вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/17492/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Разіної Т.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Вайнер Є.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 17.04.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 (повний текст підписано 10.09.2018)
у справі №910/17492/17 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод"
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про стягнення заборгованості у розмірі 12 033 178,74 грн.
В судовому засіданні 17.04.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення грошових коштів, надмірно сплачених за послуги з транспортування природного газу.
Позов обґрунтовано укладанням 18.03.2016 між ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та ПАТ "Укртрансгаз" (Оператор) договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг. Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним було здійснено попередню оплату послуг з транспортування природного газу у квітні 2017 у розмірі 31 425 667,15 грн. У травні 2017 від відповідача надійшов рахунок та акт від 30.04.2017 № 04-17-1603000834/ПР/2016-4507 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за квітень 2017, в яких вказано суму послуг з транспортування газу у загальному в розмірі 31 349 453,30 грн., тариф - 615,10 грн. за 1000 куб.м., який визначений з урахуванням постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017. Проте, у зв'язку з набранням чинності з 28.04.2017 постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017, НКРЕКП з цієї дати фактично відновила дію тарифу, зокрема, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів, у розмірі 615,10 грн., встановленого постановою НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 та припинила дію тарифу, встановленого постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017 у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб. на добу. Таким чином, різниця між нарахованою відповідачем та сплаченою позивачем за період квітень 2017 платою за послуги з транспортування природного газу у розмірі 12 033 178,74 грн. є надмірно сплаченою. За таких підстав, позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" суми надмірно сплачених коштів за послуги з транспортування природного газу у розмірі 12 033 178,74 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/17492/17 позов задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" 12 033 178,74 грн. та 182 497,68 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано частковою обґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 28.09.2018 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 16, 525, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України) та процесуального (ст.ст. 76, 79, 86, 209, 210, 236, п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України) права, неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.
Апелянт вказує, що відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення з нього частини сплаченого авансу, оскільки відповідач належним чином виконує свої зобов'язання за договором, надаючи послуги з транспортування природного газу на умовах попередньої оплати, а такої правової підстави для виникнення обов'язку з повернення частини попередньої оплати, до виконання якого суд схиляє відповідача своїм рішенням, у відповідача взагалі не виникало, оскільки правова підстава набуття авансових коштів (договір) не відпала, що не було зазначено судом в оскаржуваному рішенні.
Скаржник вважає необґрунтованим та недоведеним наявність обставин щодо надмірності здійсненої передплати, які суд визнав встановленими, неповно з'ясувавши обставини, що мають значення для справи, зробивши невідповідні обставинам справи висновки, допустивши порушення норм процесуального права та неправильно застосувавши норми матеріального права.
На переконання апелянта, постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 та від 28.03.2017 №395, внаслідок їх скасування постановою НКРЕКП від 10.04.2017 №494 втратили чинність з моменту їх прийняття, тобто постанови не призвели до породження правових наслідків від моменту їх прийняття.
Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не надано належну правову оцінку юридичним наслідкам, спричиненим «скасуванням» та «визнання такими, що втратили чинність» нормативно - правових актів.
Крім того, апелянт вказує, що стягуючи з відповідача 12 033 178,74 грн. частини авансу, не зважаючи на безпідставність та необґрунтованість такої вимоги, суд керувався розрахунком позивача, в якому враховано вартість послуг транспортування обсягу природного газу 4 113,223 тис. куб. м. за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 в розмірі 3 036 052,16 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача заперечує доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, просить її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
03.10.2018 в газеті "Голос України" №185 (6940) опубліковано повідомлення голови Північного апеляційного господарського суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача 31.10.2018 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2018 апеляційну Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/17492/17 залишено без руху.
14.11.2018 апелянт на виконання вимог ухвали суду від 05.11.2018, подав документи, що посвідчують повноваження представника апелянта та повноваження Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" Акціонерного товариства "Укртрансгаз" по сплаті судового збору замість Акціонерного товариства "Укртрансгаз".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 у справі №910/17492/17 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.01.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 оголошено перерву у справі до 14.02.2019, враховуючи необхідність додаткового з'ясування обставин справи та відкладення розгляду заявленого представником відповідача клопотання про зупинення провадження у справі
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019, від 28.03.2019 у справі оголошувалась перерва, останній раз на 17.04.2019.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.04.2019 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.04.2019 заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
28.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Газотранспортне підприємство) було укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У, відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов'язалось надати Замовнику послуги транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника від пунктів приймання - передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов'язався внести плату за надані послуги (т.1, а.с.15-17).
18.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (Оператор) було укладено договір транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507, відповідно до умов якого Оператор надає Замовнику послуги транспортування природного газу (послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (т.1, а.с.19-25).
Відповідно до п.2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Згідно з п.2.3 договору послуги, які можуть бути надані Замовнику за цим Договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій, послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.
Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 та/або додатка 2 до цього договору (п.2.4 Договору).
У п.2.6 договору визначено, що Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів (п.2.7 Договору).
Відповідно до п.6.1 договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужностей).
Згідно з п.6.3 договору надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Оператором на його офіційному веб-сайті.
У п.7.1 договору визначено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються Регулятором; транспортування - за тарифами, які встановлюються Регулятором; балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
Відповідно до п.7.3 договору тарифи, передбачені п.7.1 цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується Сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.8.3 договору оплата вартості договірної потужності Замовником здійснюється на підставі рахунка - фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок Оператора на умовах 100% попередньої оплати за 5 робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Пунктом 11.1 договору визначено, що послуги, які надаються за цим Договором, за винятком послуг з балансування, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг.
Послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого Замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього Договору (п.11.4 Договору).
У п.17.1 договору в редакції Додаткової угоди №1 від 28.03.2017 зазначено, що він набирає чинності з дня його укладання на строк включно до 31.12.2017. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (т.1, а.с.26-27).
Додатком 2 до договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 сторони погодили плановий обсяг фізичного транспортування природного газу замовника по місяцях (т.1, а.с.28).
Заявою №НГЗ-исх-01-17-889 від 30.03.2017 ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" на підставі ст. 601 ЦК України заявило про припинення зобов'язання ПАТ "Укртрансгаз" перед ТОВ "МГЗ" за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №601/451-У від 29.12.2013 у розмірі 31425667,15 грн., шляхом зарахування зазначеної суми в рахунок виконання зобов'язання позивача перед ПАТ "Укртрансгаз" за договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 (т.1, а.с.29).
Листом №НСЗ-исх-01-17-212 від 10.04.2017 позивач додатково до заяви про залік зустрічних однорідних вимог уточнив, що зарахування коштів в рахунок виконання зобов'язання з транспортування природного газу має відбутися на договір №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 (т.1, а.с.30),
Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Укртрансгаз" листом №606/06-03 від 04.05.2017 надіслало на адресу позивача рахунок на попередню оплату за транспортування природного газу у травні 2017 від 04.05.2017 №2104/05-17-1603000834/ПР/2016-4507, рахунок та акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 на суму 31349453,30 грн., у зв'язку з набранням чинності постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 "Про скасування деяких постанов" (т.1, а.с.31-32).
У відповідь на який позивач листом №НГЗ-исх.01-17-339 від 22.05.2017 повідомив, що постанова НКРЕКП №494 від 10.04.2017 "Про скасування деяких постанов" набрала чинності з 28.04.2017, а не з 01.04.2017, а тому саме з цієї дати має застосовуватись тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів у розмірі 615,10 грн. за 1000 м.куб. без ПДВ. Таким чином, просив роз'яснити щодо застосування з 01.04.2017 тарифу (т.1, а.с.33).
Листом №НГЗ-исх-01-17-546 від 26.07.2017 ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" просив відповідача зарахувати різницю між нарахованою за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 платою за послуги з транспортування природного газу за тарифом 615,10 грн. за 1000 м.куб. та платою за тарифом 322,10 грн. за 1000 м.куб. у розмірі 12033178,74 грн. як попередню оплату за наступні періоди надання послуг за договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016, а також направило акти звірки розрахунків, два примірника акту надання послуг за квітень 2017, у відповідь на який ПАТ "Укртрансгаз" листом №2104вих-17-69 від 16.08.2017 відмовились від підписання акту (т.1, а.с.34).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності з 28.04.2017 постановою НКРЕКП №494 від 10.04.2017, НКРЕКП з цієї дати фактично відновила дію тарифу, зокрема, для споживачів, власні газопроводи яких безпосередньо підключені до магістральних газопроводів, у розмірі 615,10 грн., встановленого постановою НКРЕКП №3159 від 29.12.2015 та припинила дію тарифу, встановленого постановою НКРЕКП №348 від 28.03.2017 у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб. на добу. Таким чином, різниця між нарахованою відповідачем та сплаченою позивачем за період квітень 2017 платою за послуги з транспортування природного газу у розмірі 12 033 178,74 грн. є надмірно сплаченою. За таких підстав, позивач просить з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 23.11.2017, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, зобов'язати ПАТ "Укртрансгаз" визначити у акті наданих послуг за квітень 2017 вартість наданих ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" за період з 01.04.2017 по 27.04.2017 послуг з транспортування природного газу магістральними газопроводами за договором від 18.03.2016 №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 з урахуванням тарифу у розмірі 322,10 грн. за 1000 куб.м на добу (без урахування ПДВ), встановленого рядком 8 Додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348, а за період з 28.04.2017 по 30.04.2017 - з урахуванням тарифу у розмірі 615,10 грн. за 1000 мі (без урахування ПДВ), встановленого п.3 постанови НКРЕКП від 29.12.2015 №3159; стягнути з ПАТ "Укртрансгаз" на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" суму надмірно сплачених коштів за послуги з транспортування природного газу за квітень 2017 в розмірі 12 033 178,74 грн.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що сума 12 033 178, 74 грн. є різницею між фактично сплаченою сумою та тією, що підлягала сплаті, а тому дійшов висновку про її стягнення.
Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача визначити в акті наданих послуг за квітень 2017 правильну їх вартість, суд виходив з того, що вартість наданих послуг з транспортування природного газу та відповідні тарифи він встановив у даному рішенні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Внаслідок укладення Договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016 між сторонами згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Відповідно до п.5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Як вбачається з матеріалів справи, відносини між сторонами виникли на підставі укладеного договору транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016, за яким позивачу надаються послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, зокрема, на умовах попередньої оплати.
Вказаний договір укладений у формі типового договору транспортування природного газу, яка затверджена постановою НКРЕКП №2497 від 30.09.2015. Відносини між сторонами регулюються Кодексом газотранспортної системи, Законом України «Про ринок природного газу», нормативно - правовими актами Регулятора, чинним законодавством та укладеним між сторонами договором.
За своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються, зокрема ст.ст. 901, 903 ЦК України, відповідно до яких одна сторона зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату послуг. За волевиявленням позивача, сплачені ним 31 425 667,15 грн. за платіжним дорученням №5746883 від 21.03.2017 за іншим договором №601/451-У від 28.12.2013 у якості попередньої оплати послуг за квітень 2017, були зараховані як передоплата за договором транспортування природного газу №НГЗ-Д-16-110/1603000834/ПР/2016-4507 від 18.03.2016, відповідно до якого позивачу, починаючи з квітня 2017 надаються і продовжують надаватись відповідні послуги. Послуги надаються позивачу на умовах попередньої оплати, що останнім не заперечується.
Обов'язок позивача здійснювати попередню оплату послуг передбачено не лише п. 8.3 договору, як вказує позивач у позові, а випливає з наступного:
- відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, надати оператору фінансове забезпечення в порядку, встановленому Кодексу та в цьому договорі, крім того згідно з п. 12.1 договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог Кодексу;
- за приписами п. 1 гл. 2 розділу VІІІ Кодексу газотранспортної системи з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 17.1. договору в редакції Додаткової угоди №1 від 28.03.2017, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк включно до 31.12.2017. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово та підписуються уповноваженими особами сторін відповідно до п. 17.2 договору.
Згідно з п. 17.4, цей договір може бути розірваний, зокрема, за згодою сторін, будь-якою стороною в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за тридцять календарних днів, якщо інша Сторона не виконує свої зобов'язання за цим Договором, в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 651 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зважаючи на те, що ні позивач, ні відповідач досі не заявляли один одному про припинення дії договору, не домовлялись про його розірвання шляхом підписання такої угоди, не повідомляли один одного про розірвання договору в односторонньому порядку, на що сторони мають право у випадку невиконання зобов'язань іншою стороною, не відмовлялись від виконання своїх зобов'язань за договором та продовжують їх виконувати, спірний договір продовжує свою дію і на даний час.
Відтак, будь-які грошові кошти, сплачені позивачем на підставі та на виконання умов договору у якості попередньої оплати, не підлягають поверненню, оскільки підстава, за якої грошові кошти сплачені та отримані, не відпала, договір є чинним та сторони продовжують виконання своїх зобов'язань за таким діючим договором.
Викладені позивачем у позові обставини щодо не підписання між сторонами акту за надані послуги у квітні 2017 у зв'язку з тим, що позивач не погоджується із застосуванням відповідачем встановленого НКРЕКП тарифу, свідчать про те, що при визначенні загальної вартості наданих послуг за квітень 2017 між сторонами виникли ті самі розбіжності, які підлягають врегулюванню у судовому порядку, враховуючи, що шляхом переговорів врегулювати такі розбіжності сторонам не вдалося.
Відтак, саме врегулювання розбіжностей між сторонами має бути предметом іншої судової справи, під час розгляду якої підлягатимуть дослідженню викладені позивачем у цьому позові обставини, що становлять підставу позову. Зокрема, підлягатиме встановленню правомірність або неправомірність застосування того чи іншого тарифу при визначенні відповідачем вартості наданих послуг за квітень 2017, насамперед, застосування того чи іншого чинного нормативно-правового акту НКРЕКП, яким встановлюються тарифи та регулюються відносини між сторонами, як суб'єктами ринку природного газу.
За приписами п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
Крім того, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не визначено, яким чином слід визначити в акті наданих послуг за квітень 2017 дані відомості з урахуванням того, що вказаний Акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №04-17-1603000834/ПР/2016-4507 від 30.04.2017 на суму в розмірі 31349453,30 грн. вже складений та підписаний сторонами (з боку позивача підписаний та закреслений).
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи охоронюваний законом інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
За змістом ст.16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Що стосується вимог відповідача про стягнення з позивача витрат, пов'язаних з явкою представників у судове засідання, колегія суддів зазначає, що вони були правомірно відхилені судом першої інстанції.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості стягнення з відповідача частини сплаченого позивачем авансу знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Місцевий господарський суд не повністю з'ясував всі істотні обставини справи та не надав належної оцінки доказам, представленим в обґрунтування підстав заявленого позову, а тому прийняв судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/17492/17 підлягає скасуванню з вищевикладених підстав, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.
У зв'язку із відмовою в позові, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, а судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням, відповідно до ст.129 ГПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/17492/17 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2018 у справі №910/17492/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (57286, Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, код ЄДРПОУ 33133003) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 273 147,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №910/17492/17 повернути до Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 25.07.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Т.І. Разіна
Ю.Б. Михальська