Рішення від 24.07.2019 по справі 904/2602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.07.2019м. ДніпроСправа № 904/2602/19

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: Карабань К.Б.;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Трамвай" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1-42/2016 від 25.02.2016 у загальному розмірі 248 452 грн. 10 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій проспить суд стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Трамвай" (далі - відповідач) заборгованість за договором на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1-42/2016 від 25.02.2016 у загальному розмірі 248 452 грн. 10 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 213 229 грн. 52 коп. - основний борг;

- 20 156 грн. 92 коп. - пеня;

- 11 792 грн. 80 коп. - інфляційні втрати;

- 3 272 грн. 86 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1-42/2016 від 25.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем за період з липня 2018 року по травень 2019 року послуг та, відповідно, наявністю боргу у сумі 213 229 грн. 52 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 6.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 01.12.2018 по 31.05.2019 в сумі 20 156 грн. 92 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2018 року по травень 2019 року у сумі 11 792 грн. 80 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 01.07.2018 по 31.05.2019 в сумі 3 272 грн. 86 коп.

Ухвалою суду від 21.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 15.07.2019.

У судове засідання 15.07.2019 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив; про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення № 4930008851427 (5193109212440), з якого вбачається факт отримання ухвали суду відповідачем - 03.07.2019 (а.с.85).

Судом було встановлено, що, враховуючи зміст пункту 5 ухвали про відкриття провадження у справі від 21.06.2019, строк для надання відзиву на позовну заяву станом на 15.07.2019 не вичерпано.

Отже, з метою надання можливості відповідачу скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Так, ухвалою суду від 15.07.2019 розгляд справи по суті було відкладено на 24.07.2019.

Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду № 32390/19 від 22.07.2019), в яких він надає пояснення з приводу виставлених рахунків за жовтень 2018 року. Так, позивач зазначає, що наказом КВП КМР "Міськводоканал" № 06-06/07-61 від 20.03.2018 з 21.03.2018 по 29.09.2018 встановлено наступні тарифи:

- на централізоване водопостачання - 6 грн. 30 коп. за 1 м3 без ПДВ (7 грн. 56 коп. за 1 м3 з ПДВ);

- на централізоване водовідведення - 5 грн. 35 коп. за 1 м3 без ПДВ (6 грн. 42 коп. за 1 м3 з ПДВ).

Наказом КВП КМР "Міськводоканал" № 06-06/07-159 від 01.10.2018 з 30.09.2018 встановлено наступні тарифи:

- на централізоване водопостачання - 7 грн. 20 коп. за 1 м3 без ПДВ (8 грн. 64 коп. за 1 м3 з ПДВ);

- на централізоване водовідведення - 6 грн. 32 коп. за 1 м3 без ПДВ (7 грн. 58 коп. за 1 м3 з ПДВ).

Таким чином, за жовтень 2018 року були виставлені два рахунки для розмежування тарифів, а саме з 21.09.2018 по 29.09.2018 та з 30.09.2018 по 31.05.2019.

У поясненнях позивач також вказує стосовно отримання КП КМР "Трамвай" рахунків на оплату наданих послуг таке: відповідно до пункту 5.2.3. договору, КП КМР "Трамвай" зобов'язане щомісячно, не пізніше 25 числа поточного (розрахункового) місяця, в бухгалтерії КВП КМР "Міськводоканал" одержувати рахунок на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, своєчасно здійснювати оплату. Але всупереч вимогам зазначеного договору, КП КМР "Трамвай" не отримувало рахунки у вказаний термін, а лише наприкінці місяця; підтвердження отримання рахунків немає, оскільки ця процедура відбувалася в усній формі шляхом надання рахунку на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

У судове засідання 24.07.2019 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у вказане судове засідання вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, будь-яких клопотань від відповідача до суду не надходило, з приводу чого суд зазначає слідуюче.

За змістом частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 15.07.2019, не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також і поштове повідомлення про його отримання відповідачем.

У зв'язку з вказаними обставинами, судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 228 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 16.07.2019, які долучені до матеріалів справи (а.97-98). При цьому, з вказаних доказів вбачається, що про день, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується отриманням ним 22.07.2019 ухвали суду про відкладення розгляду справи по суті.

Судом було враховано, що відповідно до частини 4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Однак, враховуючи неявку представника відповідача у попереднє судове засідання, а також відсутність клопотання щодо відкладення розгляду справи з причин недостатності часу, враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є м. Кам'янське Дніпропетровської області (територіально наближене до м. Дніпра), суд дійшов висновку, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні його представника та вважав можливим провести розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, були відсутні.

Слід також зазначити, що ухвалою суду від 21.06.2018, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання вказаної ухвали суду відповідачем - 03.07.2019 (а.с.85), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 18.07.2019 включно.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву до суду поштовим зв'язком.

Однак, станом на 24.07.2019 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився. Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд відзначає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, участь у судовому засіданні його представника та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки:

- останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (частина 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України);

- неявка в судове засідання 24.07.2019 відповідача (його представника) є повторною, отже суд розглядає справу незалежно від причин такої неявки (пункт 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Представник позивача у судовому засіданні 24.07.2019 виклав зміст позовних вимог, навів доводи в їх обґрунтування; зауважив, що ним повідомлені суду всі обставини справи, що йому відомі, та надані всі докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підставою для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.07.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами пунктом 2.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (далі - Правила № 190), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Так, 25.02.2016 між Комунальним виробничим підприємством Дніпродзержинської міської ради "Міськводоканал", яке на підставі рішення Кам'янської міської ради від 30.09.2016 № 468-10/VІІ (а.с.61-62) в подальшому змінило найменування на Комунальне виробниче підприємство Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (далі - водоканал, позивач) та Комунальним підприємством "Трамвай", яке в подальшому змінило найменування на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Трамвай" (далі - споживач, відповідач) було укладено договір на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1-42/2016 (далі - договір, а.с.32-33), відповідно до умов якого водоканал зобов'язується надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати вартість наданих послуг за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору)

У пунктах 7.1. та 7.2. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє по 31.12.2016, а в частині здійснення розрахунку за надані послуги до повного погашення заборгованості. Договір вважається щорічно продовженим на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору однією із сторін не буде письмово заявлено про відмову від договору або необхідність його перегляду. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються договором.

Доказів визнання недійсним, зміни або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1-42/2016 від 25.02.2016, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України та спеціальних законів - Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У пункті 1.2. Правил № 190 надані визначення, зокрема, наступних термінів: виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник); вузол обліку - комплект засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру вимірювальної техніки, що призначені для вимірювання і реєстрації результатів вимірювання та обладнання для влаштування вузла відповідно до вимог нормативних документів; замовник послуг з централізованого водопостачання та водовідведення - споживач або суб'єкт господарювання, який має намір здійснити будівництво (реконструкцію) об'єкта архітектури з наступним його приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та водовідведення; межа балансової належності - лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і споруд на них між власниками або користувачами.

Згідно з нормами статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Так, у розділі 2 договору сторонами були погоджені умови щодо надання послуг та облік їх виконання, а саме: водоканал надає споживачу наступні послуги:

- централізоване холодне водопостачання в межах установленого обсягу: - 21 984,00 куб.м./рік. вересень - березень - 1 769,00 куб.м./рік; квітень - серпень - 1 920,0 куб.м./рік, протягом року;

- водовідведення (приймання стічних вод) в межах установленого обсягу: - 21 984,00 куб.м./рік, вересень - березень - 1 769,00 куб.м./рік; квітень - серпень - 1 920,00 куб.м./рік, протягом року (пункт 2.1. договору).

У пункті 2.2. сторони визначили дислокацію об'єктів споживача на момент укладання договору.

Відповідно до пункту 2.3. договору кількість холодної води, наданої споживачу, визначається на основі показів засобів обліку (надалі лічильник), встановлених споживачем за власник рахунок, на всіх водопровідних вводах споживача, відповідно до вимог пункту 3.1. Правил і зареєстрованих у водоканалі. Зняття показів засобів обліку здійснюється щомісячно представником водоканалу в присутності представника споживача або самим споживачем.

Згідно з пунктом 3.2. договору тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення водоканалу встановлюється уповноваженим органом в порядку, визначеному чинним законодавством України. Тарифи можуть бути змінені на підставі рішення відповідного уповноваженого органу. Зміна тарифів і термін їх введення додатково із споживачем не узгоджуються. У разі зміни тарифів, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без зміни інших умов договору.

Так, в матеріалах справи наявні:

- Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 993 від 18.09.2018 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141", відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.06.2016 № 1141 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2016 за № 995/29125, такі зміни: у пункті 1: підпункт 17 викласти в такій редакції: "17) Комунальному виробничому підприємству Кам'янської міської ради "Міськводоканал" зі структурою, наведеною в додатку 17 до постанови: - на централізоване водопостачання - 7,20 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість); - на централізоване водовідведення - 6,32 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість) (а.с.67);

- Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 994 від 18.09.2018 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року № 2868", відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.11.2015 № 2868 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використання внутрішньобудинкових систем)", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2016 за № 24/28154, такі зміни: у пункті 1: підпункт 4 викласти в такій редакції: "4) Комунальному виробничому підприємству Кам'янської міської ради "Міськводоканал" зі структурою, наведеною в додатку 4 до постанови: - тариф на послугу з централізованого постачання холодної води - 7,67 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість); - тариф на послугу з централізованого водовідведення - 6,63 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість) (а.с.68);

- Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 296 від 06.03.2018 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141", внести до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.06.2016 № 1141 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.07.2016 за № 995/29125, такі зміни: Комунальному виробничому підприємству Кам'янської міської ради "Міськводоканал" зі структурою, наведеною в додатку 17 до постанови: - на централізоване водопостачання - 6,30 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість); - на центалізоване водовідведення - 5,35 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість) (а.с.69);

- Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 297 від 06.03.2018 "Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26 листопада 2015 року № 2868", відповідно до пункту 1 якої внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 26.11.2015 № 2868 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використання внутрішньобудинкових систем) суб'єктам господарювання, які є виконавцями цих послуг", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.01.2016 за № 24/28154, такі зміни: комунальному виробничому підприємству Кам'янської міської ради "Міськводоканал" зі структурою, наведеною в додатку 4 до постанови: - тариф на послугу з централізованого постачання холодної води - 6,70 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість); - тариф на послугу з централізованого водовідведення - 5,59 грн. за 1 куб.м. (без податку на додану вартість) (а.с.70);

В матеріалах справи наявний наказ № 0606/07-61 від 20.03.2018 "Про набуття чинності тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)", в якому вказано застосовувати з 21.03.2018 наступні тарифи:

- на централізоване водопостачання - 6 грн. 30 коп. за 1 м3 без ПДВ (7 грн. 56 коп. за 1 м3 з ПДВ);

- на централізоване водовідведення - 5 грн. 35 коп. за 1 м3 без ПДВ (6 грн. 42 коп. за 1 м3 з ПДВ) (а.с.71).

Також в матеріалах справи наявний наказ № 0606/07-159 від 01.10.2018 "Про набуття чинності тарифів на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення та послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)", в якому вказано застосовувати з 30.09.2018 наступні тарифи:

- на централізоване водопостачання - 7 грн. 20 коп. за 1 м3 без ПДВ (8 грн. 64 коп. за 1 м3 з ПДВ);

- на централізоване водовідведення - 6 грн. 32 коп. за 1 м3 без ПДВ (7 грн. 58 коп. за 1 м3 з ПДВ) (а.с.72).

Відповідно до умов пункту 3.5. договору сума договору на 2016 рік складає 199 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 120 000 грн. 00 коп. за рахунок коштів міського бюджету, з можливістю подальшого корегування відповідно до фактично наданих послуг.

В подальшому сторони уклали додаткову угоду до договору № 1-42/2016 від 25.02.2016 на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 30.01.2017 та виклали пункт 3.5. договору в наступній редакції: "Сума договору на 2017 рік складає 220 000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ, з можливістю подальшого корегування відповідно до фактично наданих послуг.".

Додатковою угодою б/№ до договору від 28.12.2017 сторони виклали пункт 3.5. договору в наступній редакції: "Сума договору на 2018 рік складає 250 000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ, з можливістю подальшого корегування відповідно до фактично наданих послуг.".

Крім того, у зв'язку із зміною найменування та банківських реквізитів комунального підприємства "Трамвай" розділ 10. "Юридична адреса та підписи сторін" змінили та виклали в новій редакції: КП КМР "Трамвай", 511931, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Москворецька, 19, код 31197458, ІПН 311974504724, свідоцтво № 04711784, рахунок № НОМЕР_1 , МФО 380805, АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивачем у період з липня 2018 року по травень 2019 року були надані послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 218 790 грн. 48 коп., на підтвердження чого сторонами були складені наступні акти:

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 7 від 31.07.2018, складений про те, що в період з 30.06.2018 по 31.07.2018 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 409 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 409 куб.м. (а.с.38);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 8 від 31.08.2018, складений про те, що в період з 31.07.2018 по 31.08.2018 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 352 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 352 куб.м. (а.с.39);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 9 від 25.09.2018, складений про те, що в період з 01.09.2018 по 25.09.2018 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 666 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 666 куб.м. (а.с.40);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 10 від 31.10.2018, складений про те, що в період з 26.09.2018 по 31.10.2018 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 477,73 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 477,73 куб.м. (а.с.41);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 11 від 30.11.2018, складений про те, що в період з 01.11.2018 по 30.11.2018 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 321 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 321 куб.м. (а.с.42);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 12 від 31.12.2018, складений про те, що в період з 01.12.2018 по 31.12.2018 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 702,744 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 702,744 куб.м. (а.с.43);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 01 від 31.01.2019, складений про те, що в період з 01.01.2019 по 31.01.2019 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 163,659 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 163,659 куб.м. (а.с.44);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 02 від 28.02.2019, складений про те, що в період з 01.02.2019 по 28.02.2019 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 1 234 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 1 234 куб.м. (а.с.45);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 03 від 31.03.2019, складений про те, що в період з 01.03.2019 по 31.03.2019 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 828 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 828 куб.м. (а.с.46);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 04 від 30.04.2019, складений про те, що в період з 01.04.2019 по 30.04.2019 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 993 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 993 куб.м. (а.с.47);

- акт прийому-передачі виконаних послуг № 05 від 31.05.2019, складений про те, що в період з 01.05.2019 по 31.05.2019 водоканал передав, а споживач прийняв водопостачання в обсязі 974 куб.м.; споживач передав, а водоканал прийняв водовідведення в обсязі 974 куб.м. (а.с.48).

При цьому, у відповідності до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, централізованого постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п'яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному періоді відповідач не звертався до позивача із вимогою зафіксувати порушення виконавцем умов спірного договору шляхом виклику представника виконавця для складання та підписання акту-претензії споживача. Доказів звернення споживача до суду для доведення факту ненадання йому житлово-комунальних послуг за умовами спірного договору відповідачем в матеріали справи також не надано.

Викладене підтверджує, що позивачем зобов'язання виконувались у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства та надані послуги приймалися відповідачем без зауважень.

Згідно з пунктом 3.9. Правил № 190 рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам.

З урахуванням вказаного, в період з липня 2018 року по травень 2019 року позивачем щомісяця виставлялись рахунки на оплату вказаних послуг, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- рахунок № 18055/13821 від 31.07.2018 (за липень 2018 року) на суму 19 697 грн. 82 коп. (а.с.49);

- рахунок № 18055/13812 від 31.08.2018 (за серпень 2018 року) на суму 18 900 грн. 96 коп. (а.с.50);

- рахунок № 18055/17811 від 25.09.2018 (за вересень 2018 року) на суму 23 290 грн. 68 коп. (а.с.51);

- рахунок № 18055/19878 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 2 346 грн. 05 коп. (а.с.52);

- рахунок № 18055/19879 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 21 252 грн. 06 коп. (а.с.53);

- рахунок № 18055/22352 від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 21 431 грн. 90 коп. (а.с.54);

- рахунок № 18055/24354 від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 27 625 грн. 33 коп. (а.с.55);

- рахунок № 18055/463 від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 18 879 грн. 19 коп. (а.с.56);

- рахунок № 18055/2305 від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 20 020 грн. 41 коп. (а.с.57);

- рахунок № 18055/4373 від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 13 433 грн. 48 коп. (а.с.58);

- рахунок № 18055/6379 від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 16 110 грн. 43 коп. (а.с.59);

- рахунок № 18055/8232 від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 15 802 грн. 17 коп. (а.с.60).

У розділі 4 договору сторони погодили взаємні права та обов'язки.

Так, зокрема, споживач зобов'язаний щомісяця, не пізніше 25 числа поточного (розрахункового) місяця одержувати в бухгалтерії водоканалу рахунок на оплату послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, своєчасно здійснювати оплату (пункт 5.2.3. договору).

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що оплата за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється споживачем щомісячно до 27 числа поточного (розрахункового) місяця, за діючими тарифами, на підставі рахунку водоканалу, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок водоканалу.

Однак суд, приймаючи рішення, не може виходити із таких умови оплати, оскільки наявні у справі докази та взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, не узгоджується з принципом розумності та справедливості таких умов оплати наданих послуг.

Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Більше того, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, щоакти прийому-передачі виконаних послуг по кожному зі спірних місяців складалися сторонами в останній день кожного такого місяця, відповідно ірахунки виставлялися позивачем лише в останній календарний день місяця, то у відповідача (споживача) була відсутня можливість навіть бути обізнаним про спожитий обсяг водопостачання та водовідведення станом на 27 число поточного (розрахункового) місяця, оскільки такий обсяг може бути визначений лише в останній день місяця, суд приходить до висновку про необхідність застосування умов пункту 3.1. договору з урахуванням норм статті 3 Цивільного кодексу України, шляхом визначення таких умов оплати: оплата за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення здійснюється споживачем щомісячно до 27 числа місяця, наступного за розрахунковим.

При цьому, суд не досліджує питання фактичного отримання рахунків на оплату спожитих у спірний період послуг, оскільки:

- обов'язок отримання рахунку на оплату послуг відповідно до умов пункту 5.2.3. договору покладається саме на відповідача (споживача);

- більше того, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє споживача від обов'язку з оплати наданих послуг.

Як вказує позивач, відповідачем спожиті в період з липня 2018 року по травень 2019 року послуги з водопостачання та водовідведення були оплачені лише частково в сумі 5 560 грн. 97 коп.

Доказів повної оплати наданих позивачем у період з липня 2018 року по травень 2019 року послуг з водопостачання та водовідведення на залишкову суму 213 229 грн. 51 коп. відповідач не надав, доводи позивача в цій частині не спростував.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання за договором у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем зі сплати наданих у період з липня 2018 року по травень 2019 року послуг в сумі 213 229 грн. 51 коп.

Суд також відзначає, що позивач просить суд стягнути суму основного боргу у розмірі 213 229 грн. 52 коп., надаючи розрахунок заборгованості за кожним місяцем окремо, але судом здійснено математичний аналіз заборгованості по кожному місяцю спірного періоду окремо, та встановлено, що загальна сума заборгованості за період з липня 2018 року по травень 2019 року становить 213 229 грн. 51 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у процесіі надання та споживання житлово-комунальних послуг визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Так, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (частина 1 статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до норм статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Статтею 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:

1) споживачі (індивідуальні та колективні);

2) управитель;

3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцями комунальних послуг, зокрема, є: щодо послуг з централізованого водопостачання - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання; щодо послуг з централізованого водовідведення - суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено обов'язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить також з наступного.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було встановлено судом, з урахуванням умов пункту 3.1. договору та норм статті 3 Цивільного кодексу України, оплата за надані в період з липня 2018 року по травень 2019 року послуги з централізованого водопостачання та водовідведення повинна була здійснюватися споживачем щомісячно до 27 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За нормами частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за можливість виконання ним грошового зобов'язання.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 213 229 грн. 51 коп. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 213 229 грн. 51 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 6.2. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг до 27 числа поточного (розрахункового) місяця споживач сплачує водоканалу пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення.

На підставі вказаного пункту договору, з урахуванням того, що позивачем його зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, а відповідачем порушені, була нарахована пеня за загальний період прострочення з 01.12.2018 по 31.05.2019 в сумі 20 156 грн. 92 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано те, що:

- оплаті надані послуги підлягають у строк до 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, а останній день строку для оплати наданих за актами від 25.09.2018, 31.12.2018 та 31.03.2019 послуг припадає на вихідний день, отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку для їх оплати є перший за ним робочий день, а саме: 29.10.2018, 28.01.2019 та 30.04.2019, відповідно;

- нарахуванню підлягає пеня у період прострочення протягом 6 місяців з моменту його виникнення за кожним актом окремо, а не на загальну суму заборгованості за останні 6 місяців, оскільки заборгованість за актами, складеними у 2019 році не може виникнути 01.12.2018, як нараховує позивач.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.10), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок пені, судом встановлено наступне:

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 12 від 31.12.2018; рахунок №18055/24354 від 31.12.2018 (за грудень 2018 року) на суму 27 625 грн. 33 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 28.01.2019; заборгованість складає 27 625 грн. 33 коп., отже, в період прострочення з 29.01.2019 по 31.05.2019 пеня складає 3 351 грн. 37 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 01 від 31.01.2019; рахунок №18055/463 від 31.01.2019 (за січень 2019 року) на суму 18 879 грн. 19 коп. граничний строк оплати - 27.02.2019; заборгованість складає 18 879 грн. 19 коп., отже, в період прострочення з 28.02.2019 по 31.05.2019 пеня складає 1 731 грн. 71 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 02 від 28.02.2019; рахунок №18055/2305 від 28.02.2019 (за лютий 2019 року) на суму 20 020 грн. 41 коп. граничний строк оплати - 27.03.2019; заборгованість складає 20 020 грн. 41 коп., отже, в період прострочення з 28.03.2019 по 31.05.2019 пеня складає 1 283 грн. 50 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 03 від 31.03.2019; рахунок №18055/4373 від 31.03.2019 (за березень 2019 року) на суму 13 433 грн. 48 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 30.04.2019; заборгованість складає 13 433 грн. 48 коп., отже, в період прострочення з 01.05.2019 по 31.05.2019 пеня складає 410 грн. 73 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 04 від 30.04.2019; рахунок №18055/6379 від 30.04.2019 (за квітень 2019 року) на суму 16 110 грн. 43 коп. граничний строк оплати - 27.05.2019; заборгованість складає 16 110 грн. 43 коп., отже, в період прострочення з 28.05.2019 по 31.05.2019 пеня складає 63 грн. 56 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 05 від 31.05.2019; рахунок №18055/8232 від 31.05.2019 (за травень 2019 року) на суму 15 802 грн. 17 коп. граничний строк оплати - 27.06.2019; заборгованість складає 15 802 грн. 17 коп., але в заявлений позивачем період прострочення заборгованість була відсутня, отже пеня не нараховується.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 6 840 грн. 87 коп.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з липня 2018 року по травень 2019 року у сумі 11 792 грн. 80 коп.

З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальність передбачена частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 22.01.2019 у справі № 905/305/18, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем не були враховані наведені вимоги, крім того, враховуючи невірне визначення позивачем граничного строку оплати, у розрахунку присутні помилки в частині визначення періодів прострочення.

Враховуючи вказане, розрахунок інфляційних втрат, долучений позивачем до позовної заяви (а.с.8-9), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, враховуючи правові позиції вищевказаних постанов Верховного Суду, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 7 від 31.07.2018; рахунок №18055/13821 від 31.07.2018 (за липень 2018 року) на суму 19 697 грн. 82 коп. граничний строк оплати - 27.08.2018; заборгованість складає 14 136 грн. 85 коп., отже, в період прострочення з 28.08.2018 по 31.05.2019 інфляційні втрати слід нараховувати за період з вересня 2018 року по травень 2019 року, які в цей період складають 1 461 грн. 39 коп. Враховуючи, що позивачем у вказаному періоді заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 1 102 грн. 67 коп., не виходячи за межі позовних вимог, суд вважає, що саме такий розмір підлягає стягненню з відповідача;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 8 від 31.08.2018; рахунок №18055/13812 від 31.08.2018 (за серпень 2018 року) на суму 18 900 грн. 96 коп. граничний строк оплати - 27.09.2018; заборгованість складає 18 900 грн. 96 коп., отже, в період прострочення з 28.09.2018 по 31.05.2019 інфляційні втрати слід нараховувати за період з жовтня 2018 року по травень 2019 року, які в цей період складають 1 565 грн. 03 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 9 від 25.09.2018; рахунок №18055/17811 від 25.09.2018 (за вересень 2018 року) на суму 23 290 грн. 68 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 29.10.2018; заборгованість складає 23 290 грн. 68 коп., отже, в період прострочення з 30.10.2018 по 31.05.2019 інфляційні втрати слід нараховувати за період з листопада 2018 року по травень 2019 року, які в цей період складають 1 506 грн. 95 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 10 від 31.10.2018; рахунок №18055/19878 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 2 346 грн. 05 коп. та рахунок №18055/19879 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 21 252 грн. 06 коп. граничний строк оплати - 27.11.2018; загальна сума заборгованості складає 23 598 грн. 11 коп., отже, в період прострочення з 28.11.2018 по 31.05.2019 інфляційні втрати слід нараховувати за період з грудня 2018 року по травень 2019 року, які в цей період складають 1 179 грн. 94 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 11 від 30.11.2018; рахунок №18055/22352 від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 21 431 грн. 90 коп. граничний строк оплати - 27.12.2018; заборгованість складає 21 431 грн. 90 коп., отже, в період прострочення з 28.12.2018 по 31.05.2019 інфляційні втрати слід нараховувати за період з січня 2019 року по травень 2019 року, які в цей період складають 893 грн. 03 коп.;

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 8 044 грн. 67 коп.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період прострочення з 01.07.2018 по 31.05.2019 в сумі 3 272 грн. 86 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с.7-8), та встановлено, що під час його проведення позивачем не було враховано те, що оплаті надані послуги підлягають у строк до 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, а останній день строку для оплати наданих за актами від 25.09.2018, 31.12.2018 та 31.03.2019 послуг припадає на вихідний день, отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку для їх оплати є перший за ним робочий день, а саме: 29.10.2018, 28.01.2019 та 30.04.2019, відповідно. Таким чином, позивачем у розрахунку були невірно визначені періоди прострочення.

Отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у позовній заяві (а.с.7-8), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом було встановлено наступне:

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 8 від 31.08.2018; рахунок №18055/13812 від 31.08.2018 (за серпень 2018 року) на суму 18 900 грн. 96 коп. граничний строк оплати - 27.09.2018; заборгованість складає 18 900 грн. 96 коп., отже, в період прострочення з 28.09.2018 по 31.05.2019 3% річних складають 382 грн. 16 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 9 від 25.09.2018; рахунок №18055/17811 від 25.09.2018 (за вересень 2018 року) на суму 23 290 грн. 68 коп. граничний строк оплати, з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, - 29.10.2018; заборгованість складає 23 290 грн. 68 коп., отже, в період прострочення з 30.10.2018 по 31.05.2019 3% річних складають 409 грн. 66 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 10 від 31.10.2018; рахунок №18055/19878 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 2 346 грн. 05 коп. та рахунок №18055/19879 від 31.10.2018 (за жовтень 2018 року) на суму 21 252 грн. 06 коп. граничний строк оплати - 27.11.2018; загальна сума заборгованості складає 23 598 грн. 11 коп., отже, в період прострочення з 28.11.2018 по 31.05.2019 3% річних складають 358 грн. 82 коп.;

- за актом прийому-передачі виконаних послуг № 11 від 30.11.2018; рахунок №18055/22352 від 30.11.2018 (за листопад 2018 року) на суму 21 431 грн. 90 коп. граничний строк оплати - 27.12.2018; заборгованість складає 21 431 грн. 90 коп., отже, в період прострочення з 28.12.2018 по 31.05.2019 3% річних складають 273 грн. 04 коп.;

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 2 315 грн. 62 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору в сумі 3 456 грн. 46 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" до Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Трамвай" про стягнення заборгованості за договором на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 1-42/2016 від 25.02.2016 у загальному розмірі 248 452 грн. 10 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Трамвай" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вулиця Москворецька, будинок 19; ідентифікаційний код 31197458) на користь Комунального виробничого підприємства Кам'янської міської ради "Міськводоканал" (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вулиця Широка, будинок 16; ідентифікаційний код 33855098) - 213 229 грн. 51 коп. основного боргу, 6 840 грн. 87 коп. - пені, 8 044 грн. 67 коп. - інфляційних втрат, 2 315 грн. 62 коп. - 3% річних та 3 456 грн. 46 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.07.2019.

Суддя Ю.В. Фещенко

Попередній документ

83230839

Наступний документ

83230841

Інформація про рішення:

№ рішення:	83230840
№ справи:	904/2602/19
Дата рішення:	24.07.2019
Дата публікації:	26.07.2019
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію