вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" липня 2019 р. Справа№ 910/2149/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дідиченко М.А.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Петрик М.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Осадчук Т.А.; Денисенко О.В.;
від відповідача: Донченко О.Г.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного банку України
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019
у справі № 910/2149/19 (Суддя Спичак О. М.)
за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
до Національного банку України
про стягнення 5 948,15 грн
Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Національного банку України про стягнення 5 948,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Національного банку України на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" суму основного боргу у розмірі 4 339,55 грн, 202,15 грн три відсотки річних, 835,02 грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 640,11 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-травень 2017 в розмірі 4 339,55 грн. Також судом першої інстанції було здійснено власний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що нарахування пені було здійснено позивачем поза 6 місячним строком, встановленим 232 ГК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/2149/19 від 26.04.2019 та залишити позовну заяву без розгляду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення було прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки послуги за договором період опалювального сезону 2016/2017 р.р. (з жовтня 2016 по квітень 2017) та послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів не надавались. Також апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки позовну заяву підписано заступником начальника КП «Київжитлоспецексплуатація», на підтвердження якого до позовної заяви не було надано довіреність, а лише копію наказу від 23.03.2018 № 123 «Про право підпису документів підприємства».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2149/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 910/2149/19 та призначено до розгляду на 10.07.2019 року.
Позиції учасників справи
04.07.2019 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Позивач, заперечуючи проти доводів апелянта, вказав, що доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не підтверджуються поданими ним доказами та матеріалами справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.09.2004 між Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" (підприємство) та Національним банком України (абонент) було укладено договір № 1002 про надання послуг на теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів (надалі- договір).
Предметом цього договору є надання послуг з теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої у гарячій воді теплової енергії та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: АДРЕСА_1 ( п.1.1 договору).
Відповідно до п. 2.2.2. договору (з урахуванням умов додаткового договору № 2) підприємство зобов'язано, в тому числі, надавати послуги по розрахунковому обслуговуванню абонентів з енергопостачальною організацією за спожиту теплову енергію згідно показників приладу обліку теплової енергії за тарифами затвердженими КМДА та діючими на момент розрахунку. Проводити засобами дирекції технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем опалення, ГВП, абонентських уводів згідно з наданою калькуляцією вартості робіт, погодженою Головним управлінням з питань цінової політики виконавчого органу Київської міської державної адміністрації, яка діє на момент розрахунку.
Відповідно до п. 2.3.5 абонент зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію теплосистем у займаних приміщеннях та своєчасне вжиття заходів з утеплення приміщень та місць загального користування.
Пунктом 2.3.6. договору визначено, що споживач своєчасно та в повному обсязі має відшкодовувати (сплачувати) вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування теплосистеми.
Договір набуває чинності з 01.09.2004 та діє до 31.12.2004. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією зі сторін (п.п.6.1, 6.4 договору.).
Додатковим договором № 11 сторони погодили умову про те, що зазначений договір діє до 15.04.2018.
Порядок розрахунків визначено у додатку №2 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017.
Відповідно до п. 5 додатку № 1 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017 визначено, що вартість технічного обслуговування теплосистеми становить суму у розмірі 867,91 грн.
Відповідно до п. 1 додатку № 2 до договору № 1002 від 01.09.2004 в редакції додаткового договору № 11/к-8215 від 01.11.2017 (Порядок розрахунків) визначено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.
Пунктами 2, 3 вказаного додатку сторони погодили, що споживач щомісяця з 10 по 14 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці, платіжні вимоги-доручення, в які включена вартість теплової енергії за попередній місяць та орієнтована вартість теплової енергії за поточний місяць та технічного обслуговування за попередній місяць у розмірі згідно діючих тарифів на теплову енергію та обсягах, визначених у п. 3.1 цього додатку з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акта виконаних робіт.
За умовами п. 3 зазначеного додатку, оплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 18 числа поточного місяця, на підставі платіжної вимоги-доручення.
Крім оплати вартості теплової енергії абонент, на підставі платіжної вимоги-доручення оплачує підприємству вартість фактично наданих за попередній місяць послуг з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем та їх абонентських уводів відповідно до додатку № 1 до договору від 01.09.2004 № 1002. (п. 3.4. додатку № 2)
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що на підставі умов договору Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" були надані послуги з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період з жовтня 2016 по квітень 2018, що підтверджується актами виконаних робіт та реєстрами видачі платіжних документів.
Також позивачем наголошено на тому, що ним було виконано всі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювальних періодів 2016-2017 та 2017-2018, а енергопостачальною організацією було проведено перевірку готовності об'єкта теплоспоживання до опалювальних сезонів та видано Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду. Наведені Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду, а також наряд на подачу теплоносія підтверджують, що позивачем було вжито всіх заходів для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального сезону та свідчать про надання послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання нежилого будинку за спірний період.
За технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-квітень 2017 оплата не надійшла. Позивач звертався до відповідача з претензією про погашення заборгованості. Проте, заборгованість за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення та абонентських уводів погашено не було.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-травень 2017 у розмірі 4 339,55 грн, а також про стягнення 835,02 грн пені, 207,55 грн трьох відсотків річних та інфляційних втрат у розмірі 566,03 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, згідно якого в силу вимог ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 5 статті 633 Цивільного кодексу України передбачено, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин).
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом укладеного між сторонами договору є, зокрема, обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: АДРЕСА_1 ( п.1.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 01.09.2004 № 1002 Комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" на відшкодування вартості з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів за період з жовтня 2016, а також за лютий-травень 2017 було виставлено споживачу рахунки на загальну суму 4 339,55 грн, що підтверджується реєстрами видачі платіжних документів, а також реєстрами відправки поштової кореспонденції.
В якості доказів надання послуг по технічному обслуговуванню позивачем надані Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду.
Порядок проведення технічного обслуговування регламентовано Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 №71, Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.12.2008 №620/378, Положенням про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 6 серпня 2008 р. №1117 (п.2.1. Договору) і передбачає підтримання системи теплоспоживання будинку та трубопроводів абонентських уводів у належному технічному стані, проведення ремонтних робіт у теплових мережах і системах теплоспоживання та підготовку теплового господарства будинку до опалювального сезону з отриманням в енергопостачальній організації акту про готовність до опалювального періоду.
Відповідно до ст.24 Закону України "Про теплопостачання", п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, споживач зобов'язаний забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; у міжопалювальний період виконувати обов'язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об'єкта до опалювального періоду.
Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, передбачено, що на невеликих суб'єктах господарювання, в установах та організаціях (школи, лікарні, магазини, майстерні, їдальні тощо) допускається за договорами експлуатація тепловикористовувальних установок і теплових мереж персоналом іншого спеціалізованого суб'єкта господарювання (пункт 5.2.6.).
Таким чином, укладанням договору відповідач поклав на позивача відповідальність за загальний стан теплового господарства та технічний стан і безпечну експлуатацію теплових установок і мереж за адресою: м.Київ, вул.Борисоглібська 5 В.
Технічне обслуговування включає обов'язкові контрольні огляди, випробування, регулювання, налагодження, очищення, змащування устатковання, нескладну заміну деталей, що вийшли з ладу, усунення різних дрібних дефектів і перевірку дотримання вимог експлуатаційних інструкцій, (п. 5.7.3. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж).
Позивач також виконує заходи з підготовки до опалювального періоду систем теплоспоживання, передбачені п.7.9.2. Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж відповідно до Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду.
Абзацом двадцятим підпункту 7.2.30 пункту 7.2 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж передбачено, що перед кожним опалювальним періодом здійснюється перевірка готовності роботи вузлів обліку теплової енергії, про що представниками ДТ (джерела теплопостачання) та енергопостачальної організації складається відповідний акт.
Акт про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи складено за формою, встановленою теплопостачальною організацією - ПАТ "Київенерго", відповідно до п.9 Додатку (Обов'язковий перелік робіт щодо підготовки до опалювального сезону) до Положення про порядок підготовки систем теплоспоживання споживачів до опалювального сезону у м. Києві. Акт готовності до опалювального періоду складено за формою, передбаченою додатком 4 Правил підготовки теплових господарств до опалювального періоду.
Таким чином, технічне обслуговування проводилося у відповідності до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства, яке регулює порядок його проведення та передбачає складання відповідних документів (Актів готовності вузла комерційного обліку до роботи, актів готовності до опалювального періоду, нарядів на включення та відключення тепла).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені Акти про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи та Акти готовності до опалювального періоду, а також наряд на подачу теплоносія підтверджують, що позивачем було вжито всіх заходів для своєчасної підготовки системи теплопостачання до опалювального сезону та свідчать про надання послуг з технічного обслуговування систем теплопостачання нежилого будинку за спірний період.
Посилання відповідача на те, що акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування не містять підпису зі сторони абонента (відповідача) є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 2, 3 додатку№2 договору № 1002 від 01.09.2004 абонент щомісячно з 10 по 14 число самостійно отримує у підприємства (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ) акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній та поточний місяці, платіжні вимоги-доручення, в які включена вартість теплової енергії за попередній місяць та орієнтована вартість теплової енергії за поточний місяць та технічного обслуговування за попередній місяць у розмірі згідно діючих тарифів на теплову енергію та обсягах, визначених у п. 3.1 цього додатку з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акта виконаних робіт.
Отже, відсутність підписаних відповідачем актів виконаних робіт (актів приймання-передачі послуг з опалення та технічного обслуговування), за умови існування у відповідача обов'язку самостійного їх отримання, не може свідчити про відсутність у нього обов'язку з оплати наданих послуг.
Таким чином, враховуючи, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-травень 2017 за договором № 01.09.2004 № 1002, в той час як відповідач надані послуги не оплатив, факт отримання послуг у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідач не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 4 339,55 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому не має його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, погоджується з ним та вважає його вірним.
Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п.2.3.7 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату передбачених цим договором нарахувань абонент сплачує пеню в розмірі 0,5 від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше двох облікових ставок НБУ, що діяли в період прострочення.
З огляду на порушення відповідачем умов договору, а саме несвоєчасне проведення розрахунків за надані послуги, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 835,02 грн (період нарахування з 01.04.2018 по 30.09.2018 на суму прострочення 4 339,55 грн).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Як було встановлено вище, несплаченими місяцями надання послуг є жовтень 2016, а також лютий-травень 2017 і саме на заборгованість по зазначених місяцях позивач нараховує пеню, а тому, з урахуванням положення ч. 6 статті 232 ГК України, позивачем було здійснено розрахунок пені поза шестимісячним строком від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні даних позовних вимог.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем централізованого опалення, абонентських уводів за жовтень 2016, а також за лютий-травень 2017 за договором № 01.09.2004 № 1002, в той час як відповідач надані послуги не оплатив, факт отримання послуг у спірний період та правомірність нарахування позивачем відповідної плати відповідач не спростував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 4 339,55 грн. заборгованості за надані послуги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 у справі № 910/2149/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року у справі № 910/2149/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2019 року у справі № 910/2149/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Матеріали справи № 910/2149/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено 22.07.2019 р.
Головуючий суддя М.А. Дідиченко
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко