Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" липня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1529/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аюпової Р.М.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Автогаражного кооперативу "Стріла", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради, смт. Солоницівка,
про скасування рішення
за участю представників:
позивача - Прядко Л.В., довіреність № 08-21/1720/2-19 від 06.06.2019;
відповідача - Ларін О.В., (директор), Невольніченко О.О., довіреність від 18.06.2019; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 511 від 22.03.2007;
третьої особи - не з'явився.
Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Автогаражного кооперативу "Стріла", м. Харків, в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. (індексний номер 45222408) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. "А-2" по АДРЕСА_1 . Також просить суд покласти на відповідача понесені витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду від 27.05.2019 відкрито провадження у справі № 922/1529/19 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 18.06.2019 о 10:30 год.
Ухвалою господарського суду від 05.07.2019 прийнято зустрічну позовну заяву Автогаражного кооперативу "Стріла", м. Харків до Харківської міської ради про скасування рішення (вх. № 14838 від 18.06.2019) до розгляду та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 922/1529/19 за правилами загального позовного провадження. Призначено сумісний розгляд первісного та зустрічного позовів у справі № 922/1529/19 у підготовчому засіданні 10.07.2019 об 11:30 год.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2019 зустрічний позов Автогаражного кооперативу "Стріла", м. Харків, залишено без розгляду.
Ухвалою господарського суду від 10.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1529/19 до судового розгляду по суті на 11.07.2019 о 12:45 год.
У судовому засіданні 11.07.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2019 визнав позовні вимоги Харківської міської ради (вх. № 16849).
Представник третьої особи у судове засідання 11.07.2019 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 11.07.2019, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
До Департаменту територіального контролю Харківської міської ради надійшла заява юридичної особи - Автогаражного кооперативу «Стріла» (ЄДРПОУ 22726223) (надалі - відповідач, АГК «Стріла») щодо обстеження земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , з метою надання вказаної ділянки у зв'язку з поновленням договору оренди.
Відділом обстеження земельних ділянок Департаменту на підставі заяви АГК «Стріла» здійснено виїзд на місцевість за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час обстеження земельної ділянки було встановлено наступне:
- площа земельної ділянки становить 0,5037 га;
- земельна ділянка частково огороджена, використовується для експлуатації та обслуговування 68 гаражів та нежитлової будівлі літ. «А-2».
На підставі рішення 36 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 30.09.2009 № 214/09 АГК «Стріла» надано в оренду земельну ділянку площею 0,5037 га по АДРЕСА_2 для експлуатації та обслуговування одноповерхових гаражів строком до 01.09.2014.
Між Харківською міською радою (надалі - позивач) та АГК «Стріла» укладено відповідний договір оренди земельної ділянки строком до 01.09.2014 (договір від 21.04.2010 № 947066900016).
Згідно п. 3 цього договору, на земельній ділянці знаходились об'єкти нерухомого майна - гаражі, інших об'єктів нерухомості на земельній ділянці не було.
Станом на теперішній час, згідно деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) щодо об'єкту нерухомого майна (реєстраційний № 1750913863101) право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2», площею 93,4 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1 було зареєстровано за Автогаражним кооперативом «Стріла» (ЄДРПОУ 22726223).
Державна реєстрація прав проведена державним реєстратором КП «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області 25.01.2019 (індексний номер рішення 45222408).
Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомості стали технічний паспорт серії НОМЕР_1 / НОМЕР_2 від 25.12.2018, виданий ТОВ «БП Експерт», та довідка БП 2384/2018 від 25.12.2018, видана ТОВ «БП Експерт».
Інших документів для державної реєстрації прав не подавалось.
В Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо вищезазначеного об'єкта будівництва.
Викладене вище свідчить про те, що право власності зареєстроване на не прийнятий до експлуатації об'єкт будівництва.
За вимогами п. 7 вищезазначеного договору оренди, будь-яке будівництво на земельній ділянці, без відповідного передбаченого законодавством дозволу, забороняється. Підпунктом б) п. 30 договору передбачено, що орендар за письмовою згодою орендодавця може зводити у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, торгівельні, культурно-побутові та інші будинки та споруди і закладати багаторічні насадження.
Таким чином, без згоди міської ради та дозвільних документів забудовано земельну ділянку комунальної власності.
Крім того, за вищевказаною адресою вже існувала інша будівля літ. «А-2», нежитлові приміщення у якій на праві власності належать територіальній громаді. Реєстрацію прав на такі приміщення було проведено у 2005 році.
Позивач зазначає, що у забудовника відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об'єкту до експлуатації, а реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог діючого законодавства, що стало підставою для звернення Харківської міської ради до господарського суду із вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, оскільки таке майно розташоване на землях комунальної власності, а відповідна ділянка вибула із володіння міської ради поза її волі.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
У відповідності до ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13).
Відповідно до ч. 11 ст. 30 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.
Частиною 3 цієї статті унормовано, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
За вимогами п.п. 1 п. б) ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування віднесено надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у випадках та відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється, зокрема, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради (далі - Інспекція) у відповідності до пунктів 1.1, 3.3 Положення про Інспекцію, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 20.11.2015 № 7/15 (далі - Положення про Інспекцію), є самостійним виконавчим органом, який утворюється Харківською міською радою та діє на правах відділу, та здійснює держаний архітектурно-будівельний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації щодо об'єктів, розташованих у межах міста Харкова.
Згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», Положенням про Інспекцію, метою Інспекції є забезпечення додержання на території міста Харкова містобудівного законодавства України та запобігання його порушенням, основними завданнями Інспекції є здійснення відповідно до закону державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій.
Так, Інспекція приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків).
Прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва здійснюється уповноваженими органами у порядку встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461.
Згідно зі ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Тобто, з наведених норм вбачається, що реєстрація права власності на об'єкт містобудування є одним з етапів будівництва об'єктів містобудування, контроль за дотриманням якого у такому випадку діючим законодавством покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її територіальні органи, органи місцевого самоврядування, які здійснюють делеговані повноваження.
Крім того, прийняття об'єктів до експлуатації передує реєстрації речових прав на нього. Реєстрація речових прав є останнім етапом будівництва.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Згідно ст. 26 Закону України «Про основи містобудування» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
За вимогами ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
За вимогами ч. 1 ст. 5 Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених ст. 31 цього Закону.
Статтею 31 цього Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.
Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості є необов'язковим.
Відповідно до Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту.
Згідно ДБН А.2.2-3-2014:
Нове будівництво - це будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Реконструкція - це перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг. Реконструкція передбачає повне або часткове збереження елементів несучих і огороджувальних конструкцій та призупинення на час виконання робіт експлуатації об'єкту в цілому або його частин (за умови їх автономності).
В силу вимог ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», проведенню державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна має передувати прийняття його до експлуатації.
Порядок прийняття об'єктів будівництва до експлуатації визначений ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Частиною 2 ст. 18 Закону визначено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У частині обов'язку реєстрації права власності виключно на ті об'єкти будівництва, які прийняті до експлуатації (за винятком випадків, визначених ст. 31 Закону) Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень повністю відповідає вимогам Закону.
Пунктом 41 Порядку унормовано, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі, державний реєстратор, відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що для державної реєстрації права власності на новозбудований або реконструйований об'єкт, до державного реєстратора надається документ, що підтверджує прийняття такого об'єкту до експлуатації.
Але, для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об'єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:
1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;
2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав (для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об'єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об'єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність).
Навіть для державної реєстрації права власності на об'єкт будівництва, право на який визнано за рішенням суду, згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, об'єкт приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об'єкта.
Частиною 1 ст. 18 Закону визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:
1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Викладене вище свідчить про те, що у забудовника відсутній документ, що підтверджує прийняття спірного об'єкту до експлуатації, а реєстрація прав на нього проведена з порушенням вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якої проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:
1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;
2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи;
3) затвердження проектної документації;
4) виконання підготовчих та будівельних робіт;
5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;
6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Визнаючи позов, представник відповідача зазначив, що некоректні дії реєстратора, під час реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , призвело до дублювання літ. "А-2", яка вже раніше була присвоєна іншому об'єкту. А, отже, відповідач погоджується з позовними вимогами Харківської міської ради та не заперечує проти задоволення даного позову.
Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд зазначає, що подана Автогаражним кооперативом "Стріла" заява про визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.
Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав у разі:
- скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав;
- скасування на підставі рішення суду документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
- у разі скасування на підставі рішення суду записів про проведену державну реєстрацію прав.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Враховуючи викладене, позовні вимоги Харківської міської ради підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 191, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Постачальник послуг» Солоницівської селищної ради Харківської області Луценка П.Г. (індексний номер 45222408) про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1750913863101).
Стягнути з Автогаражного кооперативу "Стріла" (61125, м. Харків, вул. Москалівська, 5, код ЄДРПОУ 22726223) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) судовий збір в розмірі 1921,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено 22.07.2019
Суддя Р.М. Аюпова
справа № 922/1529/19