Справа № 500/776/19
24 липня 2019 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якій просив:
визнати протиправним та скасувати п.2 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07.12.2018 року №122;
зобов'язати Міністерство оборони України (в особі комісії) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи внаслідок поранення, контузії пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2016року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1992 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII). Позивач у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. Проте, відповідачем безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 08.04.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
На виконання вимог вказаної ухвали, Міністерством оборони України 07.05.2019 року подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.36-38). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Вказує, що подані протокол військово-лікарської комісії, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та довідка МСЕК, не є належними документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а тому відповідачем правомірно було прийнято рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.
Учасниками справи, на підставі ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності .
Враховуючи положення ч.3 ст.194, ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали справи та з'ясувавши всі обставини справи, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 07.08.1984 року по 29.06.1986 року проходив військову службу в Збройних Силах СРСР в складі військової частини п/п 53336 в Республіці Афганістан, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_1 , виданого 14.04.1984 року Кременецьким районним військовим комісаріатом Тернопільської області, (а.с.11-13) та довідкою Тернопільського об'єднаного міського військового комісаріату №77 від 21.04.2016 року (а.с.14).
Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернопільської міської ради Тернопільської області встановлено позивачу статус інваліда ІІІ групи згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 28.07.2016 року (а.с.22) та, в подальшому, статус інваліда ІІ групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 13.12.2018 року (а.с.23).
Як вбачається з консультативного висновку спеціаліста державного закладу "Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів "Лісова поляна" Міністерства охорони здоров'я України" від 24.01.2016 року у позивача наявні стійкі залишкові явища, перенесено ЗЧМТ у вигляді після травматичної та дисциркуляторної енцефалопатії ІІ-ІІІ ступеня прогресуючий, кризовий перебіг, з вираженим церебростенічним синдромом, двобічною пірамідною симптоматикою, вегето-судинною дисфункцією, частими судинними кризами змішаного характеру , мне стичним зниженням, емоційно вольовою нестійкістю. Після травматичний церебральний арахноїдит з вираженим лікворо-гіпертезивним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом-центральною вестибулярною дисфункцією ІІІ ступеня, стійко вираженим цефалічним синдромом (а.с.17).
Аналогічного змісту встановлений діагноз в консультативному висновку державної установи "Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка Національної Академії медичних наук України" №3049/16 від 24.02.2016 року (а.с.16) та довідці для МСЕК державної установи "Інститут нейрохірургії ім.акад. А.П. Ромоданова НАМН України" №1605278 від 24.02.2016 року (а.с.20).
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.02.2016 року №422/Ж відносно ОСОБА_1 рубці на задній поверхні лівої вушної раковини, в лівій скроневій ділянці є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривної дії снаряду, могли бути спричинені у 1985 році (а.с.21).
Протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №807 від 25.02.2016 року, встановлено, що поранення (контузія) та захворювання позивача, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).
Враховуючи зазначене, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги.
Однак, згідно протоколу від 07.12.2018 року №122 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, розглянувши подані ОСОБА_1 документи, дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги. В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975). Висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 24.02.2016 року №422/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №807 від 25.02.2016 року, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (а.с.9).
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до ст.41 Закону № 2232-ХІІ (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно п."б" ч.1 ст.16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Водночас, у відповідності до ст.16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком №975.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як інваліду ІІІ групи.
Згідно п.12 Порядку № 975 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (ч.2 п.3 Порядку № 975).
Пунктом 11 Порядку №975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Подання зазначених п.11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст.16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.
При цьому, Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п.11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 року у справі № 822/21/18, від 04.06.2019 року у справі № 751/2133/17.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 10.04.2019 року у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов'язку щодо їх витребовування.
Як встановлено судом, надані ОСОБА_1 документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: консультативні висновки, довідка для МСЕК, висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та протокол засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
У контексті спірних правовідносин та обставин цієї справи, суд відзначає, що висновки спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.02.2016 року №422/Ж, які поставлені в основу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України №807 від 25.02.2016 року, вказують лише на характер і давність тілесних ушкоджень, тобто імовірність спричинення рубців на тілі пораненням, яке могло мати місце у 1985 році.
Водночас, як свідчить зміст консультативного висновку спеціаліста державного закладу "Український госпіталь для воїнів-інтернаціоналістів "Лісова поляна" Міністерства охорони здоров'я України" від 24.01.2016 року та вказаного висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.02.2016 року №422/Ж відомості про обставини поранення та контузії, встановлені зі слів позивача.
Встановлені судом обставини справи свідчать, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, викладене у формі протоколу №807 від 25.02.2016 року, не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відмова позивачу у призначені одноразової грошової допомоги комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлена п.41 протоколу 07.12.2018 року №122, відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, та підстави для скасування цього рішення відсутні.
В силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, про що описано вище.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України, суд приходить до висновку про правомірність оспорюваного рішення відповідача про відмову у призначені одноразової грошової допомоги, доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Відмовити в позові ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, ЄДРПОУ 00034022) про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 липня 2019 року.
Головуючий суддя Мандзій О.П.
копія вірна
Суддя Мандзій О.П.