Іменем України
24 липня 2019 року
Київ
справа №826/17337/15
адміністративне провадження №К/9901/10442/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року (головуючий суддя - Мельничук В.П.. судді - Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі №826/17337/15
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві
про скасування постанови, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2015 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови від 21 липня 2015 року ВП№48195419 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови від 29 січня 2015 року ВП№43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн.
2. Позивач вважає протиправною постанову відповідача від 21 липня 2015 року про стягнення виконавчого збору, оскільки позивачем добровільно в повному обсязі виконано рішення суду, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП№43111901, про що відповідач повідомлений листом позивача від 13 травня 2014 року №09-2551/14.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року адміністративний позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено повністю.
2.1. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 гривень.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що виконання постанови відповідача від 28 квітня 2014 року та рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а позивач підтверджує розпорядженням від 13 травня 2014 року №1-р, яким позивач зобов'язав Уповноважену особу Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ "Банк "Таврика" Лемеша М.В. повернути непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" пенсійні активи у розмірі 23100351,45 грн., розміщені у ПАТ "Банк "Таврика" згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698. Листом від 13 травня 2014 року №09-2551/14 позивач проінформував відповідача про виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а, а саме про винесення розпорядження від 13 травня 2014 року №1-р. Суд зазначив, що ВДВС Шевченківського РУЮ не надано на вимогу суду, матеріалів виконавчих проваджень №48195419 та №43111901, а тому суд не має можливості встановити факт правомірності прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 21 липня 2015 року №48195419 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач звертався до Київського апеляційного адміністративного суду із заявою про роз'яснення рішення суду та/або про встановлення способу виконання рішення суду. Окрім того, суд вказав на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем вчинялися будь-які дії щодо примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року №826/6309/13-а про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" пенсійні активи у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика" згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698, а сплив строку на добровільне виконання на момент винесення постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29 січня 2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн. не був достатньою підставою для стягнення з боржника виконавчого збору, за умови якщо державним виконавцем не вчинялися дії, спрямовані на примусове виконання.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року апеляційні скарги представника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві - Поліщука Андрія Миколайовича, представника Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Всі» - Олійника Олега Станіславовича задоволено.
5.1. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови відмовлено.
6. Скасовуючи судове рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд зазначив, що 29.01.2015 державною виконавчою службою було прийнято постанову про стягнення із боржника виконавчого збору, яка за результатами оскарження в судовому порядку постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, у справі №826/1633/15 визнана правомірною. Крім того, суд встановив, що ані у встановлений ВДВС строк, ані до теперішнього часу боржник рішення суду не виконав та пенсійні активи стягувачу не повернув. Таким чином, оскільки стягнення з боржника виконавчого збору можливе у разі невиконання рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону, тобто після початку примусового виконання рішення, а про невиконання судового рішення боржником свідчать наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач мав правові підстави для прийняття постанови від 21.07.2015 року ВП №48195419, якою з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 10% від суми, що підлягає поверненню за виконавчим листом майнового характеру, у розмірі 231035,14 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
7. 16 лютого 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - скаржник, Фонд) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року, в якій позивач просив скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
8. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник посилається на виконання судового рішення у справі №826/6309/13-а щодо повернення пенсійних активів шляхом прийняття розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р , яким зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика» Лемеша М.В.. повернути пенсійні активи у розмірі 2310351,45грн. та надіслання на адресу відповідача 19.05.2014 року листа з проханням винести постанову про закінчення виконавчого провадження. Скаржник вказує на те, що єдиним можливим способом здійснення примусового виконання рішення суду є вжиття заходів , визначених пунктом 3 частини 1 статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», а саме вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні. Скаржник вважає, що у зв'язку з невчиненням державним виконавцем належних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання судового рішення, немає законних підстав для відкриття виконавчого провадження з метою стягнення з боржника виконавчого збору.
9. Представником Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Всі» - адвокатом Олійником Олегом Станіславовичем до Суду надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на безпідставність наведених в ній доводів. Зазначає, що пенсійні активи, що є предметом виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №826/6309/13-а від 23.04..2014 року, є грошовими коштами, тобто замінними речами, а тому їх вилучення у боржника у відповідній сумі буде вважатись належним виконанням судового рішення. Оскільки зазначене рішення суду позивачем не виконано, вважає спірну в даній справі постанову такою, що винесена на законних підставах.
10. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою ВДВС від 28.04.2014 року про відкриття виконавчого провадження №43111901 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2013 року №826/6309/13-а про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути непідприємницькому товариству "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698, вказано боржнику про необхідність самостійного виконання судового рішення протягом семи днів, а саме вчинення дій щодо повернення Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у ПАТ «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.
12. У зв'язку з неповерненням грошових активів стягувачем, виконавчою службою було здійснено виконавчі дії у період з квітня 2014 по лютий 2015 року у ВП №43111901, а саме: пред'явлення платіжних вимог до НБУ про списання коштів із банківських рахунків ФГВФО, накладення арешту на грошові кошти та майно боржника, оголошення заборони на його відчуження.
13. 29.01.2015 державною виконавчою службою було прийнято постанову про стягнення із боржника виконавчого збору.
14. Вказана постанова була оскаржена боржником у судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2015 року, у справі №826/1633/15 визнана правомірною.
15. 21.07.2015 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві Поліщуком Андрієм Миколайовичем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№48195419 з примусового виконання постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.01.2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн.
16. Вважаючи вказану постанову відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
17. Стаття 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV): Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
19. Частина 1 статті 6 Закону №606-XIV: державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
20. Частина 2 статті 25 Закону №606-XIV: Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
21. Частина 1 статті 27 Закону №606-XIV: у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
22. Частина 3 статті 27 Закону №606-XIV: у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
23. Частина 1 статті 28 Закону №606-XIV: у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
24. Частина 1 статті 31 Закону №606-XIV: копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
25. Частина 4 статті 31 Закону №606-XIV: державний виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам або іншим учасникам виконавчого провадження під розписку.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
27. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
29. Посилання скаржника на обставини фактичного виконання ним судового рішення у справі №826/6309/13-а щодо повернення пенсійних активів Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Всі» шляхом прийняття розпорядження від 13.05.2014 року №1-Р та відсутність інших можливих способів його виконання колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
30. Так, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№48195419 з примусового виконання постанови ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.01.2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн.
31. При цьому, при розгляді адміністративної справи №826/1633/15 постанова ВДВС Шевченківського РУЮ у місті Києві від 29.01.2015 року №43111901 про стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виконавчого збору в розмірі 231035,14 грн. визнана судом правомірною.
32. Суд апеляційної інстанції, при ухваленні судового рішення в цій справі, правомірно послався на встановлені при розгляді адміністративної справи №826/1633/15 обставини тривалого невиконання боржником судового рішення у справі №826/6309/13-а.
33. Обставини, встановлені у вищенаведеному судовому рішенні також спростовують твердження скаржника про невчинення державним виконавцем належних виконавчих дій у виконавчому провадженні №43111901, спрямованих на реальне виконання судового рішення.
34. Враховуючи відсутність інших аргументів скаржника щодо протиправності оскаржуваної ним постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, беручи до уваги те, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, Суд вважає правомірними висновки суду апеляційної інстанції про те, що оскаржувана постанова від 21.07.2015 року про стягнення з боржника виконавчого збору прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом №606-XIV.
35. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено.
36. Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
38. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.
39. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду , -
40. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - залишити без задоволення.
41. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року - залишити без змін.
42. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова