вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"16" липня 2019 р. Справа№ 927/432/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Скрипки І.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Білоус О.О.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 16.07.2019,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гральні системи України»
на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019
у справі №927/432/19 (суддя Книш Н.Ю.)
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державної служби геології та надр України
до 1) Національної акціонерної компанії «Надра України»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Мобіл»
3) Приватного підприємства «Гральні системи України»
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння
Заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної служби геології та надр України звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом до Національної акціонерної компанії «Надра України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Мульті-Мобіл», Приватного підприємства «Гральні системи України», в якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі - продажу від 26.11.2007 нерухомого майна, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м, укладений між НАК «Надра України» та ТОВ «Мульті-Мобіл».
- витребувати у ПП «Гральні системи України» на користь Кабінету Міністрів України нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 26.11.2007 між НАК «Надра України» та ТОВ «Мульті-Мобіл» було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого НАК «Надра України» продало, а ТОВ «Мульті-Мобіл» купило нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м. Згідно з договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 26.11.2007 ТОВ «Мульті-Мобіл» придбало у НАК «Надра України» спірне майно за ціною 1 561 307, 65 гривень. Прокурор стверджує, що водночас 04.12.2007 зазначене майно було продано ВАТ Банк «Біг Енергія» за 3 800 000 грн., що удвічі більше суми, яку отримала НАК «Надра України».
Прокурор наголошує на пункті 5.4. Статуту НАК «Надра України» у редакції від 27.09.2000, чинній на час утворення Компанії, що майно, яке є державною власністю і передане Компанії у користування та/або управління, не підлягає відчуженню та зазначає, що оскільки оскаржуваний договір нерухомого майна суперечать вимогам статей 8, 9, 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», статуту НАК «Надра України», статті 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803, статтям 75, 139, 141, 145 Господарського кодексу України, він згідно зі статтями 203, 215, 216 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України повинен бути визнаний судом недійсним.
Також прокурор зазначає, що нерухоме майно, яке протиправно вибуло із власності держави, неодноразово відчужувалось на користь приватних суб'єктів господарювання. Так, 04.12.2007 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ «Мульті-Мобіл» та ВАТ Банк «БІГ Енергія», спірне майно відчужено ВАТ Банк «БІГ Енергія» за 3 800 000 гривень. У подальшому ВАТ Банк «БІГ Енергія» 16.12.2010 уклало договір купівлі-продажу з ПП «Гральні системи України», на підставі якого право власності на спірне нерухоме майно перейшло до ПП «Гральні системи України». За таких обставин, прокурор стверджує, що оскільки спірне нерухоме майно відчужено без волевиявлення власника - держави в особі Кабінету Міністрів України, особою, яка не мала права на його відчуження, право власності у визначеному законом порядку до наступних набувачів не перейшло, а отже воно підлягає витребуванню у державну власність від останнього набувача - ПП «Гральні системи України». В обґрунтування зазначеної вимоги прокурор, зокрема, посилається на статтю 387, частину 1 статті 388 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, Заступник Генерального прокурора, посилаючись на статтю 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає, що про порушення інтересів держави Кабінету Міністрів України і Держгеонадрам достеменно відомо з жовтня 2018 року, що підтверджується запитами Генеральної прокуратури України до вказаних органів у рамках кримінального провадження. Однак, Кабінетом Міністрів України, як засновником НАК «Надра України» та власником державного майна, переданого до статутного капіталу Компанії, та Держгеонадрами, як органом управління та акціонером Компанії, який здійснює управління корпоративними правами держави, незважаючи на незаконність відчуження майна, до цього часу не вжито заходів щодо його повернення у власність держави. Отже, враховуючи нездійснення позивачами тривалий час захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення у суд із відповідним позовом протягом тривалого часу після отримання інформації про порушення інтересів держави, Генеральна прокуратура України вважає, що має право звернутися до суду із даним позовом.
Одночасно із позовною заявою заступником Генерального прокурора подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м.;
- заборони ПП «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього.
В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що підставою для заявлення позову у даній справі стало встановлення Генеральною прокуратурою України під час розслідування кримінального провадження від 17.11.2017 за фактом незаконної приватизації державного майна, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 233 Кримінального кодексу України, порушення при укладенні договорів купівлі-продажу державного майна вимог статті 326 Цивільного кодексу України, статей 75, 139, частини 3 статті 145 Господарського кодексу України, статті 6 Порядку відчуження об'єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 №803. Прокурор стверджує, що згідно із відомостями з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , з 23.12.2010, перебуває у приватній власності ПП «Гральні системи України». Однак, зазначене майно неодноразово було предметом купівлі-продажу. Обставини незаконного набуття права власності на спірне майно, на які посилається прокурор, дають обґрунтовані підстави припускати, що воно може бути протиправно відчужено відповідачем у справі. Зважаючи на викладене, з метою запобігання відчуженню чи обтяженню державного майна іншими зобов'язаннями, що може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, необхідно відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на це майно та заборонити відповідачу вчиняти з ним будь-які дії, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно них.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 частково задоволено заяву Заступника Генерального прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову №05/2-13019-19 від 24.05.2019, накладено арешт на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 в.м.
В частині задоволення заяви щодо заборони Приватному підприємству «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього, відмовлено.
В обґрунтування прийнятої ухвали суд зазначив, що оскільки спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалось, суд приймає як обґрунтовані доводи заявника про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на нерухоме майно. Вжиття заходів до забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову. Навпаки, невжиття зазначених заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки спірне майно може бути відчужено відповідачем на користь третіх осіб або обтяжено додатковими зобов'язаннями. Водночас, за висновками місцевого господарського суду заява заступника Генерального прокурора в частині заборони ПП «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини стосовно відповідного нерухомого майна задоволенню не підлягає, зважаючи на невизначеність кола «інших осіб», а також враховуючи, що сам по собі факт накладення арешту на спірне майно унеможливлює укладення правочинів, наслідком яких є його відчуження, що, на думку суду, є достатніми заходами для запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення суду у разі розгляду справи по суті та задоволення позовних вимог.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, 06.06.2019 (про що свідчить відмітка Господарського суду Чернігівської області на апеляційній скарзі), Приватне підприємство «Гральні системи України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 в частині накладення арешту на нерухоме майно, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв.м., приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв.м. скасувати.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, а саме, неналежним обґрунтуванням та мотивуванням необхідності та наявності підстав (доказів) для вжиття заходів до забезпечення позову, яке полягає у не зазначенні судом, в чому полягає ймовірність утруднення виконання рішення, наслідків невжиття заходів до забезпечення позову та доказів існування відповідних підстав.
Скаржник наголошує, що є добросовісним набувачем спірного майна, доказів, які б підтверджували намір ПП «Гральні системи України» продати, перепланувати, реконструювати об'єкт нерухомого майна у матеріалах справи немає.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гральні системи України» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Скрипки І.М., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Гральні системи України» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 16.07.2019.
04.07.2019 від прокуратури через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор наголосив на тому, що оскаржувана ухвала прийнята у відповідності з нормами процесуального права, є обґрунтованою, вмотивованою, а викладені в ній висновки підтверджені наявними в справі доказами. Прокурор наголошує, що обставини незаконного набуття права власності на спірне майно діють обґрунтовані підстави припускати, що воно може бути протиправно відчужене відповідачем під час розгляду справи.
12.07.2019 від Національної акціонерної компанії «Надра України» через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач-1 зазначив, що вважає ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 законною та обґрунтованою.
У судове засідання 16.07.2019 з'явились представники прокуратури та відповідача-3.
Інші учасники судового процесу у судове засідання 16.07.2019 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали.
Колегія суддів, враховуючи, що позивачі та відповідачі -1, -2 були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, ухвалила розглядати апеляційну скаргу за відсутності їх представників, оскільки згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Судом при цьому також враховано строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, встановлений частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Представник прокуратури у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача-3 залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду без змін.
Представник відповідача-3 просив суд задовольнити його апеляційну скаргу, ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 про забезпечення позову у справі №927/432/19 в частині накладення арешту скасувати.
У судовому засіданні 16.07.2019 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 1 статті 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 про забезпечення позову у даній справі з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії;
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Разом із тим особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем певних дій не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів колегією суддів встановлено, що станом на дату подання позовної заяви та заяви про вжиття заходів забезпечення позову власником предмету спору в даній справі (нерухомого майна, яким є: 1/14 частина об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Шевченка, 15 , а саме: частина нежитлової будівлі літ. «А-3, А-П»: приміщення з підвалу з літ. 2-1 по літ. 2-16 площею 158,50 кв. м, приміщення першого поверху з літ. 1-2 по літ. 1-21, літ. 10а площею 341,40 кв. м.) є ПП «Гральні системи України» (відповдіач-3), який відповідно до норм чинного законодавства має право розпоряджатися майном на власний розсуд, шляхом укладення договорів купівлі-продажу, оформлення іпотеки на майно, тощо, вчинення яких до розгляду справи по суті призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку із очевидною необхідністю вжиття додаткових, економічно та часово затратних заходів, направлених на поновлення порушених прав позивачів, а саме ініціювання додаткових справ щодо визнання недійсними угод, витребування майна тощо, що в свою чергу повністю нівелює принцип ефективного захисту та поновлення порушених прав позивачів за результатами розгляду даної справи, перетворюючи механізми їх захисту із реальних в ілюзорні.
Враховуючи пов'язаність заходів забезпечення позову з його предметом та факт того, що спірне нерухоме майно після укладення 26.11.2007 між НАК «Надра України» та ТОВ «Мульті-Мобіл» договору купівлі-продажу нежилих приміщень неодноразово відчужувалось, суд першої інстанції правомірно прийняв як обґрунтовані доводи заявника про те, що виправданим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову буде накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору.
Вжиття заходів до забезпечення позову у наведений спосіб забезпечить можливість виконання рішення суду в разі задоволення позову у даній справі.
Колегія суддів зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення позову безпосередньо пов'язаний з предметом спору і є співвідносним із заявленою позивачем вимогою.
Враховуючи вищевстановлені обставини справи, суд вбачає наявність зв'язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову і предметом спору, обраний позивачем захід до забезпечення позову відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається. Водночас, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів чи інших осіб, які не є учасниками справи, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.
З огляду на зазначене, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, з вимог статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходу забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
За таких обставин ухвала місцевого суду в частині накладення арешту є законною, обґрунтованою обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення, наведено місцевим судом, підстав для скасування ухвали суду в цій частині апеляційний господарський суд не знаходить.
Водночас, ухвала місцевого господарського суду в частині відмови прокурору у задоволенні заяви щодо заборони Приватному підприємству «Гральні системи України» та іншим особам здійснювати будь-які дії з вищезазначеним нерухомим майном, у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього, відмовлено, відповідачем-3 не оскаржується, а тому, з огляду на положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в цій частині не переглядається.
Висловлені відповідачем-3 в апеляційній скарзі заперечення не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищенаведені обставини справи та правові норми.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гральні системи України» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 підлягає залишенню без змін.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гральні системи України» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 29.05.2019 у справі №927/432/19 залишити без змін.
Матеріали оскарження у справі №927/432/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.07.2019.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді І.М. Скрипка
А.І. Тищенко