі яких остання не змогла приступити до виконання трудових обов'язків з вересня 2017 року та з якою у подальшому укладено трудовий договір від 13.10.2017 року без стажування.
Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з тих фактів, що наданими до суду матеріалами не підтверджено факту допуску ОСОБА_6 до виконання нею саме трудових обов'язків. Зафіксована у Акті фотокопія таких обставин не встановлює, оскільки на ній зображено іншого працівника - ОСОБА_7 , зазначені обставини не спростовані відповідачем в суді апеляційної інстанції.
Крім того колегією суддів зазначається, що з ОСОБА_6 було укладено трудовий договір від 22.08.2018 року, про що видано наказ від 21.08.2018 року №10-к про прийняття її на роботи на посаду бармена з 22 серпня 2018 року та повідомлено територіальний орган ДФС про прийняття працівників на роботу від 21.08.2018 року.
Зазначені обставини спростовують висновки акту перевірки про допуску ОСОБА_8 до роботи без оформлення трудового договору та наявності з боку позивача порушень ст. ст. 21, 24 КЗпП України.
В той же час відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції встановив факт наявності трудових відносин ОСОБА_9 з 01.09.2017 року до 13.10.2017 року без оформлення трудового договору.
При цьому суд виходив з наявності копії трудового договору від 01.09.2017 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 , в якому міститься підписи сторін та відомості щодо укладання такого договору на умовах стажування у взаємозв'язку з поясненнями ФОП ОСОБА_1 , відібраними під час інспекційного відвідування щодо знаходження на зміні стажера разом з поясненнями ОСОБА_5 , яку позивач призначила керуючою у кав'ярні, в яких також містяться згадування щодо стажера та повідомленням територіального органу ДФС про прийняття працівників на роботу від 13.10.2017 року щодо підтвердження факту укладання трудових правовідносин з ОСОБА_2 з фактичним допуском до роботи з 13.10.2017 року, що є порушенням позивачем приписів ст.24 та ст. 21 Кодексу законів про працю України щодо допущення працівника до виконання трудових обов'язків до моменту укладання з ним трудових правовідносин.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з огляду на наступне.
Матеріали справи містять трудовий договір від 13.10.2017 року укладений з ОСОБА_10 , наказ від 13.10.2017 року №4 про прийняття її на роботу на посаду бариста з 13.10.2017 року та повідомлення до територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу вх. № 23312 від 13.10.2017 року, зазначені обставини підтверджують факт укладання трудових правовідносин з ОСОБА_2 з фактичним допуском до роботи з 13.10.2017 року.
Крім того матеріали справи також містять письмовий трудовий договір від 01.09.2017 року укладений між ОСОБА_11 , та ОСОБА_10 .
Таким чином станом на час проведення перевірки, а саме 21.08.2018 року ОСОБА_12 офіційно була працевлаштована у позивача майже рік і наявність лише письмового договору від 01.09.2017 року не може свідчити про те, що вказаний договір був реалізований і ОСОБА_12 була допущена до роботи саме з 01.09.2017 року, за таких обставин факт допуску ОСОБА_9 до роботи без оформлення трудового договору на час проведення інспекційного відвідування не був встановлений.
З огляду на зазначені обставини справи відсутні підстави для твердження про допущення з боку позивача порушень ст.ст. 21, 24 КЗпП України, а тому постанова від 13.09.2018 року № ДН1235/262/АВ/П/ТД-ФС/543 про накладення штрафу на позивача, у розмірі 223380 грн. за допущення останнім бариста ОСОБА_2 та бармена ОСОБА_3 до виконання трудових обов'язків без укладання з ними відповідних трудових договорів є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково, та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Оскільки судом першої інстанції не було проаналізовано усіх обставин справи, що на думку колегії суддів, призвело до помилковості висновків суду про наявність виявлених порушень з боку позивача.
Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 березня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області № ДН1235/262/АВ/П/ТД-ФС/543 від 13.09.2018 року.
Стягнути з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 5584 грн. 53 коп. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. 53 коп.).
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі постанова складена 25 липня 2019 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова
суддя В.В. Мельник