Ухвала
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 526/1948/17
провадження № 51-10124км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 4 січня 2018 року та вирок Апеляційного суду Полтавської області від 4 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7
у судовому засіданні потерпіла заявила клопотання про відшкодування витрат, пов'язаних з її прибуттям до суду касаційної інстанції, шляхом стягнення з Державного бюджету України суми в розмірі 500 грн. Обґрунтовуючи клопотання, потерпіла послалася на Інструкцію, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що участь потерпілої безпосередньо в судовому засіданні суду касаційної інстанції не є обов'язковою. Крім того, вона могла заявити клопотання про її участь у режимі відеоконференції.
Заслухавши сторони, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК витрати, пов'язані з участю потерпілих у кримінальному провадженні, здійснюються за рахунок коштів з Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Інструкції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710, потерпілим відшкодовується вартість проїзду до місця виклику і назад.
За змістом статей 133-139 КПК виклик здійснюється у випадку, якщо участь відповідної особи у судовому засіданні або в іншій процесуальній дії є обов'язковою.
Натомість згідно з положеннями статей 111, 112 КПК повідомлення здійснюється у випадку, коли участь особи у названих процесуальних діях не є обов'язковою.
Таким чином, указана Інструкція передбачає компенсацію витрат потерпілого чи інших учасників кримінального провадження тільки у випадку їх явки в судове засідання за викликом (коли участь їх є обов'язковою), а не за повідомленням (коли їх участь не є обов'язковою).
Отже, клопотання потерпілої не підлягає задоволенню, оскільки її безпосередня участь у судовому засіданні касаційної інстанції не є обов'язковою, і вона не викликалася в це судове засідання, а лише повідомлялася про час і місце розгляду її касаційної скарги.
Потерпіла за власною ініціативою прибула в судове засідання, що є її правом, а не обов'язком, разом із тим вона могла взяти участь у цьому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
На підставі викладено, керуючись ст. 122 КПК, Інструкцією, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 року № 710, Суд
У задоволенні клопотання потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування вартості проїзду до суду касаційної інстанції відмовити.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3