номер провадження справи 33/62/18
15.07.2019 Справа № 908/1396/18
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка Михайла Володимировича при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П. розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Владар Україна” (69032, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 9)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Ріст” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, б. 5)
про стягнення суми
Представники сторін:
від позивача - Чулой І.С., довіреність № б/н від 06.06.2019;
від відповідача - Лісняк Я.В., довіреність № ордер серія ЗП № 117506 від 05.06.2019;
До господарський суд Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Владар Україна” з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Ріст” про стягнення заборгованості в розмірі 1053054,18 грн., яка складається з суми штрафу за прострочення виконання зобов'язань за договором у розмірі 1000000,00 грн., 3% річних у сумі 8868,36 грн., інфляційних втрат у розмірі 44185,82 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2018 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1396/18 та визначено до розгляду судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2018 відкрито провадження у справі № 908/1396/18 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/62/18, підготовче засідання призначено на 23.08.2018.
Відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що в дійсності наданий позивачем договір сторонами не укладався та його текст відповідачем не підписувався. Відповідач не заперечує факт поставки позивачем товарів на суму 545779,80 грн., однак вказує, що поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних. Претензій щодо якості та кількості поставленого товару відповідач немає. Вказує на те, що посадові особи відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без відома керівництва уклали договори постачання з власними фіктивними фірмами. Сфальсифіковані договори мали дві редакції - перша була призначена для відповідача і містила штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а друга редакція залишилася в розпорядженні фіктивних підприємств і містила значно більші штрафні санкції. Як зазначає відповідач, відомості про вказані злочини були внесені до ЄРДР. Оскільки договір відповідач не підписував, то відповідач вважає, що строки оплати поставленого товару не встановлені, а отже відсутній факт прострочення оплати та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат. Зауважує, що за правовою природою стягувана позивачем штрафна санкція є пенею, тому її нарахування слід обмежити подвійною обліковою ставкою НБУ та шестимісячним строком, визначеним у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, щодо вимог позивача про оплату витрат на правову допомогу відповідач відзначив, що позивач не надав належних доказів понесення зазначених витрат.
23.08.2018 відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи підписів в.о. генерального директора відповідача ОСОБА_3 на оригіналі договору та специфікацій, а також клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додані до позову: договору, специфікацій, видаткових та товарно-транспортних накладних, довіреностей.
Ухвалою від 23.08.2018 відкладено підготовче засідання на 03.09.2018.
27.08.2018 позивач надав оригінали доказів, щодо яких відповідач заявив клопотання про витребування, для долучення до матеріалів справи.
Також 28.08.2018 позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якій визнав заперечення відповідача проти позову необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені відповідними доказами. Зокрема, вказує, що відповідач не надав вироку суду на підтвердження протиправних дій своїх посадових осіб щодо підробки договору. Щодо доводів відповідача про відсутність погодженого строку оплати товару позивач зауважив, що спеціальною нормою ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаросупровідних документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідач 03.09.2018 надав заперечення на відповідь позивача, в яких вказав на порушення позивачем шестимісячного строку нарахування пені при розрахунку штрафної санкції. Також заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у разі, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість їх нарахування. Крім того, відповідач надав заяву свідка ОСОБА_3 про те, що договір у тій редакції, яка надана позивачем, ним як в.о. директора відповідача не підписувався.
03.09.2018 відповідач подав уточнене клопотання про призначення експертизи.
Ухвалою від 03.09.2018 відкладено підготовче засідання на 18.09.2018.
Від позивача 04.09.2018 надійшло клопотання про призначення експертизи, відповідно до якого позивач підтримав клопотання відповідача та запропонував питання, які слід поставити експерту.
Ухвалою від 18.09.2018 за клопотанням позивача продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 18.10.2018, відкладено підготовче засідання на 26.09.2018.
Ухвалою від 26.09.2018 призначено у справі комплексну судову експертизу: почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документа, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлені питання, яким чином виконані підписи з боку покупця з першої по четверту сторінку договору, у специфікаціях та довіреностях; чи виконані підписи у цих документах ОСОБА_3 та чи виконані підписи навмисно зміненим почерком. Провадження у справі зупинено на час проведення комплексної судової експертизи: почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа.
Ухвалою від 16.11.2018 провадження у справі поновлено для розгляду клопотання про погодження проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів. Клопотання задоволено. Погоджено проведення експертизи у строк, що перевищує 90 календарних днів. Зупинено провадження у справі на час проведення комплексної судової експертизи.
Ухвалою від 14.02.2019 провадження у справі поновлено для розгляду заяви позивача про поновлення провадження у справі № 908/1396/18. У задоволенні даної заяви відмовлено. Направлено до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України запит про стан експертизи, призначеної ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 у справі № 908/1396/18, та до відповідача про виконання вимог п. 4 ухвали господарського суду Запорізької області від 26.09.2018 у справі № 908/1396/18. Провадження у справі зупинено до усунення обставин, визначених ухвалою суду у даній справі від 26.09.2018.
Ухвалою від 08.04.2019 провадження у справі № 908/1396/18 поновлено для розгляду заяви позивача. Відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення провадження у справі № 908/1396/18 та про повідомлення експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про факт порушення розумних строків проведення призначеної експертизи, зобов'язання експертної установи протягом 10 календарних днів забезпечити проведення експертного дослідження. Провадження у справі № 908/1396/18 зупинено до усунення обставин, визначених ухвалою суду у даній справі від 26.09.2018.
14.05.2019 до господарського суду Запорізької області від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов висновок експертів № 5422/5423-18 від 23.04.2019 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі № 908/1396/18 та матеріали справи № 908/1396/18.
Ухвалою від 24.05.2019 провадження у справі № 908/1396/18 поновлено, підготовче засідання призначено на 05.06.2019.
Ухвалою від 05.06.2019 відкладено підготовче засідання на 14.06.2019.
Ухвалою від 14.06.2019 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2019.
В судовому засіданні 15.07.2019 були присутні представники обох сторін, здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами - програмно-апаратним комплексом «Оберіг».
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги. Також просив стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору та за проведення судової експертизи. Щодо інших судових витрат позивач зазначив, що клопотання про їх стягнення буде заявлено протягом п'яти днів після прийняття судового рішення.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог. Наголосив у судовому засіданні на тому, що позивачем пропущено при нарахуванні штрафної санкції шестимісячний термін нарахування пені та строк позовної давності для її стягнення.
В судовому засіданні 15.07.2019 суд прийняв рішення, проголосив його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.06.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Ріст” (постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Владар Україна” (покупець, позивач) укладено договір №01/06, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар, кількість і ціна якого вказана в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 2.3 договору покупець зобов'язується оплатити товар в термін згідно з умовами цього договору.
У пунктах 3.1, 3.4 договору сторони погодили, що ціна одиниці товару, а також умови оплати за товар вказуються в кожній окремій специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору визначається загальною вартістю підписаних специфікацій, які є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 договору умови оплати за товар - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставлення товару за відповідною специфікацією (видатковими накладними на товар). Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Сторони погодили в пунктах 4.1 - 4.5 договору, що терміни та умови постачання товару вказуються в кожній окремій специфікації або рахунку-фактурі. Товар поставляється на умовах згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2010, які вказуються в кожній окремій специфікації. При поставці продукції постачальник надає покупцеві оригінали документів: рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, документ, який підтверджує якість товару (згідно з п. 6.4). Представник покупця при прийнятті товару зобов'язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару із вказаною у видатковій накладній та видати довіреність на отримання цього товару. Факт постачання товару постачальником підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної.
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Сторони підписали специфікації до договору:
- №25 від 20.07.2017 на поставку клею, герметику на суму 501379,80 грн. з ПДВ у строк до 10.08.2017;
- №26 від 01.09.2017 на поставку праймеру на суму 15600,00 грн. з ПДВ у строк до 20.09.2017;
- №27 від 01.10.2017 на поставку герметику на суму 28800,00 грн. з ПДВ у строк до 10.10.2017.
Всього передбачено поставку товару на суму 545779,80 грн.
Умови поставки товару згідно специфікацій: DDP - м. Вільнянськ, вул. Софіївська, буд.5.
На виконання договору позивач поставив відповідачу в погоджені строки за місцем призначення обумовлений у специфікаціях товар на загальну суму 545779,80 грн., що підтверджується видатковими накладними:
- №18 від 08.08.2017 на суму 501379,80 грн.;
- №25 від 14.09.2017 на суму 15600,00 грн.;
- №53 від 06.10.2017 на суму 28800,00 грн.,
а також відповідними товарно-транспортними накладними №18 від 08.08.2017, №25 від 14.09.2017, №53 від 06.10.2017.
Товар отримано без зауважень представником відповідача Сідоровим С.В. на підставі довіреностей №1145 від 27.07.2017, №1478 від 14.09.2017, №2063 від 05.10.2017.
Відповідач не заперечує факт поставки товару на суму 545779,80 грн. Претензій щодо якості та кількості поставленого товару відповідач немає.
Як вказує позивач, на момент першої спірної поставки за даними бухгалтерського обліку позивача обковувалась попередня оплата відповідача в сумі 5558,48 грн.
Решту суму вартості товару на суму 540221,32 грн. відповідач оплатив платіжними дорученнями №5213 від 20.10.2017 на суму 100000,00 грн. та №1877 від 16.04.2018 на суму 440221,32 грн.
10.07.2018 позивач надіслав відповідачу вимогу №10/07 від 10.07.2018 про сплату штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором, відповідно до якої вимагав від відповідача на підставі п. п. 7.2, 7.4 договору сплатити штраф у розмірі 1000000,00 грн., а також 3% річних у сумі 8868,36 грн. та інфляційні втрати в розмірі 44185,82 грн. протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги.
Відповідач зі свого боку надав докази надсилання позивачу 22.03.2018 відповіді вих. №108 від 22.03.2018 на претензію-вимогу б/н б/д про те, що договір у наданій позивачем редакції відповідачем не укладався. У зв'язку з цим відповідач пропонував позивачу обговорити спірні питання.
Оскільки відповідач не задовольнив вимогу позивача, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов'язань за договором у розмірі 1000000,00 грн., 3% річних у сумі 8868,36 грн. та інфляційних втрат у розмірі 44185,82 грн.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором від 01.06.2016 №01/06, який за змістом закріплених у ньому прав та обов'язків сторін є договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Позивач у позові посилається на те, що строк оплати товару відповідно до п. 3.2 договору становить 14 календарних днів з моменту поставки партії товару. Однак наданий позивачем у справу примірник договору №01/06 від 01.06.2016 містить інший строк оплати.
Так, у пункті 3.1 договору визначено, що умови оплати за товар вказуються в кожній окремій специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. У специфікаціях до договору сторони не передбачили умов оплати товару. Разом із цим, у п. 3.2 договору сторони погодили такі умови оплати за товар - протягом 1 (одного) банківського дня з моменту поставлення товару за відповідною специфікацією (видатковими накладними на товар).
Примірник договору з першої по четверту сторінку із наведеними редакціями пунктів 3.1, 3.2 договору досліджений судовими експертами в рамках призначеної судом почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі №908/1396/18.
Висновком експертів №5422/5423-18 за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи документів у господарській справі №908/1396/18 підтверджено що підписи від імені ОСОБА_3 у графах «Покупець» та в графі «Генеральний директор» у договорі №01/06 від 01.06.2016, у специфікаціях №25 від 20.07.2017, №26 від 01.09.2017, №27 від 01.10.2017 до цього договору та в графах «Керівник підприємства», «Головний бухгалтер» у довіреностях №1145 від 27.07.2017, №1478 від 14.09.2017, №2063 від 05.10.2017 виконані ОСОБА_3
Зазначеним підтверджується, що сторони погодили умови п. 3.2 договору саме в наведеній редакції і строк оплати товару становить 1 банківський день.
При визначенні строку оплати товару суд також враховує положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, строки оплати товару є наступними:
- для товару, поставленого 08.08.2017 на суму 501379,80 грн., - 09.08.2017;
- для товару, поставленого 14.09.2017 на суму 15600,00 грн., - 15.09.2017;
- для товару, поставленого 06.10.2017 на суму 28800,00 грн., - 09.10.2017 (з урахуванням вихідних днів).
Відповідач оплатив поставлений товар з порушенням встановленого договором строку.
Відповідач не заперечує факт поставки позивачем товарів на суму 545779,80 грн., однак вказує, що поставка товару здійснювалась на підставі видаткових накладних, а договір відповідачем не підписувався.
Втім, суд зауважує, що відповідач не заперечує факт отримання товару за видатковими накладними, а у видаткових накладних міститься посилання на договір №01/06 від 01.06.2016.
Щодо посилань відповідача на неправомірні дії його посадових осіб щодо підроблення договору суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів на підтвердження цього факту відповідач не надав.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.06.2018 за номером кримінального провадження 12018080210000513 внесено відомості про те, що 06.06.2018 до Вільнянського відділення поліції Пологівського відділу Головного управління національної поліції в Запорізькій області надійшли матеріали з СБУ щодо виявленого факту щодо несанкціонованого втручання в автоматизовані інформаційні системи ТОВ «НВП «Ріст», що призвело до витоку та підробки інформації, яка оброблюється в системі.
Факт несанкціонованого втручання в автоматизовані інформаційні системи вироком суду не підтверджений, а тому не може вважатися встановленим відповідно до ст. 75 ГПК України.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 06.10.2017 виконуючим обов'язки генерального директора (керівником) ТОВ «НВП «Ріст» був ОСОБА_3
Висновком судової експертизи підтверджено факт підпису ОСОБА_3 примірника договору №01/06 від 01.06.2016, який переданий на експертизу, а також специфікацій та довіреностей, за якими приймався товар відповідачем.
Отже, господарські правовідносини з поставки товару за спірними видатковими накладними виникли між сторонами саме на підставі договору №01/06 від 01.06.2016 у наданій суду редакції.
За прострочення оплати товару позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 5% суми заборгованості за загальний період з 23.08.2017 по 16.04.2018 в сумі 1000000,00 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що в разі прострочення оплати поставленого товару згідно з п. 3.2 цього договору або умов оплати, вказаної у специфікації до даного договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику штраф у розмірі 5% від загальної суми заборгованості за кожний день прострочення. При цьому, у випадку, якщо розмір штрафу буде перевищувати розмір заборгованості за поставлений товар, покупець, підписавши даний договір, надає згоду на такий штраф та зобов'язується сплатити даний штраф на користь постачальника у строки, визначені в п. 7.2 договору.
Суд зазначає, що за своїм характером передбачена в пункті 7.4 договору штрафна санкція є пенею, а не штрафом, незалежно від застосованого в договорі найменування даної штрафної санкції.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, штраф як вид відповідальності обчислюється одноразово, а пеня - за кожен день прострочення. При цьому нарахування пені здійснюється за порушення грошових зобов'язань.
В даному випадку в п. 7.4 договору передбачена відповідальність за грошове зобов'язання, яка нараховується за кожен день прострочення, що відповідає правовій природі пені. Тому при її обчисленні слід враховувати приписи ст. 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до яких розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір штрафної санкції, узгоджений сторонами в п. 7.4 договору, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, тому штрафна санкція підлягає відповідному перерахунку в межах заявлених позивачем періодів прострочення.
При цьому суд зауважує, що позивач включив до періоду прострочення дні фактичної оплати заборгованості, тому з цих підстав суд також здійснив перерахунок штрафної санкції. Так, з 20.10.2017 сума боргу зменшилася і становила 395821,32 грн., а з 16.04.2018 заборгованість була повністю сплачена.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку нарахування пені суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Сторони погодили в п. 7.2 договору, що всі платежі, неустойка, пеня, штрафні санкції сплачуються у національній валюті України та нараховуються з моменту невиконання або неналежного виконання стороною зобов'язань за договором до моменту його належного виконання чи припинення.
Отже, нарахування штрафної санкції за умовами договору можливо проводити за весь період прострочення.
За розрахунком суду штрафна санкція в розмірі подвійної облікової ставки НБУ становить:
1) від суми боргу 495821,32 грн. за період з 23.08.2017 по 19.10.2017 (58 днів) - 19697,01 грн.;
2) від суми боргу 395821,32 грн. за період з 20.10.2017 по 15.04.2018 (178 днів) - 58191,16 грн.;
3) від суми боргу 15600,00 грн. за період з 29.09.2017 по 15.04.2018 (199) днів - 2517,80 грн.;
4) від суми боргу 28800,00 грн. за період з 23.10.2017 по 15.04.2018 (175 днів) - 4174,82 грн.
Всього за розрахунком суду розмір обґрунтовано нарахованої штрафної санкції становить 84580,79 грн.
В судовому засіданні 15.07.2019 представник відповідача послався на пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення пені. Письмової заяви про застосування строку позовної давності відповідач не подав.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як встановлено судом, строк оплати за першою спірною поставкою настав 09.08.2017. Отже, право нараховувати пеню виникло у позивача з 10.08.2017. Позивач звернувся до суду з позовом 17.07.2018 (згідно календарного штемпелю на конверті, в якому надійшла позовна заява). Період розрахунку штрафної санкції згідно позовної заяви становить з 23.08.2017 по 16.04.2018. Отже, вимоги про стягнення штрафу заявлені в межах річного строку позовної давності.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає, що суд має право зменшити розмір санкцій відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу), а також якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Відповідач не навів передбачених статтею 233 Господарського кодексу України підстав для зменшення розміру штрафних санкцій та не надав жодних доказів на підтвердження цього клопотання. При цьому суд враховує, що за результати вирішення спору суд визнав обґрунтованою до стягнення з відповідача суму штрафних санкцій, у розмірі, що є співрозмірним вчиненому господарському правопорушенню.
Враховуючи викладене, суд задовольнив вимоги про стягнення штрафу частково - в сумі 84580,79 грн., у стягненні штрафу в сумі 915 419,21 грн. суд відмовляє.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8868,36 грн. та інфляційні втрати в сумі 44185,82 грн., які розраховані за період з 23.08.2017 по 16.04.2018.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд здійснив перерахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду стягнення з урахуванням днів оплат товару.
Так, від суми боргу 495821,32 грн. за період з 23.08.2017 по 19.10.2017 (58 днів) 3% річних складають 2363,64 грн.
Від суми боргу 395821,32 грн. за період з 20.10.2017 по 15.04.2018 (178 днів) 3% річних складають 5790,92 грн.
Від суми боргу 15600,00 грн. за період з 29.09.2017 по 15.04.2018 (199) днів 3% річних складають 255,16 грн.
Від суми боргу 28800,00 грн. за період з 23.10.2017 по 15.04.2018 (175 днів) 3% річних складають 414,25 грн.
Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 8823,97 грн. У стягненні 3% річних в сумі 44,39 грн. суд відмовляє.
Щодо стягнення інфляційних втрат суд зазначає таке.
В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Виходячи з наведеного роз'яснення, при розрахунку інфляційних втрат слід враховувати заборгованість на кінець місяця, в якому виникло прострочення, та помножити її середній індекс інфляції за наступні повні місяці, в яких існувало прострочення, в межах періоду розрахунку інфляційних втрат.
Звідси, від суми боргу 495821,32 грн. за вересень 2017 року (індекс інфляції 102%) інфляційні втрати складають 9916,43 грн.
Від суми боргу 395821,32 грн. за період жовтень 2017 року - березень 2018 року (середній індекс 106,8%) інфляційні втрати складають 26847,88 грн.
Від суми боргу 15600,00 грн. за період жовтень 2017 року - березень 2018 року (середній індекс 106,8%) інфляційні втрати складають 1058,12 грн.
Від суми боргу 28800,00 грн. за період листопад 2017 року - березень 2018 року (середній індекс 105,5%) інфляційні втрати складають 1588,79 грн.
Всього за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 39411,22 грн. У стягненні інфляційних втрат в сумі 4774,60 грн. суд відмовляє.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
Так, відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру про стягнення 1053054,18 грн. належить до сплати судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, що становить 15795,81 грн. Позивач сплатив при поданні позову судовий збір у розмірі 15796,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №111 від 17.07.2018. Переплата судового збору становить 0,19 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1992,24 грн., які розраховані так: 132815,98 грн. (задоволено вимог)/1053054,18 грн. (заявлено вимог) х 15795,81 грн. (судовий збір за розгляд позову) = 1992,24 грн. Витрати зі сплати судового збору в сумі 13 803,57 грн. (15795,81 грн. - 1992,24 грн.) покладаються на позивача.
Також сторонами були понесені витрати на проведення судової експертизи: позивач сплатив 9000,00 грн., що підтверджується актом №5422/5423-18 від 23.04.2019 здачі-приймання висновку експертів; відповідач сплатив 1029,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №430 від 19.02.2019 на суму 514,80 грн. та №534 від 25.02.2019 на суму 514,80 грн.
Відповідно до ч 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір виник внаслідок порушення договірних зобов'язань з боку відповідача, питання про призначення експертизи було порушено у зв'язку із запереченням відповідачем факту підписання договору, що в подальшому на підставі висновку судової експертизи було спростовано, суд ухвалив покласти витрати за проведення експертизи повністю на відповідача. У зв'язку з цим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати за проведення експертизи в сумі 9000,00 грн. Витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1029,60 грн., які були понесені відповідачем, покладаються на відповідача.
Керуючись 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Ріст” (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Софіївська, б. 5, ідентифікаційний код 25221038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Владар Україна” (69032, м.Запоріжжя, вул. Рекордна, б. 9, ідентифікаційний код 39290839) штраф у сумі 84580,79 грн. (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот вісімдесят грн. 79 коп.), 3% річних у сумі 8823,97 грн. (вісім тисяч вісімсот двадцять три грн. 97 коп.), інфляційні втрати в сумі 39411,22 грн. (тридцять дев'ять тисяч чотириста одинадцять грн. 22 коп.), витрати зі сплати судового збору в сумі 1992,24 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дві грн. 24 коп.) та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 9000,00 грн. (дев'ять тисяч грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення 3% річних у сумі 44,39 грн. (сорок чотири грн. 39 коп.), інфляційних втрат у сумі 4774,60 грн. (чотири тисячі сімсот сімдесят чотири грн. 60 коп.) та штрафу в сумі 915419,21 грн. (дев'ятсот п'ятнадцять тисяч чотириста дев'ятнадцять грн. 21 коп.).
Витрати зі сплати судового збору в сумі 13803,57 грн. (тринадцять тисяч вісімсот три грн. 57 коп.) покласти на позивача.
Витрати за проведення судової експертизи в розмірі 1029,60 грн. (одна тисяча двадцять дев'ять грн. 60 коп.) покласти на відповідача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.07.2019.
Суддя М.В.Мірошниченко