Ухвала
23 липня 2019 р.
м. Київ
справа № 760/15925/15-к
провадження № 51- 774 ск 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2017 року стосовно ОСОБА_4 ,
встановив:
прокурор, не погоджуючись із судовим рішенням, ухваленим стосовно ОСОБА_4 , звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить поновити строк касаційного оскарження, ухвалу скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Своє клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення прокурор мотивує тим, що письмовий текст ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 09 жовтня 2017 року, якою його касаційну скаргу було залишено без руху, він особисто не отримував і не розписувався про його отримання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 17 жовтня 2017 року, а також зазначена ухвала не надсилалась йому на електронну адресу, вказану в касаційній скарзі. Про ухвалу ВССУ від 09 жовтня 2017 року він дізнався тільки після отримання ухвали Верховного Суду від 15 січня 2018 року, якою його касаційну скаргу повернуто, у зв'язку із неусуненням недоліків касаційної скарги, залишеної без руху, а тому, на його думку, строк для усунення недоліків касаційної скарги був пропущений ним з поважних причин, а відтак і строк на оскарження ухвали апеляційного суду також пропущений з поважної причини.
З наданих матеріалів убачається, що оскаржувана прокурором ухвала апеляційного суду набрала законної сили 29 червня 2017 року. Прокурор 26 вересня 2017 року вперше подав касаційну скаргу, яка ухвалою ВССУ від 09 жовтня 2017 року була залишена без руху з наданням 15-денного строку на усунення допущених у ній недоліків. Копія зазначеної ухвали в порядку, передбаченому ст. 429 КПК України, була вручена уповноваженій особі Генеральної прокуратури України для подальшої передачі відповідному співробітнику прокуратури 17 жовтня 2017 року.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ухвалою від 15 січня 2018 року касаційну скаргу прокурора повернула, оскільки ним не було усунуто недоліки касаційної скарги, залишеної без руху.
Прокурор 22 березня 2018 року звернувся до Верховного Суду з повторною касаційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2017 року стосовно ОСОБА_4 .
Ухвалою від 02 квітня 2018 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовила прокурору у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та повернула йому касаційну скаргу.
19 червня 2019 року прокурор знову звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2017 року стосовно ОСОБА_4 .
Однак колегія суддів не вважає зазначену прокурором причину пропуску процесуального строку поважною, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Процедура визначення строків для подання скарги безумовно має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності.
Частиною 1 статті 117 КПК України передбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Під поважними причинами слід розуміти обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.
З урахуванням викладеного Суд уважає, що причини, на які прокурор указує як на підставу для поновлення строку на подання касаційної скарги, не можуть бути визнані такими обставинами, які безпосередньо унеможливлювали вчинення ним зазначеної процесуальної дії у визначений законом строк, а тому не є поважними причинами для поновлення строку.
Такий висновок узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 квітня 2017 року № 5 - 440 кс (15) 16.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що з новою касаційною скаргою прокурор звернувся через 2 роки після постановлення оскаржуваного судового рішення, у своєму клопотанні навів ті ж самі підстави для поновлення пропущеного строку, які вже перевірялись Верховним Судом в ухвалі від 02 квітня 2018 року.
Інших причин пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення, які б касаційний суд міг визнати поважними, у поданому клопотанні прокурор не навів.
Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
ухвалив:
Відмовити прокурору в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду м. Києва від 29 червня 2017 року стосовно ОСОБА_4 , а його касаційну скаргу повернути.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3