24 липня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.001282
адміністративне провадження №К/9901/19807/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року
у справі №1.380.2019.001282
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
до Головного територіального управління юстиції у Львівській області
про визнання протиправними дій, скасування постанови,-
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з указаною позовною заявою.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року повернуто позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Позивач оскаржив таке рішення в апеляційному порядку, внаслідок чого скаргу повернуто судом апеляційної інстанції з підстав не виконання ухвали апеляційного суду від 20 травня 2019 року, про залишення апеляційної скарги без руху, а саме, не відповідності апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) в частині необхідності надання документу про сплату судового збору.
Вважаючи таку ухвалу постановленою з порушенням вимог процесуального закону, позивач подав касаційну скаргу.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху отримана апелянтом 24 травня 2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
06 червня 2019 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2019 року №14 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2019 рік, в якому виділено не достатньо коштів для сплати судового збору. Надіслання зазначеного клопотання позивачем у справі підтверджується в касаційній скарзі.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Статтею 296 КАС України встановлено форму та зміст апеляційної скарги, зокрема в частині 5 зазначеної статті зазначено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За правилами пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Щодо підстав звільнення від сплати судового збору зазначених скаржником у клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги Суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Таким законом є Закон України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» не суперечить статті 133 Кодексу адміністративного судочинства, а лише відтворює її зміст уточнюючи конкретні виключні підстави за яких суд може відстрочити, розстрочити судовий збір чи звільнити від сплати судового збору.
Зокрема, до таких підстав відноситься:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Скаржником не наведено жодної з умов визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» як на підставу для звільнення від сплати судового збору, що унеможливило задоволення його клопотання судом апеляційної інстанції.
Отже, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, вірно застосував положення пункту першого частини четвертого статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 332, 333 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі №1.380.2019.001282 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська,
Судді Верховного Суду