22 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1259/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Собчук Є.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Хадімової Е.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Херсонської області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до прокуратури Херсонської області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною відмову відповідача, оформлену листом від 28.05.2019 р. № 11-2875-18, про надання позивачу відомостей про середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2017 року до 11 листопада 2018 року у зв'язку з незаконним припиненням строкового трудового договору та звільнення з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2017 року до 11 листопада 2018 року у зв'язку з незаконним припиненням строкового трудового договору та звільнення з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. по справі № 821/761/17 наказом Генерального прокурора України від 12.11.2018 р. № 195к старшого радника юстиції ОСОБА_1 поновлено на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури, але відповідачем до теперішнього часу не нараховано та не виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу. 06.05.2019 р. звернувся до прокуратури Херсонської області із заявою щодо надання довідки про середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11.04.2017 р. по 11.11.2018 р., однак листом від 28.05.2019 р. № 11-2875-18 відповідач відмовив в її задоволенні, мотивуючи тим, що впродовж 2017-2018 років відносини публічної служби не переривались. Вважає не нарахування та невиплату заробітної плати за час вимушеного прогулу протиправними, оскільки рішенням суду визнано незаконним припинення строкового трудового договору та звільнення з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури. Зазначає, що зайняття посад публічної служби після незаконного звільнення з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури не позбавляє передбаченого законом права на виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням підвищення тарифних ставок і посадових окладів в установі відповідно до актів законодавства.
Ухвалою від 27.06.2019 р. у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 17.07.2019 р. на 14:00 год.
15.07.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що упродовж 2017-2018 років правовідносини публічної служби з ОСОБА_1 не переривалися. У період з 11.04.2017 р. по 31.07.2017 р. за позивачем зберігалися гарантії матеріального забезпечення прокурора прокуратури, а з 31.07.2017 р. до 11.11.2018 р. - виконував обов'язки за посадою прокурора прокуратури, у зв'язку з чим отримував відповідну заробітну плату, до якої включено всі види умов оплати праці, передбачені законодавством (посадовий оклад, премії, надбавки за вислугу років, класний чин, виконання особливо важливої роботи тощо). Оскільки позивач не звільнявся з посади в органах прокуратури, то відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Ухвалою від 17.07.2019 р. за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 22.07.2019 р. на 11:00 год.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з вказаних у відзиві підстав.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом Генерального прокурора України від 10.04.2017 р. № 62к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажання (п.1 ч.1 ст.41 Закону України "Про прокуратуру").
Вважаючи звільнення незаконним, позивач звернувся до суду про скасування наказу та поновлення на посаді.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. (справа № 821/761/17) позов задоволено: визнано незаконним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 10.04.2017 р. № 62к про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області з 11 квітня 2017 року; допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області з 11 квітня 2017 року.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 11.07.2018 р. постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2017 р. скасовано, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. залишено в силі.
Наказом Генерального прокурора України від 12.11.2018 р. № 195к поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області з 11 квітня 2017 року.
06.05.2019 р. позивач звернувся до в.о. прокурора Херсонської області із заявою, в якій зазначав про не нарахування та не виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, та просив надати інформацію щодо розрахунку належних йому виплат (у тому числі про середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2017 року до 11 листопада 2018 року на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.
Листом від 28.05.2018 р. за № 11-2875-18 позивача повідомлено, що упродовж 2017-2018 років правовідносини публічної служби з ОСОБА_1 не переривалися, у період з 11.04.2017 р. по 31.07.2017 р. за ним зберігалися гарантії матеріального забезпечення прокуратури, а з 31.07.2017 р. до 11.11.2018 р. виконував обов'язки за посадою прокурора прокуратури, у зв'язку з чим отримував відповідну заробітну плату у встановленому законодавством розмірі.
Вважаючи такі дії прокуратури Херсонської області протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 2 статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. При цьому п.3 ч.1 ст.371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Аналогічні приписи містяться в ст.235 КЗпП України.
Згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Приписами ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України).
Конструкція ст.235 КЗпП України передбачає обов'язкове поновлення порушених прав незаконно звільненого працівника після поновлення шляхом виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
З матеріалів справи слідує, що незаконність звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області згідно наказу від 10.04.2017 р. № 62к встановлено постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 р. по справі № 821/761/17, яка набрала законної сили. Вказаним судовим рішенням поновлено позивача на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури з 11.04.2017 р.
На виконання даної постанови наказом Генерального прокурора України від 12.11.2018 р. № 195к ОСОБА_1 поновлено на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області з 11.04.2017 р.
З дня незаконного звільнення з адміністративної посади та по день поновлення на адміністративній посаді ОСОБА_1 працював в органах прокуратури на посаді прокурора Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, про що свідчать накази прокурора Херсонської області від 14.05.2018 р. № 139к, від 27.09.2018 р. № 391к та не заперечується відповідачем.
Тобто, у період з 11.04.2017 р. по 11.11.2018 р. позивач займав не адміністративну посаду - керівника місцевої прокуратури, з якої його незаконно було звільнено, а нижчестоящі посади прокурора місцевих прокуратур, у зв'язку з чим отримував меншу заробітну плату, ніж заробітна плата керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.
Тому у відповідності з вимогами ч.2 ст.235 КЗпП України після поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області відповідач повинен був нарахувати і виплатити позивачу різницю між заробітною платою, яку б він отримував на адміністративній посаді та з якої його незаконно було звільнено, та фактично отриманою заробітною платою на нижчестоящій посаді.
Суд наголошує, що порушення прав позивача було обумовлено саме протиправними діями з боку органу прокуратури, які призвели до безпідставного звільнення з адміністративної посади, що стало наслідком необхідності для ОСОБА_1 здійснювати відновлення свого порушеного права в судовому порядку. У випадку відсутності допущення порушень з боку Генеральної прокуратури України щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 , це не призвело до відповідної необхідності відновлення в такий спосіб прав позивача, та як наслідок необхідності здійснити виплату різниці в заробітку за час перебування на нижчеоплачуваній посаді.
Положення ч.2 ст.235 КЗпП України є логічним та справедливим продовженням захисту порушених прав незаконно звільненої особи.
З метою відновлення свого порушеного права на отримання належної заробітної плати внаслідок незаконного звільнення з адміністративної посади, позивач звернувся 06.05.2019 р. з відповідною заявою до відповідача, однак фактично отримав відмову, оформлену листом від 28.05.2019 р. № 22-2875-18.
Вищевикладене свідчить про те, що прокуратурою Херсонської області не виконано вимоги ст.235 КЗпП України в частині виплати ОСОБА_1 різниці в заробітній платі за виконання нижчеоплачуваної роботи внаслідок перебування на нижчестоящій посаді, чим допущено протиправну бездіяльність.
В той же час ОСОБА_1 у позовній заяві просить визнати протиправною відмову прокуратури Херсонської області, оформлену листом від 28.05.2019 р. № 11-2875-18, про надання відомостей про середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2017 року по 11 листопада 2018 року у зв'язку з незаконним припиненням строкового трудового договору та звільненням з посади керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області.
Проаналізувавши зміст заяви позивача від 06.05.2019 р. та відповідь відповідача від 28.05.2019 р. № 11-2875-18 суд зауважує, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки у заяві ОСОБА_1 просив надати інформацію щодо розрахунку належних йому виплат (у тому числі про середній заробіток) за час вимушеного прогулу з 11 квітня 2017 року до 11 листопада 2018 року на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області, на що прокуратурою Херсонської області надана відповідь про те, що правовідносини публічної служби з позивачем не переривалися, у період з 11.04.2017 р. по 31.07.2017 р. за ним зберігалися гарантії матеріального забезпечення прокурора прокуратури, а з 31.07.2017 р. до 11.11.2018 р. - виконував обов'язки за посадою прокурора прокуратури, у зв'язку з чим отримував відповідну заробітну плату у встановленому законодавством розмірі.
Таким чином у листі відповідач фактично виклав свою позицію стосовно нарахування та виплати позивачу заробітної плати за спірний період, яку ОСОБА_1 вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 р. по 11.11.2018 р.
Між тим, суд вважає, що в даному випадку прокуратура Херсонської області повинна була нарахувати та виплатити позивачу не середній заробіток за час вимушеного прогулу, а різницю у заробітній платі, оскільки ОСОБА_1 у період незаконного звільнення займав інші нижчестоящі посади в органах прокуратури та отримував заробітну плату зі всіма складовими. Такі висновки ґрунтуються на диспозиції ч.2 ст.235 КЗпП України. Не вчинення таких дій прокуратурою Херсонської області свідчить про протиправну бездіяльність.
Частиною 1 статті 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4 ч.2 ст.245 КАС України).
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Отже, з метою повного захисту прав і інтересів позивача суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність прокуратури Херсонської області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 різниці між заробітною платою, яку ОСОБА_1 мав отримувати на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури, на яку його поновлено наказом Генерального прокурора України від 12.11.2018 р. № 195к з 11.04.2017 р., та заробітною платою, отриманою ОСОБА_1 за роботу на нижчестоящих посадах в органах прокуратури Херсонської області за період з 11.04.2017 р. по 11.11.2018 р. та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату такої різниці.
Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вимоги позивача про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць суд вважає безпідставними, оскільки позивачем заявлено спосіб поновлення порушеного права внаслідок незаконного звільнення як зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу, а судом визначено спосіб поновлення порушеного права як зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити різницю в заробітній платі. Тобто, судом не прийнято рішення про стягнення різниці в заробітній платі.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Прокуратури Херсонської області (73000, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Херсонської області (73000, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33, код ЄДРПОУ 04851120) щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) різниці між заробітною платою, яку ОСОБА_1 мав отримувати на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури, на яку його поновлено наказом Генерального прокурора України від 12.11.2018 р. № 195к з 11 квітня 2017 року, та заробітною платою, отриманою ОСОБА_1 за роботу на нижчестоящих посадах в органах прокуратури Херсонської області за період з 11 квітня 2017 року по 11 листопада 2018 року.
Зобов'язати прокуратуру Херсонської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) різниці між заробітною платою, яку ОСОБА_1 мав отримувати на посаді керівника Херсонської місцевої прокуратури, на яку його поновлено наказом Генерального прокурора України від 12.11.2018 р. № 195к з 11 квітня 2017 року, та заробітною платою, отриманою ОСОБА_1 за роботу на нижчестоящих посадах в органах прокуратури Херсонської області за період з 11 квітня 2017 року по 11 листопада 2018 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 липня 2019 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 106020000