Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа №826/1145/15
адміністративне провадження №К/9901/6181/18, К/9901/6183/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., І.В. Желєзний
розглянувши в спрощеному провадженні касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р. (судді - Грибан І.О., Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі за позовом Непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний Фонд «Резерв Рівненщини» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Південкомбанк» про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2015р. Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Рівненщини» (далі - НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини») звернулось до суду з позовом, в якому просило:
-визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 117 000,00 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» (далі ПАТ «КБ «Південкомбанк») згідно договору банківського вкладу «Стандартний» від 08.10.2013р. №293Д-11Ю;
-зобов'язати повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 117 000,00 грн., розміщені у ПАТ «КБ «Південкомбанк» згідно договору банківського вкладу «Стандартний» від 08.10.2013р. №293Д-11Ю.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2015р. у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2015р. скасовано, та ухвалено нову, якою позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 117000,00 грн. (сто сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» відповідно договору банківського вкладу «Стандартний» від 08.10.2013р. №293 Д-11Ю.
Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «Резерв Рівненщини» пенсійні активи у розмірі 117000,00 грн. (сто сімнадцять тисяч грн. 00 коп.), розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Південкомбанк» відповідно до договору банківського вкладу «Стандартний» від 08.10.2013р. №293 Д-11Ю.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодились відповідач та третя особа, звернулись з касаційними скаргами, в яких посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просили постанову апеляційного суду скасувати, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційних скарг, позивач просив у їх задоволенні відмовити.
Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2018р. справу №826/1145/15 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 346 КАС України.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2018р. справу №826/1145/15 повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Повертаючи справу Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що в касаційній скарзі скаржник не ставить питання про неналежність цього спору до юрисдикції адміністративного суду, а заява уповноваженої особи про закриття провадження у справі подана поза межами строку касаційного оскарження. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття справи до свого розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є недержавним пенсійним фондом, основним видом діяльності якого є здійснення недержавного пенсійного забезпечення.
08.10.2013р. між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини», від імені та за рахунок якого діє ПАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв», (вкладник) укладено договір банківського вкладу «Стандартний» (з виплатою процентів щомісяця) №293-Д-11Ю, за умовами якого: банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок в Глибочицькому відділенні Київської філії ПАТ «КБ «Південкомбанк»; вкладник перераховує грошові кошти у безготівковій формі на рахунок, а банк приймає грошові кошти вкладника у сумі 117 000,00 грн.; банк зобов'язується повернути вкладнику вклад 10.04.2014р.; за користування коштами банк сплачує вкладнику проценти з розрахунку 20,5% річних; умовами вкладу не передбачене його поповнення, дострокове повне або часткове повернення.
Відповідно до п.1.3 зазначеного Договору Банк зобов'язується повернути Вкладнику Вклад 10.04.2014р.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 24.09.2014р. №598 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Південкомбанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.09.2014р. №101 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Південкомбанк».
З метою повернення коштів у розмірі 117 000,00 грн. позивач звернувся до Фонду із відповідною заявою.
Листом від 13.01.2015р. №09-345/15 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до приписів Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є виключно фізична, а не юридична особа, якою є НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини». Крім того, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ніколи не був учасником договору банківського рахунку або банківського вкладу з НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини» та ніколи не пропонував НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини» розміщувати свої активи у ПАТ «КБ «Південкомбанк». Таким чином, керівництво НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини» самостійно несе ризики і відповідальність перед своїми учасниками за розміщення активів у банку.
Крім того посилався на те, що у разі акцептування ПАТ «КБ «Південкомбанк» кредиторських вимог НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини, такі можуть бути задоволенні у сьому чергу кредиторських вимог в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вважаючи бездіяльність Фонду щодо неповернення коштів у розмірі 117 000,00 грн. протиправною, оскільки вказані кошти не вважаються коштами НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини», а є пенсійними активами, що належать учасникам відкритого недержавного пенсійного фонду, та не включаються до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що за договором банківського вкладу «Стандартний» (з виплатою процентів щомісяця) від 08.10.2013р. №293-Д-11Ю, укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «Південкомбанк», НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини» зберігав пенсійні активи учасників пенсійного фонду, зокрема вказаний договір не містить у собі будь-яких положень про пенсійні активи та істотних умов договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, що передбачені статтею 45 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», у тому числі у договорі банківського вкладу не вказано, що третя особа бере на себе зобов'язання зберігача пенсійних активів.
Крім того суд виходив з того, що позивачем не надано суду інвестиційної декларації пенсійного фонду, відомостей про осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та копії договорів про управління активами, укладених з ними, які є невід'ємною частиною договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем.
Суд дійшов висновку, що укладений між ПАТ «КБ «Південкомбанк» та НТ «ВНПФ «Резерв Рівненщини» договір банківського вкладу «Стандартний» (з виплатою процентів щомісяця) від 08.10.2013р. №293-Д-11Ю не відповідає ознакам договору про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, а за своєю правовою природою є депозитним договором, а тому кошти у розмірі 117 000,00 грн. перераховані позивачем на вкладний (депозитний) рахунок, не є активами пенсійного фонду, що виключає застосування до них положень частини п'ятої статті 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в процедурі ліквідації банку.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що за договором банківського вкладу від 08.10.2013р. №293-Д-11Ю власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є саме фізичні особи-учасники позивача, на яких розповсюджуються гарантії, встановлені цим законом. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності своїх дій/бездіяльності щодо не повернення позивачеві пенсійних активів, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія судді не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, визначає Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон №4452-VI) згідно з частиною 1 статті 3 якого Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
У відповідності до статті 11 Закону №4452-VI управління поточною діяльністю Фонду здійснює Виконавча дирекція Фонду.
Згідно частини 3 статті 12 Закону №4452-VI до повноважень Виконавчої дирекції Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами відноситься прийняття рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, а у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку - здійснює призначення та відсторонення від виконання обов'язків уповноваженої особи Фонду.
Відповідно до статті 20 Закону №4452-VI Фонд є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.
Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для: 1)виплати гарантованої суми відшкодування вкладникам коштів за вкладами відповідно до цього Закону; 2) покриття витрат, пов'язаних з виконанням покладених на Фонд функцій та повноважень, зокрема, пов'язаних з процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду, у тому числі витрат Фонду, передбачених пунктом 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; 3) забезпечення поточної діяльності Фонду, утримання його апарату, розвитку його матеріально-технічної бази в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду; 4) надання фінансової підтримки приймаючому банку; 5) надання позик працівникам Фонду в межах кошторису витрат, затвердженого адміністративною радою Фонду, та у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду; 6) надання цільової позики для авансування виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону протягом дії тимчасової адміністрації.
Згідно зі статтею 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.
Законом, який визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності, є Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003р. №1057-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1057-IV).
Відповідно до статті 1 Закону №1057-IV недержавний пенсійний фонд - юридична особа, створена відповідно до цього Закону, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.
У відповідності статті 2 цього Закону система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.
Активом пенсійного фонду є активи пенсійного фонду, страхової організації, банківської установи, сформовані відповідно до цього Закону, за рахунок яких здійснюються пенсійні виплати.
Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є, крім іншого, недержавні пенсійні фонди; компанії з управління активами; зберігачі. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється, крім іншого, пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону; банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.
За правилами частин 1 та 2 статті 44 Закону №1057-IV зберігачем пенсійного фонду може бути банк.
Відповідно до статті 48 Закону №1057-IV пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення. Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.
Пенсійні активи не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду та інших банків.
Відповідно до частин 1, 7 статті 50 Закону №1057-ІV пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду зберігача.
Згідно частини першої статті 51 Закону №1057-IV сума пенсійних коштів усіх учасників пенсійного фонду дорівнює чистій вартості активів пенсійного фонду.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1057-IV чиста вартість активів пенсійного фонду - різниця між вартістю активів пенсійного фонду на день проведення підрахунку та сумою зобов'язань пенсійного фонду, що підлягають виконанню на день проведення підрахунку.
Крім того, частиною третьою статті 6 Закону №1057-IV передбачає, що активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до пенсійного фонду.
Враховуючи викладене, обов'язковою умовою для повернення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до Закону №4452-VI, грошових коштів, розміщених в банківській установі недержавним пенсійним фондом, може бути укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.
Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції, Договір банківського вкладу «Стандартний» від 08.10.2013р. №293Д-11Ю, укладений між позивачем та Банком, не містить інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб.
Крім того, позивачем не надано доказів звернення фізичних осіб, що є учасниками позивача, до Банку з метою набуття прав вкладників
Таким чином, вклад у ПАТ «КБ «Південкомбанк», який позивач вважає пенсійними активами, були розміщені від власного імені НТ «Відкритий недержавний пенсійний Фонд «Резерв Рівненщини» (від імені та за рахунок якого діяло ПАТ «Компанія з управління активами «Національний Резерв») на підставі Договору банківського вкладу «Стандартний» від 08.10.2013р. №293Д-11Ю, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що цей вклад є пенсійними активами позивача, сформованими відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», які не включаються до ліквідаційної маси банку, а тому на них не розповсюджується відповідний порядок їх повернення.
Позивач у розумінні вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не відповідає поняттю вкладника, в зв'язку з чим передбачені цим законом гарантії вкладників на нього не поширюються.
Верховний Суд уже робив висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах у постановах від 19.06.2018р.у справі №826/20917/13-а (провадження №К/9901/1939/18) та від 07.09.2018р. у справі №826/16001/14 (провадження №К/9901/6349/18) і Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від раніше зроблених висновків.
При цьому предметом розгляду у даній справі не є включення кредиторських вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів, натомість позовні вимоги обгрунтовано тим, що грошові активи недержавного пенсійного фонду належать вкладникам - фізичним особам, а тому у зв'язку з ліквідацією банку, в якому недержавний пенсійний фонд зберігав активи, у Фонду виник обов'язок за рахунок власних коштів повернути ці грошові активи як такі, що підпадають під гарантії держави перед вкладниками банку в розумінні Закону №4452-VІ.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, невірно застосував норми матеріального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону.
Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції залишенню в силі.
Керуючись статтями 340, 349, 352, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Південкомбанк» - задовольнити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015р. скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2015р. - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
І.В. Желєзний